mediapravo_ispit
.pdfпідготовка спеціалістів з питань інформаційної безпеки у воєнній сфері;
4) у внутрішньополітичній сфері:
створення дієвої та прозорої системи громадського контролю за діяльністю органів державної влади і органів місцевого самоврядування, громадсько-політичних структур, зокрема через створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України;
поліпшення взаємодії органів державної влади з громадськими організаціями у сфері боротьби з проявами обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та маніпулювання масовою свідомістю;
5) в економічній сфері:
підтримка вітчизняних виробників високотехнологічної продукції, насамперед комп'ютерно-телекомунікаційних засобів і технологій;
формування вітчизняної індустрії інформаційних послуг, підвищення ефективності використання державних, корпоративних і приватних інформаційних ресурсів;
гармонізація законодавства України з питань інформаційної безпеки в економічній сфері з міжнародними нормами і стандартами;
розроблення та вдосконалення методів і засобів захисту інформації;
забезпечення сталого розвитку національного медіа-ринку під час впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення;
посилення державного контролю за додержанням вимог інформаційної безпеки в системах збирання, обробки, зберігання і передачі статистичної, фінансової, біржової, податкової та митної інформації;
комплексна інформатизація процесів формування, розподілення і контролю за використанням бюджетних коштів;
удосконалення системи статистичної звітності з метою підвищення оперативності, достовірності і релевантності звітної інформації;
6) у соціальній та гуманітарній сферах:
формування та реалізація державної політики національного духовного та культурного відродження, яка відповідає інтересам Українського народу і визначає чіткі критерії і пріоритети формування інформаційної політики в соціальній сфері;
запобігання монополізації національного інформаційного простору;
вдосконалення законодавчого регулювання діяльності засобів масової інформації, зокрема, з метою підтримки діяльності, спрямованої на формування оптимістичної морально-психологічної атмосфери в суспільстві, популяризації національних культурних цінностей, сприяння соціальній стабільності і злагоді;
державна підтримка вітчизняного виробника інформаційної продукції;
7) у науково-технологічній сфері:
забезпечення технологічної конкурентоспроможності України у сфері інформатизації та зв'язку;
розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва в сфері забезпечення захисту інформації у міжнародних телекомунікаційних системах;
удосконалення системи охорони та захисту права інтелектуальної власності;
науково-технологічний супровід формування і розвитку в Україні інформаційного суспільства з урахуванням вимог забезпечення інформаційної безпеки України;
розширення можливостей доступу громадян до світового інформаційного простору, зокрема до наукової та науково-технічної інформації;
8) в екологічній сфері:
проведення комплексного аналізу екологічного стану територій та їх виробничого потенціалу з метою вироблення інформаційної політики щодо впровадження концепції сталого розвитку;
застосування сучасних аерокосмічних, комп'ютерно-телекомунікаційних та геоінформаційних засобів і технологій для комплексного моніторингу, профілактики і своєчасного реагування на надзвичайні ситуації;
створення бази даних екологічно безпечних технологій і продукції, їх розробників, виробників і постачальників, результатів маркетингових досліджень екологічного ринку;
підвищення рівня інформатизації галузі страхування для акумулювання коштів на відшкодування збитків від надзвичайних ситуацій, а також на довгострокове інвестування заходів із мінімізації ризиків життєдіяльності й господарювання.
5. Прикінцеві положення Доктрина інформаційної безпеки України спрямована на забезпечення необхідного рівня інформаційної безпеки України в конкретних умовах
даного історичного періоду. Вона є основою для:
формування державної політики у сфері інформаційної безпеки України;
розроблення проектів концепцій, стратегій, цільових програм і планів дій із забезпечення інформаційної безпеки України;
підготовки пропозицій щодо дальшого системного вдосконалення правового, методичного, науково-технічного і організаційного забезпечення інформаційної безпеки України.
