- •Введення
- •1 Аналітичний огляд
- •Сучасний стан виробництва формальдегіду
- •Теоретичні основи процесу
- •2 Технологічна частина
- •2.1 Фізико-хімічна характеристика вихідної сировини, матеріалів і продуктів
- •2.2 Опис технологичного процессу та розробка технологічної схеми
- •2.2.1 Розробка технологічної схеми
- •2.2.2 Нове технологічне рішення
- •2.3 Норми технологічного режиму
- •3 Розрахунки
- •3.1 Матеріальні розрахунки стадій свиробництва формальдегіду
- •Вихідні дані:
- •3.1.2 Розрахунок основних видаткових коефіцієнтів на одиницю продукції, що випускається
- •3.2 Теплоенергетичні розрахунки основних технологічних стадій процесу
- •3.3 Технологічний розрахунок основного устаткування
- •3.3.1 Технологічний розрахунок контактного апарата
- •3.3.2 Розрахунок реактора
- •3.3.3 Технологічний розрахунок спиртовипарювача
- •3.3.3.1 Призначення, пристрій і основні розміри. Визначення кількості апаратів
- •3.3.3.2 Тепловий розрахунок
- •3.3.3.3 Розрахунок спиртовипарювача
- •Технологічний розрахунок підконтактного холодильника
- •3.3.4.1 Призначення, пристрій і основні розміри
- •3.3.4.2 Тепловий розрахунок
- •3.3.4.3 Розрахунок підконтактного холодильника
- •3.4 Характеристика основного технологічного устаткування
- •Розміщення технологічного обладнання
- •4.1 Контроль основних технологічних параметрів процесу
- •4.2 Регулювання технологічних параметрів
- •Сигналізація й блокування
- •5. Техніка безпеки, промсанітарія й протипожежний захист
- •5.1 Основні фізико-хімічні властивості, токсичність, пожежо- та вибухонебезпезпечність речовин, що застосовано та добуто на виробництві
- •5.2 Небезпечні і шкідливі виробничі фактори на виробництві
- •Класифікація і категорійнїсть виробництва і його приміщень
- •5.4 Заходи запобігання шкідливих і небезпечних виробничих факторів
- •5.4.1 Вентиляція і опалювання
- •Заходи, що забезпечують охорону водних ресурсів і повітряного басейну
- •Основні техногенні небезпеки на виробництві
- •Розрахунки основних небезпек виробництва
- •Прогнозування масштабів зони можливого зараження сдор під час аварій (руйнувань) на хімічно небезпечних об‘єктах
- •Повна глибина зони зараження r (км), яка обумовлена дією первинної і вторинної хмари сдор обчислюється таким чином [15]:
- •Засоби та заходи щодо забезпечення підвищення стійкості об'єкту у надзвичайних ситуаціях
- •Індивідуальні та колективні засоби захисту
- •8 Економіка, організація і планування виробництва
- •8.2 Проектовані організаційно-технічні заходи
- •8.3 Проектна потужність і об’єм випуску продукції
- •8.4 Розрахунок зміни собівартості продукції
- •8.4.1 Розрахунок індексів зміни витрат
- •8.4.2 Аналіз зміни собівартості
- •8.5 Розрахунок техніко-економічних показників
- •Висновки
- •Література
2 Технологічна частина
2.1 Фізико-хімічна характеристика вихідної сировини, матеріалів і продуктів
Таблиця 2.1 – Фізико-хімічна характеристика вихідної сировини й матеріалів
Найменування речовини |
Молекулярна формула |
Молярна маса, г/моль |
Характеристика деяких фізичних властивостей |
Стандарт |
|
СН3ОН |
32 |
Щільність при 20 °С ρ = 0,791÷0,792 |
ДСТУ 3057 – 95 |
|
Н2О |
18 |
Зміст NH3 1 мг/дм3, хлорид-іонів 2 мг/л, рН = 7,9÷9,2 |
СТП 6 – 52 – 96 з изм. № 1 |
|
Н2О |
