Chaychenko_-_Fiziologiya_lyudini_i_tvarin
.pdfКрім того,в регуляції циклу сон - притомний стан відіграють велику роль моноамінергічні медіатори - серотонін і норадреналін. В дослідах на тваринах було показано, що нейрони ядер шва довгастого мозку містять багато серотоніну , при зменшенні запасів якого виникає тяжке безсоння, причому зменшується тривалість обох стадій сну. Аналогічний ефект виявляло руйнування ядер серединного шва.
У нейронах синьої плями , розташованій у ретикулярній формації мостової ділянки, міститься значна кількість норадреналіну. Двобічне руйнування синьої плями викликає повне зникнення стадії швидкого сну, не впливаючи на повільний сон. Вичерпання запасів серотоніну та норадреналіну під впливом резерпіну призводить до зникнення обох стадій сну, проте після введення 5-окситриптаміну (попередника серотоніну, який проникає крізь гемато-енцефалічний бар'єр) відновлюється лише повільний сон.
Отже, серотонін має особливе значення для настання стадії повільного сну, а норадреналін - швидкого сну, причому в нормі повільний сон має виникати раніше швидкого. Щоправда, при вивченні цих двох катехоламінів у людини були одержані протилежні результати: тривалість швидкого сну виявилась пропорційна концентрації серотоніну, але обернено пропорційна вмісту норадреналіну. Чому це так, досі невідомо ( В.Мендельсон, Дж.Джилін, 1977).
Таким чином, сон - це діяльний стан організму, який забезпечується активацією певних "сомногенних" систем мозку. Завдяки взаємодії цих систем відбувається перерозподіл нейронної активності різних мозкових структур: ті,що були активні вдень,- зменшують, а ті, що були пасивні протягом дня, збільшують свою активність. Так, на стадії швидкого сну спостерігається зростання нейронної активності у таламусі, гіпоталамусі, РФ середнього мозку, гіпокампі та зоровій корі. На стадії повільного сну підвищується спонтанна активність нейронів РФ стовбура мозку, базо-латеральної частини мигдалевидного комплексу (Б.Джекобс, Д.Мак-
Гінті, 1972).
Отже, під час сну відбувається перш за все реорганізація функцій мозку, а не загальне зниження нейронної активності, як гадав І.П.Павлов. Звідси виходить, що під час сну відбувається перебудова нейронної активності, перехід нейронів у інші (порівняно з станом притомності) режими роботи, причому принципово різні в стадіях швидкого і повільного сну. Сон - це не пасивне явище, що виникає внаслідок припинення стану притомності, а активний процес, результат діяльності певних мозкових структур, ієрархічно пов'язаних між собою і утворюючих системи, з яких одні відповідають за сон, а інші - за стан притомності.
Мікроелектродні дослідження показали, що однією з основних особливостей нейронної активності мозку є виникнення у таламусі на стадії повільного сну своєрідної імпульсації типу пачка - пауза , коли нейрони ритмічно розряджаються у вигляді серій ПД, а потім настає пауза і цикл знову повторюється. Така ритмічна активність нейронів ( перепад збудливості від стану активного збудження до повного гальмування) перешкоджає нормальному поступанню інформації з довколишнього середовища та її обробці на таламічному рівні. Тим самим створюється певна "сенсорна ізоляція" мозку, що й призводить до полегшення виникнення стану сну.
Причина появи сну та його механізми у живих істот остаточно не з'ясовані. Звертає на себе увагу той факт, що справжній "циклічний" сон є тільки у теплокровних тварин ( птахів і ссавців). Доведено, що центральною структурою, яка контролює сон і стан притомності, є стовбурова частина мозку. Це відбувається на
PDF created with FinePrint pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
підставі узгодження біоритмів різної періодичності. Кора головного мозку важлива для перемикання окремих стадій і циклів сну, а також для прокидання.
Сновидіння.
Ще Арістотель у своєму трактаті "Про сновидіння та їхнє тлумачення" дійшов висновку, що сновидіння - це результат діяльності мозку. Фізіологічну теорію сновидінь, яка єрунтувалася на ідеях павловської школи, запропонував Ф.П.Майоров (1951). Він вважав сновидіння наслідком розгальмовування нервових слідів, пов'язаних з минулим життєвим досвідом індивіда та соціально обумовлених за своїм змістом.
Це розгальмовування може відбуватися внаслідок впливу зовнішніх факторів або виникати в результаті зняття гальмівного впливу нейронів ядер шва, які вони виявляють у стані притомності на структури лімбічної системи, при настанні стадії швидкого сну, з чим і пов'язують емоційність сновидінь.