Положення Доктрини інформаційної безпеки України можуть уточнюватися і доповнюватися під час формування і реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки з урахуванням змін обстановки, характеру і змісту загроз національній безпеці України в інформаційній сфері, умов реалізації державної інформаційної політики та формування національного інформаційного простору.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 377/2008 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року «Про невідкладні заходи
щодо забезпечення інформаційної безпеки України»
Розглянувши комплекс питань щодо реалізації державної політики та забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, констатуючи наявність гострих проблем, явищ та чинників, що створюють небезпеку національним інтересам України в цій сфері та негативно впливають на суспільний розвиток держави та реалізацію її євроінтеграційних прагнень, Рада національної безпеки і оборони України вирішила:
1. Кабінету Міністрів України:
1) у місячний строк:
а) внести у зв'язку із впровадженням в Україні цифрових стандартів телерадіомовлення Раді національної безпеки і оборони України пропозиції щодо органу управління відповідними установами та підприємствами галузі зв'язку;
б) затвердити Державну програму впровадження цифрового телерадіомовлення, в якій передбачити, зокрема, не менше одного частотного покриття за рахунок державних передавальних засобів, забезпечення державної підтримки населення під час впровадження цифрового телерадіомовлення;
2) у двомісячний строк:
а) здійснити заходи щодо вдосконалення державного управління в інформаційній сфері, чіткого визначення повноважень та організації ефективної взаємодії органів державної влади із забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, зокрема, розглянути питання щодо:
утворення на базі Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв'язку України центрального органу виконавчої влади у сфері зв'язку та інформатизації зі статусом державного комітету;
віднесення в установленому порядку до компетенції Державного комітету телебачення і радіомовлення України реалізації державної політики у сфері друкованих засобів масової інформації, зокрема здійснення державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств, а також контролю за дотриманням ними вимог чинного законодавства;
б) затвердити:
Державну програму формування позитивного іміджу України;
заходи щодо фінансової підтримки інформаційно-роз'яснювальної діяльності культурно-інформаційних центрів при закордонних дипломатичних установах України, передбачивши розширення мережі таких центрів;
в) розробити за участю Антимонопольного комітету України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Фонду державного майна України та затвердити заходи щодо сприяння розвитку конкуренції та запобігання монополізму у сферах телекомунікацій, телебачення, радіомовлення і друкованих засобів масової інформації;
г) внести в установленому порядку пропозиції щодо ратифікації Європейської конвенції про транскордонне телебачення;
д) розробити та затвердити невідкладні заходи щодо припинення ввезення на митну територію України та виробництва в Україні телеприймачів, нездатних приймати телевізійний сигнал у стандарті «DVB-Т/МРЕG-4»;
3) у тримісячний строк:
а) затвердити заходи щодо:
розбудови загальнодержавної мережі автоматизованої системи централізованого оповіщення населення в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України;
розширення вітчизняного мовлення на території інших держав іноземними мовами;
б) розробити і внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо реформування друкованих засобів масової інформації, що знаходяться у державній та комунальній власності, в якому передбачити, зокрема, механізми забезпечення прав громадян на доступ до інформації шляхом державної підтримки соціальне значущих видань, а також друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження;
в) розробити за участю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та затвердити заходи щодо:
державної підтримки створення та розповсюдження телевізійних і радіопрограм вітчизняного виробництва;
пріоритетного включення у багатоканальні мережі мовлення програм вітчизняних телерадіоорганізацій;
г) розробити за участю Служби безпеки України і внести у тримісячний строк на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо:
регулювання обігу спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, зокрема контролю за їх переміщенням через державний кордон України, а також установлення кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення, ввезення, зберігання та реалізацію спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації;
посилення кримінальної відповідальності за незаконне збирання, зберігання, використання або поширення персональних даних особи без її згоди, а також установлення відповідальності за незабезпечення захисту персональних даних, що піддаються автоматизованій обробці;
ратифікації Конвенції про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру;
обов'язкового віднесення до інформації з обмеженим доступом персональних даних, а також відомостей, що надаються фізичними та юридичними особами органам державної влади, підприємствам і організаціям у зв'язку з виконанням їхніх повноважень та розголошення яких може завдати шкоди зазначеним особам;
