Проблеми галузевої належності матеріальної відповідальності за моральну шкоду, заподіяну сторонами трудових відносин

На сьогоднішній день КЗпП України не містить необхідного правового інструментарію, що дозволив би трудовому праву самостійно, автономно від цивільного права і права соціального забезпечення, регулювати відношення по компенсації шкоди, що виникла у працівника внаслідок неправомірних дій з боку роботодавця.

Більшість дослідників під моральною шкодою розуміють моральні або фізичні страждання, заподіяні діями (бездіяльністю), що посягають на належні громадянину від народження або в силу закону нематеріальні блага (життя, здоров'я, гідність, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця та ін.) або порушують його особисті немайнові права (право на користування своїм ім'ям, право авторства) та інші немайнові права згідно з законами (на охорону результатів інтелектуальної діяльності) або порушують майнові права громадянина.

Поняття моральної шкоди в КЗпП України не визначене. У ст. 237-1 вона визначається тільки як «моральні страждання», «втрата нормальних життєвих зв'язків».

Кодекс законів про працю України

Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Насправді «моральні страждання» можливі відносно особи, яка вчинила аморальний вчинок, у зв’язку з каяттям у скоєному (терміни «моральний» і «аморальний» є антонімами, тобто словами протилежного змісту).

Згідно із 23 ст. Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що моральна шкода – це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.

Цивільний кодекс України

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавець розмежував поняття моральна шкода та немайнова. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, є розуміють втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.