Вивчення сновидінь показує, що вони являють собою невпорядковану, хаотичну діяльність мозку, яка настає внаслідок перебудови його роботи з режиму притомності на режим сну. Сновидіння найчастіше пов'язані з фазою швидкого сну. На думку Н.Клейтмана, сновидіння викликаються не сенсорними подразниками, а "емоційною напруженістю", оскільки вони можуть повторюватися, зберігаючи свій зміст і тривалість. Він вважав, що сновидіння залежать від якихось особливих внутрішньомозкових процесів.
У дорослих людей швидкий сон, виникаючи періодично, перешкоджає надмірному поглибленню сну, небезпечному зниженню збудливості ЦНС і загального тонусу мозку. Тому, не порушуючи самого процесу сну, швидкий сон на короткий час підвищує збудливість нейронів, доводить їх майже до рівня притомності, що й виявляється у виникненні сновидінь. Комп'ютерна томографія показала, що під час фази швидкого сну посилюється активність у потиличній частці мозку, яка пов'язана з зоровою функцією, хоча зрозуміло, що спляча людина очима нічого не бачить, це лише прояв зорової пам'яті мозку.
Фр.Крік та Г.Мітчисон вважають, що сновидіння відбивають діяльність механізму "стирання і очищення" пам'яті в мозку (на підсвідомому рівні). Це ліквідує "паразитні" види поведінки та непотрібні реакції,які сформувалися під час стану притомності. Отже, сновидіння - це біологічно корисний процес, один з тих, які підтримують функціональну ефективність нервової системи. У той же час зміст сновидінь являє собою лише випадковий результат, який не піддається вірогідному тлумаченню. Це давно зрозумів І.М.Сєчєнов, який назвав сновидіння "небывалыми комбина циями бывалых впечатлений".
Сновидіння бувають у всіх людей, хоча у деяких осіб вони виникають дуже рідко. Частота появи сновидінь зростає при захворюваннях, у складних життєвих ситуаціях. Кожний п'ятий сон звичайно кольоровий, причому кольорові сни частіше сняться людям художнього, а чорно-білі - мисленнєвого типу. Припускається, що у теплокровних тварин також бувають сновидіння, на що вказують спостереження за поведінкою цих тварин під час сну, а також деякі експериментальні дані із застосуванням ЕЕГ та методу умовних рефлексів.
Найбільш відомими патологічними формами сну є так звані гіперсомнії , тривалість яких у людини коливається від кількох годин до кількох тижнів (звичайно лише кілька діб) і які не залежать від навколишньої обстановки. Однією з форм гіперсомнії є летаргічний сон , під час якого на фоні повної м'язової нерухомості зберігається психічна активність, зір, слух. Летаргія значить "мале
PDF created with FinePrint pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
життя". Хворі зовнішньо мають вигляд нормально сплячих людей, очі у них закриті, зіниці звужені, температура тіла, дихання і частота серцевих скорочень знижені. Зовнішні подразники не впливають на характер ЕЕГ хворого під час летаргічного сну.
Істеричні гіперсомнії звичайно продовжуються не більше 56 діб,хоча можуть тривати роками. Вони найчастіше зустрічаються у людей з підвищеною здатністю до навіювання, яскравим емоційним життям або виникають у небезпечних чи критичних ситуаціях, при наявності сильного емоційного збудження. У нас в Україні у 1954 році Н.А.Лебедина у віці 34 років заснула внаслідок чергового нервового зворушення і проспала 16 років.
Цікаво, що ЕЕГ у хворих на істеричну форму гіперсомнії не відрізняється під час приступів від ЕЕГ в стані притомності. Мало того, при зовнішній стимуляції виникає десинхронізація електричної активності і депресія альфаритму. Отже, приступи істеричних сплячок не можна вважати справжнім фізіологічним сном.
Ще однією з патологічних форм сну є сноходіння , або лунатизм , коли людина прокидається уночі і починає ходити по кімнаті, блукати по вулицях. Сноходіння виникає внаслідок порушення системи висхідної неспецифічної активації мозку. Говоріння під час сну - це нешкідливе явище, що зустрічається протягом життя практично у кожної здорової людини.
13.9.2. Гіпноз.
Хоча гіпнотичний стан живих істот відомий людству з найдавніших часів, проте загальноприйнятої теорії гіпнозу немає й донині. "Тваринний гіпноз", або іммобілізаційний реф лекс спостергігається у всіх тварин при їхньому раптовому насильницькому знерухомленні. Характерною властивістю цього стану є ригідність м'язів, брак рухових реакцій та нечутливість до зовнішніх подразників. Такий стан звичайно може тривати від кількох секунд до кількох годин.