правових механізмів виявлення, фіксації, кваліфікації, блокування та видалення з українського сегмента мережі Інтернет інформації, поширення якої заборонено законодавством України;
4)розробити і внести у шестимісячний строк на розгляд Верховної Ради України проект Концепції національної інформаційної політики, яка визначатиме основні напрями, засади і принципи національної політики та механізми її реалізації, а також пріоритети розвитку інформаційної сфери, буде спрямована на створення умов для побудови в Україні розвинутого інформаційного суспільства, забезпечення пріоритетного розвитку інформаційних ресурсів та інфраструктури, впровадження новітніх інформаційних технологій, захист національних моральних і культурних цінностей, забезпечення конституційних прав людини і громадянина на свободу слова та вільний доступ до інформації;
5)підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України у двомісячний строк після схвалення Радою національної безпеки і оборони України концепції створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України законопроект про внесення змін до Закону України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» (нова редакція), розроблений на основі зазначеної концепції та з урахуванням досвіду європейських держав, і забезпечити його супроводження у парламенті;
6)вжити невідкладних заходів щодо забезпечення належного фінансування з Державного бюджету України державних телерадіокомпаній та інформаційних агентств, а також виробництва і розповсюдження телевізійних та радіопрограм, виготовлених для державних потреб;
7)вжити за участю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення невідкладних заходів щодо забезпечення присутності програм вітчизняних телерадіоорганізацій у багатоканальних мережах інших держав;
8)здійснити комплекс заходів щодо впровадження операторами мобільного зв'язку GSM в Україні алгоритму А5/1;
9)вжити разом зі Службою безпеки України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України заходів щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері під час підготовки до приватизації відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».
2. Запропонувати Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення вжити невідкладних заходів щодо:
удосконалення ліцензування мовлення, зокрема у частині забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері, поліпшення охоплення населення вітчизняним інформаційним продуктом та підвищення якості наповнення національного інформаційного простору;
посилення контролю за додержанням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства про телебачення і радіомовлення, зокрема вимог щодо частки національного продукту в загальному обсязі мовлення телерадіоорганізацій та обов'язкової частки мовлення українською мовою.
3.Національній комісії з питань регулювання зв'язку України розробити разом із Міністерством транспорту та зв'язку України, Міністерством оборони України, за участю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та затвердити у тримісячний строк заходи щодо забезпечення радіочастотним ресурсом України впровадження цифрового телерадіомовлення, насамперед у прикордонних областях та Автономній Республіці Крим.
4.Запропонувати Верховному Суду України узагальнити судову практику розгляду справ, пов'язаних із питаннями регулювання в інформаційній сфері.
5.Секретареві Ради національної безпеки і оборони України:
вжити невідкладних заходів щодо відновлення роботи Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України;
забезпечити підготовку до розгляду Радою національної безпеки і оборони України у липні 2008 року питання про хід впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні та забезпечення громадянам України доступу до телевізійного сигналу;
організувати підготовку проекту Доктрини інформаційної безпеки України і подати його у шестимісячний строк на затвердження Президентові України.
Голова Ради національної безпеки і оборони України В. ЮЩЕНКО
За В. Януковича:
Десятого грудня 2010 року Президент України видав указ «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2010 року «Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році»
Так, указом доручається Кабінету Міністрів України:
розробити за участю Служби безпеки України та подати у двомісячний строк на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо створення єдиної загальнодержавної системи протидії кіберзлочинності;у тримісячний строк розглянути питання вдосконалення державної політики в інформаційній сфері та внести в установленому порядку на розгляд Президентові України відповідні пропозиції;
розробити та затвердити план заходів щодо підвищення ефективності висвітлення діяльності органів виконавчої влади, зокрема щодо поширення інформації про здійснювані в Україні реформи;розробити за участю Служби безпеки України та затвердити перелік об'єктів, що мають важливе значення для забезпечення
національної безпеки і оборони України та потребують першочергового захисту від кібернетичних атак.
Напередодні, 9 грудня 2010 року Президент України указом № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади"реформував кілька органів, дотичних до медійної сфери.
