Правління Стефана Томаша

Наступним, після Твртка ІІ, боснійським королем став Стефан Томаш, син Остої (1443—1461 рр.).Проти нього виступили окремі боснійські можновладці, очолювані найвпливовішим на той час у Боснії феодалом, небожем Сандаля Хранича — Стефаном Вукчичем, якого до того ж підтримували Османська імперія, частина угорських феодалів, зокрема Герман Цельський, який претендував на боснійську корону, а також богомили. Томаш урятував ситуацію лише завдяки підтримці папської курії(заради цього він прийняв католицтво) та іншогомадярського феодала, конкурента Германа Цельського — Янко Хуняді.

Обставини як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру не дали змоги Томашеві виробити стратегію і тактику боротьби за збереження боснійської державності перед лицем османської загрози, що дедалі зростала.Боснія в добу його правління, як і раніше,потерпала від чвар, втрачала нові й нові області.Найбільшою територіальною втратоюбуловідокремлення в 1448 р.земель, що належали герцогові Стефану. Незабаром, зважаючи на титул їхнього володаря,ці землі дістали назву «Герцеговина». У 1454 р. султан, окрилений захопленням Константинополя (1453 р.),зажадав від Томаша передання туркам чотирьох боснійських міст,а через три роки вирядив до Боснії великий загін робітників, які мали під захистом 8-тисячного війська збудувати переправи через річку Сава. Фактично покинутий напризволяще західними союзниками,Томаш зробив спробу бодай частково виправити становище через об’єднання Боснії та Сербії під владою свого сина Стефана Томашевича, проте це йому не вдалося.

Після падіння Сербії в1459р. стало зрозуміло, щонаступною начерзі стане Боснія і, щозагарбання їїтурками єлише питанням часу. У липні 1461 р. Томаш помер, престол успадкував йогосин Стефан,якому судилося бути останнім боснійським королем. Навесні1463 р. османські загони почали регулярно здійснювати рейди проти Герцеговини та Боснії. Стефан, розуміючи безвихідь свого становища, запропонував султанові договір, який передбачав збереження статус-кво на п’ятнадцять років, але відповіді на свою пропозицію не одержав. У травні1463 р. султанна чолі потужної арміївступив на територію Боснії, крок за кроком просуваючись углиб країни й захоплюючи одне за одним усі найважливіші міста. Похід тривав лише шість тижнів і завершивсяцілковитою перемогою турків,без жодної серйозної битви й практичнобез опору боснійців.Короля Стефана Томашевича, як і більшість боснійських можновладців, за наказом султана стратили. У всіх основних містах країни розмістилися османські загони.Боснія перестала існувати як самостійна держава.

Соціально-економічний розвиток Боснії в цілому відбувався так само як і в інших сербських землях. Певні відмінності зумовлювалися в основному її розташуванням, або, за твердженнями деяких істориків, тим, що вона протягом майже всієї своєї історії залишалася «периферією периферії».