18 |
Тиск Ризб = 0,55 МПа |
— |
|
Н2О |
18 |
Тиск не менш 0,25 МПа температура не менш 28 °С |
— |
|
N2 |
28 |
Тиск не менш 0,3 МПа частка кисню не більше 3 % |
— |
|
— |
29 |
Тиск 0,3÷0,5 МПа |
— |
|
— |
29 |
Тиск 0,29÷0,31 МПа |
СТП 3 – 161 – 2002 |
|
— |
— |
Тиск не більше 1,4 МПа, температура -10 ÷ -18 °С |
— |
|
— |
— |
Масова частка СН2Про не більше 12 %, сухого залишку не більше 0,03, рН не менш 7 |
— |
|
— |
— |
— |
ДЕРЖСТАНДАРТ 20799 – 88 |
Таблиця 1.2 – Фізико-хімічна характеристика продукту
Фізико-хімічна характеристика |
Значення параметра |
|
ФМ (стабілізований метанолом) |
|
Безбарвна прозора рідина, при зберіганні допускається утворення каламуті або білого осаду, розчинного при температурі вище 40 °С (ДЕРЖСТАНДАРТ 1625 – 89) |
|
ВР 37,2 ± 0,3 ПС 37,0 ± 0,5 |
|
ВР 4 ± 8 ПС 4 ± 8 |
|
ВР 0,02 ПС 0,04 |
|
ВР 0,0001 ПС 0,0005 |
|
ВР 0,008 ПС 0,008 |
2.2 Опис технологичного процессу та розробка технологічної схеми
2.2.1 Розробка технологічної схеми
Метанол з лінії нагнітання насосів беззупинно подається по трубопроводу в спиртовипарювач СП з об'ємною витратою не більше 2200 л/г. У трубопровід подачі метанолу подається конденсат паровиї з об'ємною витратою не більше 1200 л/г. Масова частка метанолу у метанольно-водній суміші, що надходить у спиртовипарювач, підтримується автоматично в межах від 60 до 80 % і регулюється подачею конденсату в спиртовипарювач.
Спиртовипарювач являє собою вертикальний циліндричний апарат з камерою, що гріє, краплеотбійником і барботером [19].
Температура рідкої фази в спиртовипарювачі підтримується в межах від 72 до 82 °С шляхом безперервної подачі циркуляційного конденсату в камеру, що гріє, спиртовипарювач й залежить від температури циркуляційного конденсату, що повинна бути від 74 до °95 С.
Циркуляційний конденсат, безупинно циркулюючи за схемою: теплообмінник спиртовипарювача - насос циркуляційного конденсату Н1 - підконтактний холодильник - теплообмінник циркуляційного конденсату АТ6 - теплообмінник спиртовипарювача, здійснює охолодження реакційних газів і нагріває рідку фазу в спиртовипарювачі до заданих температур.
Температура циркуляційного конденсату регулюється шляхом зміни кількості конденсату, що подається в теплообмінник і в байпас теплообмінника циркуляційного конденсату. Тому що кількість теплоти, що віддається реакційними газами, більше необхідного для підтримки робочого значення температури рідкої фази в спиртовипарювачі, то надлишок тепла знижується оборотною водою, що подається в теплообмінник циркуляційного конденсату [19].
Повітря з напірного колектора надходить у спиртовипарювач СП. Тиск повітря в напірному колекторі підтримується не більше 0,063 МПа. Об'ємна витрата повітря в спиртовипарювачі підтримується в межах від 1400 до 2000 м3/г. Барботируючи у спиртовипарювачі через метанольно-водну суміш, повітря насичується парами метанолу й води. Отримана парогазова суміш надходить у перегрівач АТ1, де нагрівається пором для попередження конденсації з її рідини до температури не менш 100°С [19].
Після перегрівача парогазова суміш крізь вогнеприпинувач ОП, призначений для запобігання проскакування полум'я з контактного апарата у спиртовипарювач при аварійній ситуації, надходить у контактний апарат РТ.