Так, указом Державний департамент інтелектуальної власності реорганізується у Державну службу інтелектуальної власності України, утворюється новий орган - Державна служба України з питань захисту персональних даних, як уповноважений державний орган щодо реєстрації баз персональних даних.
Крім того, указом утворюється Державна реєстраційна служба України, на яку покладаються функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації. Таким чином, функція реєстрації друкованих ЗМІ та інформаційних агентств також може перейти до новоствореної інституції.
Кабінету Міністрів України доручено вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.
27.Організація діяльності друкованих ЗМІ.
ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»
Розділ II.
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДРУКОВАНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 6. Діяльність друкованих засобів масової інформації
Діяльність друкованих засобів масової інформації - це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.
Діяльність друкованих засобів масової інформації, спрямована на отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється на основі цього Закону, Закону України "Про підприємництво" та інших актів чинного законодавства України.
Діяльність друкованих засобів масової інформації забезпечується самостійністю її суб'єктів у всіх видах відносин, пов'язаних із здійсненням їх прав і обов'язків. Втручання в діяльність друкованих засобів масової інформації поза межами, визначеними цим Законом, забороняється.
Діяльність друкованих засобів масової інформації у сфері виробництва та розповсюдження реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу".
Діяльність друкованих засобів масової інформації, пов'язана з передвиборною агітацією чи політичною рекламою під час виборчого процесу або процесу референдуму, провадиться з урахуванням вимог законодавства про вибори та референдуми.
Стаття 7. Суб'єкти діяльності друкованих засобів масової інформації
До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.
Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.
Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.
Стаття 8. Право на заснування друкованого засобу масової інформації
Право на заснування друкованого засобу масової інформації належить:
громадянам України, громадянам інших держав та особам без громадянства, не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності;
юридичним особам України та інших держав;
трудовим колективам підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).
Особа, яка заснувала друкований засіб масової інформації, є його засновником.
Особи, які об'єдналися з метою спільного заснування видання, вважаються його співзасновниками.
Стаття 9. Відносини між співзасновниками друкованого засобу масової інформації
Відносини між співзасновниками друкованого засобу масової інформації, а також співзасновникамипідприємцями щодо його заснування та діяльності визначаються установчим договором, який укладається між ними відповідно до чинного законодавства України.
Установчим договором передбачається розподіл між співзасновниками обов'язків щодо виробничого, фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності створюваного ними друкованого засобу масової інформації.
Якщо одним із співзасновників є фізична особа, установчий договір засвідчується в нотаріальному порядку.
Спори, що виникають між співзасновниками друкованого засобу масової інформації при укладанні, виконанні та розірванні установчого договору, вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Стаття 10. Гарантії від монополізації друкованих засобів масової інформації
Монополізація загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних друкованих засобів масової інформації в Україні не допускається.
Фізична або юридична особа не може бути засновником (співзасновником) чи контролювати більше 5 відсотків таких видань.
Під контролем у цьому Законі розуміється можливість такої особи здійснювати матеріальними чи фінансовими засобами вплив на діяльність друкованого засобу масової інформації.
Контроль за додержанням вимог цієї статті покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації.
Стаття 11. Державна реєстрація друкованого засобу масової інформації
Друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації.
Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.
Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подаються засновником (співзасновниками) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації.
Стаття 12. Заява про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації
У заяві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації повинні бути вказані:
1)засновник (співзасновники) видання;
2)вид видання;
3)назва видання;
4)мова видання;
5)сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів;
6)програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість;
7)передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання;
8)юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити;
9)місцезнаходження редакції.
Реєструючий орган має право зажадати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність (паспорт громадянина України, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо).
При проведенні державної реєстрації забороняється вимагати від засновника (співзасновників) подання інших відомостей і документів.
Про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації зобов'язаний (зобов'язані) відповідно повідомити реєструючий орган у місячний термін.
Стаття 13. Порядок розгляду заяви про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації
Реєструючий орган зобов'язаний в місячний строк розглянути заяву про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації і письмово повідомити засновника (співзасновників) про результат розгляду.
