Коефіцієнт пористості, коефіцієнт глинистості

Спосіб В.В. Ларіонова. Оснований на :1) необхідності знання повної пористості пласта; 2)знанні характеру розподілу коефіцієнту пористості. По керну отримують: 1. Оцінку К_п^п=f(J_n).2. По даним аналізу керну визначають найбільш імовірне значення міжзернової пористості колектора. У випадку 2. знаходять найбільш імовірного значення первинної (міжзернової) пористості. 3. К_п^п-К_з=К_п^в, де К_п^п первинна пористість, К_з – загальна пористість, К_п^в – вторинна пористість. Цей метод пригодний для складно побудованих колекторів. Найбільш імовірне значення К_п, як привило, отримуємо по розподілу з керну. Але погано те, що К_пз=const, хоча і по розподілу видно, що К_пз змінюється.

Метод Віллі-Нечаєва. В його основі лежить, те що беруться два електричних методи по яким можна розрахувати параметр пористості. Для довільного і-го пласта знаходито Р_п та J_n. Для мочки В отримаємо, що Р_п тут відповідає Р_нг. Важко закріпити верхню точку від якох залежить, як буде нахилена лінія, тому вводять довірчий інтервал у якому можуть лежати лінії з переважно між зерновою пористістю та водонасиченістю. Для точки С характерні тріщинно-порові порода.

Метод сумісного використання двомірних та багатомірних рівнів типу К_п=f(Р_п), К_п=f(Р_п, J_n). Лінія К_п=f(Р_п) будується по даним кернових визначень. Беруться Кп кернових досліджень. К_п=f(Р_п) для водонасичених порід з між зерновою пористістю. Рп=а/К_n^m (для виборки цих же даних будується трьохмірне рівняння). Загальний розвязок цих двох рівняня знаходиться на перетені двох кривих. А – зона порід з між зерновою пористістю та водонасиченістю. По залежності можемо визначіти найбільш імовірне значення між зернової, мартичної пористості. Якщо точка поподає в А то просто по вісі К_п визначається К_п, якщо за межі, то її переносять на вісь К_п=f(Р_п) і визначають К_п.

Метод Заляєва. Основується на порівнянні електричного та ядерного методів.

55. Радіоактивні методи каротажу

Ядерные исследования скважин подразделяются на методы изучения естественной радиоактивности (гамма-методы) и искусственно вызванной радиоактивности, называемые ядерно-физическими или ядерно-геофизическими (гамма-гамма и нейтронные методы).

Методы изучения естественной радиоактивности горных пород в скважинах

На изучении естественной радиоактивности горных пород основан гамма-каротаж или гамма-метод (ГМ). Это аналог радиометрии.

Работы проводят с помощью скважинных радиометров разных марок. Электрические сигналы, пропорциональные интенсивности гамма-излучения, передаются с них по кабелю в обычную каротажную станцию, где и осуществляется их автоматическая регистрация.

В результате гамма-каротажа записывается непрерывная кривая, или диаграмма, интенсивности гамма-излучения ( ). Величина измеряется в импульсах за минуту или в микрорентгенах в час (гаммах). Поскольку распад ядер является случайным процессом, то интенсивность гамма-излучения колеблется около среднего уровня, испытывая статистические флуктуации. Для их учета применяются повторные записи с меньшей скоростью проведения наблюдений. Так как гамма-лучи почти полностью поглощаются слоем породы толщиной 1 - 2 м, а до 30 % ядерной энергии не пропускается обсадными трубами, то скважинный радиометр может фиксировать гамма-излучение пород, расположенных в радиусе, не превышающем 0,5 м от оси скважины. Увеличение диаметра скважины и наличие воды или бурового раствора в ней еще больше снижают радиус обследования.

На диаграммах гамма-каротажа выявляются пласты с разной степенью радиоактивности. Максимумами выделяются породы и руды, содержащие уран, радий, торий, калий-40 и другие радиоактивные элементы, а также граниты, глины; минимумами - песчаные и карбонатные породы.

Спектрометрия естественного гамма-излучения, т.е. определение энергии гамма-лучей, служит для выделения в разрезах скважин пород и руд, содержащих определенные элементы, например, калий, торий, уран, фосфор и др.