Контактний апарат являє собою вертикальний циліндричний апарат, змонтований на підконтактному холодильнику. На трубну дошку подконтактного холодильника укладається мідна (або нержавіюча) сітка, потім мідні перфоровані ґрати й мідна (або нержавіюча) сітка. На сітку засипається каталізатор. Висота шару каталізатора 76 мм, термін служби - не менш 120 доби. На верхній шар каталізатора укладається мідна (або нержавіюча) сітка.
Температура в зоні реакції підтримується в межах від 650 до 750 °С.
На виході із зони контакту реакційні гази різко охолоджуються в підконтактному холодильнику до температури не більше 120 °С и надходять у нижню частину поглинальної колони КЛ [19].
Проходячи знизу нагору по колоні, гази контактують із рідиною, що рухається протитоком. При цьому формальдегід і метанол поглинаються рідиною, а непоглинені гази з верхньої частини колони КЛ направляються на додаткове поглинання в скрубер АР системи вловлювання.
При поглинанні формальдегіду й метанолу водою й при їхній конденсації виділяється велика кількість тепла. Для відводу тепла передбачені примусова циркуляція й охолодження формаліну у виносних холодильниках з наступною його подачею в колону.
Поглинальна колона формаліну КЛ являє собою циліндричний вертикальний зварений апарат з нержавіючої сталі висотою 16,850м і діаметром 1,812 м. По висоті колона має 37 ковпачкових тарілок і 3 (7, 22, 31) глухих [19].
Примусова циркуляція формаліну по колоні здійснюється в такий спосіб:
формалін з кубової частини колони поглинання формаліну надходить на всас насосів Н2. З лінії нагнітання насосів формалін подається в холодильник АТ2, де охолоджується зворотньою водою.
Охолоджений формалін подається на 21-у тарілку, а надлишок як готовий продукт направляється на склад.
формалін із середньої (другий) глухої тарілки надходить на всас насосів Н3, прокачується крізь холодильник АТ3, де прохолоджується зворотньою водою й подається на 30-у тарілку колони.
формалін з верхньої (третьої) глухої тарілки надходить на всас насосів Н4, потім прокачується крізь холодильник АТ4, де охолоджується зворотньою водою й подається на 37-ю тарілку колони [19].
Надлишок рідини з кожної глухої тарілки крізь переливні пороги по зовнішніх переливах самопливом перетікає на нижчележащу ковпачковую тарілку. Рідина, перетікаючи з тарілки на тарілку й насичуючись формальдегідом і метанолом, попадає у кубову частину поглинальної колони. Рівень у кубі колони підтримується шляхом відкачки частини формаліну на склад готової продукції. Температура в кубі колони повинна бути від 60 до 90 °С [19].
У верхню частину колони подається охолоджена рідина системи вловлювання або охолоджений паровий конденсат з об'ємною витратою не більше 1200 л/г залежно від концентрації формаліну у кубовій частині колони.
Перехід газу з однієї частини колони в іншу здійснюється по зовнішніх газових трубопроводах, розташованим у глухих тарілках.
Скрубер АР являє собою вертикальний циліндричний апарат з десятьма ковпачковими тарілками по висоті. Уловлювання метанолу й формальдегіду з газу в скрубері здійснюється рідиною, що циркулює за схемою: збірник Е (-холодильник АТ5 - насос Н5 – скрубер [19].
З нижньої частини скрубера АР рідина по «качці» зливається в збірник Е. Рідина зі збірника Е подається на холодильник АТ5, де прохолоджується оборотною водою, і далі надходить на всас насосів Н5.
З лінії нагнітання насосів рідина подається на зрошення скрубера АР з об'ємною витратою 2 – 5 м3/г, а також на зрошення поглинальної колони КЛ.
Гази, що відходять, з температурою не більше °40 С надходять у циклон ВД, де відділяється краплинна волога, що втримується у газах, що відходять.
Гази, що відходять, після циклона ВД скидаються в атмосферу або подаються на утилізацію [19].