В межах цього строку реєструючий орган приймає рішення про:
а) державну реєстрацію видання;
б) відмову у державній реєстрації;
в) зупинення строку розгляду заяви про реєстрацію.
Зупинення цього строку здійснюється реєструючим органом, якщо:
1)засновник (співзасновники) не подав документи, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність;
2)між співзасновниками не укладено установчий договір, передбачений статтею 9 цього Закону;
3)виникли обставини, за яких з незалежних від реєструючого органу причин своєчасне проведення державної реєстрації неможливе.
Зупинений строк розгляду заяви про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації поновлюється з дня, коли заявник письмово повідомить про усунення причин, що перешкоджали державній реєстрації видання.
Стаття 14. Розповсюдження друкованої інформації без державної реєстрації видань
Державній реєстрації не підлягають:
1)законодавчі, офіційні нормативні та інші акти, бюлетені судової практики, що видаються органами законодавчої, судової та виконавчої влади;
2)інформаційні матеріали та документація, що видаються підприємствами, організаціями, навчальними закладами і науковими установами з метою використання їх у своїй діяльності;
3)видана за допомогою технічних засобів друкована продукція, не призначена для публічного розповсюдження, або машинописна, розмножувана на правах рукопису.
Стаття 15. Відмова в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації
Відмова в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації можлива тільки з таких підстав:
1)якщо назва друкованого засобу масової інформації, його програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість суперечать статтям 3 і 4 цього Закону;
2)якщо реєструючим органом уже раніше видано свідоцтво друкованому засобу масової інформації з тією ж назвою, за винятком видань, що виходять різними мовами;
3)якщо заяву подано до закінчення року з дня набрання законної сили рішенням про припинення діяльності друкованого засобу масової інформації.
У письмовому повідомленні про відмову в державній реєстрації зазначаються підстави, передбачені цією статтею Закону.
Стаття 16. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації видається засновнику (співзасновникам) після сплати ним реєстраційного збору.
Засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого засобу масової інформації протягом одного року з дня одержання свідоцтва. В разі пропуску цього строку без поважних причин свідоцтво про державну реєстрацію втрачає чинність.
Дублікат свідоцтва видається на підставі письмової заяви засновника (співзасновників) до реєструючого органу.
Зразок свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 17. Реєстраційний збір
За видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації справляється збір у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
За видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації для дітей, інвалідів розмір реєстраційного збору зменшується на 50 відсотків. Від сплати реєстраційного збору звільняються видання, які засновуються з благодійною метою для безкоштовного розповсюдження.
Засновник (співзасновники) сплачує реєстраційний збір протягом одного місяця з дня одержання письмового повідомлення реєструючого органу про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації.
За видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію періодичного друкованого видання справляється збір у розмірі 20 відсотків від встановленого реєстраційного збору.
Друковані засоби масової інформації, що видаються та розповсюджуються в Україні, але зареєстровані в інших державах, підлягають державній реєстрації в Україні із сплатою реєстраційного збору в половинному розмірі.
Стаття 18. Припинення випуску друкованого засобу масової інформації
Випуск друкованого засобу масової інформації може бути припинено за рішенням засновника (співзасновників) або суду.
Засновник (співзасновники) має право припинити випуск видання у випадках і порядку, передбачених установчим договором або статутом редакції чи іншим договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією.
Суд припиняє випуск видання у разі порушення частини першої статті 3 цього Закону або ліквідації юридичної особи, яка є засновником видання. Про своє рішення суд повідомляє реєструючий орган.
На підставі письмового повідомлення засновника (співзасновників), погодженого з редакцією, або рішення суду про припинення випуску друкованого засобу масової інформації реєструючий орган визнає свідоцтво про його державну реєстрацію недійсним.
Вилучення тиражу чи окремої його частини допускається тільки за рішенням або вироком суду, які набрали чинності.
