Підвищення авторитету Хрвоє Вукчича

Події на зламі XIV—XV ст. принесли Хрвоє Вукчичунові успіхи й ще більшепосилили його рольі становище в державі. У 1400 р.він одержав від Остої як винагороду за вірну службу область Лівно, після чогомайже вся Західна Боснія опинилася під його владою. Щоправда, в 1402 р. хорватський бан Мирко Бубек, скориставшись відсутністю Хрвоє, повернув собі Дубицьку жупу, але Вукчич надолужив утрачене в іншому напрямку — у Далмації.

Восени 1403р. один ізпретендентів наугорський престол— король Неаполітанський Владислав (саме його підтримували Остоя таХрвоє)— призначив Вукчича своїм головним намісником в Угорщині, Хорватії, Далмації та Боснії, подарувавши йому острови Брач, Хвар і Корчулу, атакож місто Спліт. Хрвоє одержав від Владислава ще один подарунок —герцогський титул, що, де-юре, давало йомуправо вважати свої володіння окремою, цілком самостійною державою.

Тим часом, усобиці в Угорщині завершилися перемогою основного противника короля Владислава — Сигізмунда, котрий негайно взявся наводити порядок у своїх володіннях і вже наприкінці 1403 р. з’явився з військом у Боснії. Король Остоя не ризикнув виступити проти нападника й визнав перемогу угорського державця, що викликало невдоволення частини боснійських феодалів, у тому числі й Хрвоє Вукчича та Сандаля Хранича. Остоя намагався балансувати між сторонами, що протистояли одна одній, однак це йому не вдалося й у травні 1404 р. його усунули від влади.

Новим королем БосніїставТвртко ІІ Тврткович,залежність якого від тих, хто привів його до влади(насамперед від Хрвоє Вукчича та Сандаля Хранича),була майже абсолютною. Твртко ІІ залишався на престолі до1408 р.Цей рікприніс Боснії та боснійцям серйозні зміни:король Сигізмундзнову виступив проти них іздобув перемогу, внаслідок чого його владу визнали навіть ті, хто до останнього підтримував Владислава.

У листопаді 1408 р. королем Боснії знову проголосили Остою. Не до кінця задоволений з досягнутого й, очевидно, маючи на меті домогтися виконання умов Джаковацької угоди,Сигізмунд протягом 1410—1411 рр. здійснив кілька походів на Боснію. Його союзниками тепер були Хранич, Вукчич, який навіть очолив один із загонів, виряджених угорським королем проти боснійців, і сербський деспот Стефан Лазаревич, а основними противниками — Сандаль Хранич і Павле Раденович.

Турецьке підпорядкування заміняє угорське

Усобиці в Боснії тривали й у наступні роки, внаслідок чого в країні запанував цілковитий хаос. У1415 р. сталася подія, що мала дуже серйозні наслідки як для основних учасників цих конфліктів, так і для держави в цілому:Хрвоє Вукчич звернувся по допомогу до турків. Незабаром Османська імперія перетворилася на вагомий зовнішній чинник, що впливав на внутрішньополітичну ситуацію в Боснії,дуже швидко відсунувши Угорщину на другий план. У такий спосіб розпочалася підготовкадо вирішального наступу турків,що завершився для Боснії втратою державності в 1463 р.

Наперших порах турків, як альтернативу домінуванню Угорщини, підтримала в Боснії не лише феодальна верхівка, яку підштовхували доцього інтереси змагань зконкурентами, а й значна частина простого люду. Від Османської імперії чекали нових способів розв’язання проблем, утому числі йпитання віросповідання (толерантність ісламу стосовно поширених уБоснії православ’я табогомильства була набагато вищою порівняно загресивною нетерпимістю католицтва).

Події в Боснії у 20—30-ті роки XV ст. восновному пов’язані з перманентною громадянською війною, дальшим погіршенням економічної ситуації таумов життя більшості населення, поступовим зростанням османського впливу йприсутності.

Головну рольу вирішеннівнутрішньополітичних питаньвідігрававСандаль Хранич, а боснійський престол по черзі обіймали Остоя (помер у 1418 р.), його син Стеван (де-факто до 1420 р., де-юре до смерті в 1423 р.), Твртко ІІ (помер у листопаді 1443 р.).Угорщина час від часу намагалася робити кроки, спрямовані на повернення її колишніх позицій у Боснії;Боснія та Сербія воювали між собою, намагаючись розв’язатитериторіальні суперечки навколо міста Сребрениця. Традиційно активну роль у внутрішньобоснійських справахпрагнула відігравати Венеція;значний вплив справляв Дубровник.

Вумовах релігійного плюралізму, наявності натериторії країни прихильників відразу чотирьох віросповідань (богомильства, православ’я, католицизму, ісламу), найбільшу вагу мали богомили, які виступали проти будь-якої королівської влади, будь-якої централізації ітим самим об’єктивно сприяли процесові дезінтеграції країни, гальмували утвердження боснійської державної ідеї.