У людини гіпнотичний стан може бути різної глибини і тривалості, при якому спостерігається або сонливість (перша стадія), легкий сон (друга стадія) і сомнамбулізм (третя стадія). Стадія сомнамбулізму вважається справжнім проявом гіпнотичного стану і викликає найбільшу цікавість, оскільки в цей час людина повністю підкоряється наказам гіпнотизера і не пам'ятає потім, що з нею було під час сеансу.
Нейрофізіологічні дослідження показали, що ЕЕГ людини під час гіпнозу практично не відрізняється від її ЕЕГ у стані притомності. Головна особливість гіпнотичного стану полягає в одночасній появі на стадії сомнамбулізму в двох - трьох ділянках головного мозку понадповільних електричних потенціалів хвилинного діапазону: декасекундних коливань з частотою 3-5 кол/хв та секундного ритму підвищеної частоти - 10-16 кол/хв , які накладаються на декасекундний ритм (Н.А.Аладжалова,1979).
Треба зазначити, що лише 20-25% людей можна довести до стадії сомнамбулізму. Гіпнабельність людини залежить від багатьох причин: віку,типологічних особливостей, навіть функціональної асиметрії мозку. Встановлено, що у гіпнотичному безді яльному стані посилюються активність правої та послаблюється лівої півкулі, але при встановленні мовного контакту з гіпнотизером (так зв."рапорт") різко зростає активність лівої півкулі, де розташований руховий центр мови Брока.
PDF created with FinePrint pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
Психічні функції при гіпнозі можуть бути значно змінені. За допомогою словесного навіювання можна викликати у людини досить значні відхилення у сприйманні нею довколишнього світу та самої себе: можна змінити якість відчуттів, викликати галюцінації, зміни власної особистості. Але примусити людину виконати якісь дії, які протирічать її морально-етичним нормам, неможливо. При гіпнозі попереднЯ особистіть людини ніколи цілком і повністю не зникає, не змінюється і не поступається місцем "новій" особистості.
Навіювання під гіпнозом відбувається на підсвідомому рівні і в значній мірі залежить від авторитету того, хто навіює. Взагалі треба сказати, що навіювання обов'язково міститься у будь-якому спілкуванні людей. Навчання - це теж навіювання ідей та уявлень про зовнішній світ та його закони.
13.9.3. Екстрасенсорне сприйняття.
Цілком можливо, що сприйняття людиною зовнішнього світу не обмежується лише її п'ятьма чуттями, а існує також шосте, екстрасенсорне сприйняття , різні види якого вивчаються парапсихологією: телепатія, яснобачення, телекінез, реінкарнація тощо. Незважаючи на величезну цікавість у суспільстві до цих явищ, справжніх наукових досліджень з цього приводу небагато. Справа в тому, що псі - явища, як правило, неповторні і в тих самих умовах експерименту раніше чи пізніше зникають.Самі ж дослідження в галузі парапсихології не відповідають часто стандартним методичним критеріям, які застосовуються у психології чи психофізіології.
Спеціальні досліди із застосуванням комп'ютерного тестування показали, що при парапсихологічному спілкуванні в умовах сенсорної ізоляції успішність телепатичної передачі набагато перевищувала випадкову величину. Виявилося також, що динамічні образи передаються краще, ніж статичні, а телепатичний контакт з друзями ефективніший, ніж з незнайомими людьми (Ч.Хонортон та ін.,1990).
За допомогою електроенцефалографії було встановлено, що у здорових людей в стані активної притомності кореляційні зв'язки параметрів електричної активності (особливо в симетричних точках) маломінливі і стабільні. Однією з необхідних умов нормального функціонування мозку людини при психічній діяльності є певний рівень когерентності ЕЕГ, тобто підтримання оптимального тонусу кори головного мозку.
У екстрасенсів навіть в стані відносного спокою звичайно спостерігається підвищений рівень когерентності ЕЕГ. При ауто генній діяльності у них в мозку виникає епілептоформна активність різного ступеня і форми вираженості, гіперсинхронізація біопотенціалів у різних частотних діапазонах. Максимальна когерентність електричних потенціалів спостерігається в лобних частках мозку при медитації .
Припускається, що при екстрасенсорній діяльності відбувається спрямована кортикофугальна активація неспецифічних систем мозку, яка за механізмом зворотного зв'язку збільшує синхронізацію потенціалів у лобних частках мозку. Це свідчить про дуже важливу роль лобних часток у регуляції стану притомності людини (Н.Н.Лебедева, И.С.Добронравова, 1990).
PDF created with FinePrint pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com