Стаття 19. Порядок оскарження відмови в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації або рішення про припинення його випуску
Відмова в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації або порушення встановленого статтею 13 цього Закону порядку державної реєстрації, а також рішення про припинення випуску видання можуть бути оскаржені засновником (співзасновниками) у судовому порядку.
Скасування рішення про припинення діяльності друкованого засобу масової інформації тягне за собою відшкодування збитків, заподіяних засновнику (співзасновникам), включаючи неодержані доходи.
Стаття 20. Перереєстрація друкованого засобу масової інформації
Друкований засіб масової інформації підлягає перереєстрації в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження видання.
Зміна засновника (складу співзасновників) повинна оформлятися угодою між засновником (співзасновниками) і його правонаступником, укладеною відповідно до вимог цивільного законодавства України. Ця угода є підставою для подання правонаступником заяви про перереєстрацію в порядку, передбаченому статтями 11 і 12 цього Закону.
Спори щодо зміни засновника (складу співзасновників) вирішуються судом в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.
При перереєстрації друкованого засобу масової інформації реєстраційний збір сплачується у половинному розмірі.
Стаття 21. Редакція друкованого засобу масової інформації
Підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.
Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками).
Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Стаття 22. Статут редакції друкованого засобу масової інформації
Статут редакції друкованого засобу масової інформації визначає виробничі, майнові, фінансові та інші умови її діяльності.
Статут редакції затверджується засновником (співзасновниками) відповідно до чинного законодавства України.
Статут редакції може передбачати будь-які види господарської діяльності, які не заборонені законом і відповідають цілям її діяльності.
У статуті редакції визначаються: засновник (співзасновники) та назва друкованого засобу масової інформації, місцезнаходження його редакції, предмет і цілі діяльності, її органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження журналістського і трудового колективів та їх виборних органів, порядок утворення майна редакції, положення щодо вирішення питань виробничого, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності видання та його редакції, умови її реорганізації, припинення діяльності, інші положення.
Стаття 23. Редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації
Редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації є керівником редакції, уповноваженим на те засновником (співзасновниками).
Редактор (головний редактор) призначається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (співзасновниками) у статуті редакції відповідно до чинного законодавства України про працю.
Редактор (головний редактор), обраний на посаду трудовим колективом редакції, не може бути звільнений з посади без згоди трудового колективу редакції.
Редактор (головний редактор) керує діяльністю редакції в межах повноважень, визначених її статутом, представляє редакцію у відносинах із засновником (співзасновниками), видавцем, авторами, державними органами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами, а також у суді і третейському суді та несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого засобу масової інформації, його редакції відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
Стаття 24. Редакційна колегія друкованого засобу масової інформації
Редакційна колегія - дорадчий орган управління діяльністю редакції друкованого засобу масової інформації - створюється, діє та припиняє свою діяльність відповідно до статуту редакції і очолюється її редактором (головним редактором).
Рішення редакційної колегії набирає чинності після його затвердження редактором (головним редактором).
Стаття 25. Журналіст редакції друкованого засобу масової інформації
Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.
Належність журналіста до друкованого засобу масової інформації підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.
На особу, якій видано редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує її належність до друкованого засобу масової інформації, поширюються права і обов'язки, зазначені у статті 26 цього Закону.
Стаття 26. Права та обов'язки журналіста редакції
Здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України "Про інформацію" та цим Законом.
Журналіст має право:
1)на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації;
2)відвідувати державні органи, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; { Підпункт 2 частини другої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI від 16.10.2012 }
3)відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
4)на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
5)переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;
6)на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
7)по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
8)звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;
9)поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно);
10)відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;
11)на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.
Журналіст зобов'язаний:
1)дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;
2)подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію;
3)задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
4)відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;
5)представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;
6)виконувати обов'язки учасника інформаційних відносин;
7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків.
Стаття 28. Видавець друкованого засобу масової інформації
Видавцем друкованого засобу масової інформації може виступати суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції матеріально-технічного забезпечення видання друкованого засобу масової інформації, на підставі пред'явлення засновником (співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і укладеного між ними договору.
