- •Повна матеріальна відповідальність працівників
- •1. Між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.
- •2. Майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншим разовим документом.
- •3. Шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
- •4. Шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.
- •6. Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконання трудових обов'язків.
- •7. Шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.
- •8. Службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
- •Класифікація матеріальної шкоди роботодавця
- •1) Шкоду, заподіяну працівникові, внаслідок порушення права на працю:
- •2) Шкоду, заподіяну майну працівника;
- •3) Моральну шкоду.
- •Кодекс законів про працю України
- •3) Компенсувати витрати, пов’язані із рятувальними роботами при аваріях і нещасних випадках з проведенням розслідування і експертизи їх причин;
- •Проблеми галузевої належності матеріальної відповідальності за моральну шкоду, заподіяну сторонами трудових відносин
- •Кодекс законів про працю України
- •Цивільний кодекс України
- •Підстави відшкодування
- •Порядок відшкодування та визначення розміру шкоди
- •При визначенні розміру відшкодування враховується:
Кодекс законів про працю України
Стаття 173. Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я працівників
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Закон "Про охорону праці" передбачав складний склад матеріальної відповідальності власника підприємства або уповноваженого ним органу за невиконання вимог охорони праці і за незабезпечення безпечних умов трудової діяльності.
Роботодавець був зобов’язаний:
1) відшкодувати збиток, заподіяний здоров’ю працівника, який постраждав при виконанні трудових обов’язків (або його сім’ї) (статті 11 – 12);
2) виплачувати штрафи за кожен нещасний випадок, професійне захворювання, і штрафи, які накладаються органами державного нагляду за порушення розпоряджень по охороні праці (ст. 31);
3) Компенсувати витрати, пов’язані із рятувальними роботами при аваріях і нещасних випадках з проведенням розслідування і експертизи їх причин;
4) відшкодувати збиток іншим підприємствам у зв’язку із спричиненням шкоди при порушенні вимог по охороні праці (ст. 30).
Вказані правові розпорядження цілком відповідали досягненням сучасної наукитрудового права і правозастосовчій практиці країн з розвиненоюринковою економікою.
У виконання вказаних нормативних актів в 1993 р. були прийняті треті по рахунку Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, що діяли аж до вступу до дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели втрату працездатності" з 1 квітня 2001 р. Цей Закон передбачає новий механізм відшкодування шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків.
Основу цього механізму складає страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, завданням котрого разом з відшкодуванням матеріальної і моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є проведення профілактичних мерів, направлених на усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, попередження нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і інших випадків загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці, відновлення здоров'я і працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань.
Таким чином, з набранням чинності Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. відповідальність перед працівником несе страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України). Тим самим заходи по відшкодуванню здійснюються не роботодавцем, як це було до введення в дію Закону, а Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних хвороб України, який виступає єдиним страховиком за рахунок обов’язкових страхових внесків, що сплачуються власником, штрафів і пені, що стягаються за рахунок капіталізованих платежів, які поступили у разі ліквідації підприємства-страхувальника, а також за рахунок інших надходжень, що не суперечать законодавству України.
Необхідно підкремлити !!!. Зазначений Закон не виключає матеріальну відповідальність роботодавця перед постраждалими на виробництві працівниками. Даний Закон тільки визначає реалізатора платежів, яким виступає Фонд, змінюючи таким чином механізм відшкодування шкоди особам, які постраждали на виробництві, але не відміняючи при цьому відповідальність роботодавця за сам факт спричинення цієї шкоди.