Стаття 29. Продукція друкованого засобу масової інформації
Виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ, є продукцією друкованого засобу масової інформації.
Стаття 30. Розповсюджувач продукції друкованого засобу масової інформації
Суб'єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується, видання, є розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації.
Чинити перешкоди розповсюджувачу у здійсненні його діяльності на законних підставах забороняється.
Стаття 31. Виробничі, майнові та фінансові відносини між суб'єктами діяльності друкованих засобів масової інформації
Виробничі, майнові та фінансові відносини засновника (співзасновників), редакції, видавця, розповсюджувача друкованого засобу масової інформації будуються на основі чинного законодавства і договору.
Договором визначаються:
кошти на утримання редакції;
частини доходу (прибутку) від діяльності редакції, що розподіляються і надходять у розпорядження засновника (співзасновників), редакції, видавця та розповсюджувача;
зобов'язання засновника і видавця щодо забезпечення виробничих та соціально-побутових умов життя та праці співробітників редакції відповідно до вимог, передбачених чинним законодавством;
інші положення.
Стаття 32. Вихідні дані
У кожному випуску друкованого засобу масової інформації повинні міститися такі вихідні дані:
1)назва видання;
2)засновник (співзасновники);
3)прізвище та ініціали редактора (головного редактора);
4)порядковий номер випуску і дата його виходу в світ;
5)індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;
6)тираж;
7)ціна або помітка "Безкоштовно";
8)адреси редакції, видавця, друкарні;
9)серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію;
10)видавець (співвидавці).
Розповсюдження продукції друкованого засобу масової інформації без вихідних даних забороняється.
Стаття 33. Контрольні примірники
Контрольні примірники періодичних і таких, що продовжуються, видань відразу після надрукування безоплатно надсилаються редакцією засновникові (співзасновникам) і реєструючому органу.
28.Соціальна рекламна інформація в Україні.
Соціальна рекламна інформація - це інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру. В такій рекламі не повинні згадуватись конкретна продукція та її виробники. Особи, які здійснюють на безоплатній основі діяльність щодо виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, передачі свого майна, в тому числі коштів, іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, користуються пільгами, передбаченими законодавством щодо благодійної діяльності. Розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок державного бюджету, повинні розміщувати соціальну рекламну інформацію державних органів безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного для реклами.
Стаття 12. Соціальна реклама (Закону України "Про рекламу", 3 липня 1996 року, N 270/96-ВР)
1.Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.
2.Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за винятком випадків, коли рекламодавцем є громадська організація), на об'єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами.
3.На осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують соціальну рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами, поширюються пільги, передбачені законодавством України для благодійної діяльності.
4.Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані розміщувати соціальну рекламу державних органів та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.
5.Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державногo або місцевих бюджетів, а також благодійні організації.
29.Організація і здійснення видавничої справи в Україні. ЗУ «Про видавничу справу» (1997)
Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЯ І ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
Стаття 9. Організаційно-правові форми видавничої справи
У видавничій справі на засадах різних форм власності використовуються будь-які організаційноправові форми, передбачені законодавством.
Стаття 10. Суб'єкти видавничої справи
До суб'єктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.
Суб'єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.
Суб'єкти видавничої справи вступають у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності відповідно до законодавства.
Суб'єкти видавничої справи, які є суб'єктами підприємницької діяльності, керуються цим Законом, Господарським кодексом України, іншими законами України.
Громадські, наукові, релігійні та інші суб'єкти некомерційної діяльності, які беруть участь у видавничій справі, керуються законами України "Про об'єднання громадян", "Про свободу совісті та релігійні організації" та іншими нормативно-правовими актами.
Відносини між суб'єктами видавничої справи регулюються окремими угодами, укладеними згідно з законодавством.
Стаття 11. Засновник (співзасновник) у видавничій справі
Засновником (співзасновником) у видавничій справі можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.
Засновник (співзасновник) у видавничій справі затверджує статут суб'єкта видавничої справи, є власником (співвласником) майна.
Засновник (співзасновник) у видавничій справі має право брати участь у формуванні видавничої програми, доборі кадрів, одержує прибуток від видавничої діяльності та реалізації продукції.
Засновник (співзасновник) у видавничій справі може об'єднувати в одній особі видавця, виготовлювача і розповсюджувача видавничої продукції.
Стаття 12. Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції
З метою обліку суб'єктів видавничої справи центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі - Державний реєстр), положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти видавничої справи підлягають внесенню до Державного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Без внесення до Державного реєстру діяльність у видавничій справі здійснюється:
органами законодавчої, виконавчої, судової влади - для випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;
підприємствами, організаціями, навчальними закладами, науковими установами, творчими спілками, іншими юридичними особами - для випуску у світ і безоплатного розповсюдження інформаційних, бібліографічних, реферативних, рекламних видань, видань, що містять нормативні акти з виробничо-
практичних питань, службових та методичних матеріалів, документації для потреб статутної діяльності їх видавця, а також матеріалів на правах рукопису, що розмножені за допомогою технічних засобів.
Стаття 13. Заява про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру України
У заяві про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру мають бути зазначені:
засновник (співзасновники), включаючи: прізвище, ім'я, по батькові та відповідні дані паспорта громадянина України (для громадян); повне найменування (для юридичної особи); місцезнаходження, номери засобів зв'язку та банківських рахунків;
повні дані про суб'єкта видавничої справи;
мови, якими планується випускати чи розповсюджувати видавничу продукцію, - державною, російською, іншими мовами національних меншин України (конкретно якими), іноземними мовами (якими);
джерела надходження видавничої продукції - вітчизняні видавництва, зарубіжні (з яких країн);
джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.
Заява про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру розглядається у місячний термін.
Стаття 14. Реєстраційний збір
За внесення до Державного реєстру суб'єкта видавничої справи встановлюється реєстраційний збір у розмірі, рівному покриттю витрат, понесених у зв'язку з внесенням до Державного реєстру. Розмір і порядок сплати реєстраційного збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 15. Зміни в Державному реєстрі
При зміні назви суб'єкта видавничої справи, основних статутних положень, засновника (співзасновників), виду діяльності у видавничій справі в Державний реєстр вносяться відповідні зміни.
Стаття 16. Відмова у внесенні суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру
Суб'єкту видавничої справи у внесенні його до Державного реєстру може бути відмовлено в разі, коли:
назва, програмні цілі, напрями діяльності суб'єкта видавничої справи суперечать законодавству України;
заява про внесення до Державного реєстру подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;
суб'єкт видавничої справи з такою назвою уже внесений до Державного реєстру;
заяву про внесення до Державного реєстру подано після набрання законної сили рішенням суду про припинення діяльності цього суб'єкта видавничої справи.
Відмова у внесенні суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру надсилається заявникові у письмовій формі із зазначенням підстав відмови у тридцятиденний термін з дня подачі заяви. Відмова може бути оскаржена в суді.
Стаття 17. Права та обов'язки замовника видавничої продукції
Замовниками будь-якої видавничої продукції можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.
Від замовників - авторів (співавторів), упорядників (співупорядників), перекладачів - можуть прийматися замовлення видавцем на редакційно-видавниче опрацювання, виготовлення та випуск у світ:
творів белетристичного, громадсько-політичного, рекламного, довідкового, навчального, наукового, технічного або прикладного характеру;
виступів, лекцій, промов, доповідей, проповідей;
музичних творів з текстом і без тексту;
драматичних, музично-драматичних творів;
творів образотворчого мистецтва;
фотографій, ілюстрацій, карт, планів, ескізів;
перекладів, обробок, анотацій, резюме, оглядів, інсценізацій, інших переробок творів і обробок фольклору (похідних творів) без заподіяння шкоди охороні творів, які зазнали перекладу, адаптації чи іншої переробки;
збірників творів, збірників обробок фольклору, енциклопедій та антологій, збірників звичайних даних, інших складених творів за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;
інших творів (творів, виданих за власні кошти, кошти меценатів, спонсорів, за рахунок благодійних та інших фондів тощо).