Протистояння Твртка й Лазара

Ситуація на Балканахі навколо них у другій половині 70-х років XIV ст.відкривала для боснійського бана непогані перспективи, що виходили за межі його попередніх інтересів. Перед Твртком з’явиласяреальна можливість претендувати на сербський престол, який залишався вакантним після загибелі короля Вукашина Мрнявчевича й смерті останнього з Неманичів — Уроша (1371 р.). На сербський трон також небезпідставно розраховував князь Лазар. Його надії після перемоги над Ніколою Алтомановичем зміцніли, проте йдля Твртка ця перемога стала додатковим стимулом; адже після всіх цих подій йогодержава виявилася майже вдвоє більшою, аніж держава Хребляновича.

Легітимність претензій Твртка на сербський престолпідкріплював і той факт, щойого рідна баба — Єлизавета, дружина бана Стефана ІІ Котромановича —була дочкою короля Драгутина Неманича. Водночас Лазар своє право на спадщину Неманичів обґрунтовував родинними зв’язками з династією своєї дружини Мілиці. Отже,Твртко був онуком одного з Неманичів, представника основної династичної лінії, тоді як Лазар був тільки чоловіком представниці однієї з неосновних ліній, яка ніколи не посідала престолу.

Питання легітимності влади за тих часів мало надзвичайну вагу, у зв’язку з чим позиції боснійського бана були міцнішими, аніж у його основного конкурента. Втімдо прямої сутички між Твртком і Лазарем справа не дійшла. Обидва вони виявили мудрість і політичну зрілість, надавши один одному змогу діяти за власними планами й зберігши партнерські стосунки, що склалися в боротьбі проти Ніколи Алтомановича.Лазар намагався об’єднати під своєю рукою сербські землі, діючи здебільшого шляхом установлення родинних зв’язків з іншими правителями.

Політика Твртка

Твртко в 1377 р. проголосив себе королем Сербії та Боснії, прийнявши після цього, відповідно до традиції, що склалася у сербських правителів ще за Неманичів, ім’я Стефан Твртко.

Протягом 1377—1390 рр. король Твртко зміцнював як власну державу, так і особисту владу.Боснія стала наймогутнішою серед усіх балканських країн. Цьому сприяли зовнішні обставини, але не меншою мірою й такий суб’єктивний чинник, як неординарні особисті якості Твртка.

Під час війни Венеції проти Генуї 1378—1381 рр. Твртко розширив сферу впливу на півдні держави, що дало змогувпритул підійти до вирішення надзвичайно важливого питання стосовнозабезпечення виходу країни до моря(Боснія користувалася портовими послугами Дубровника).Місце для будівництва нового міста-портубуло вибране на північному боці Которської затоки, а грамоту з цього приводу боснійський король підписав 2 грудня 1382 р. (сьогодні це місто має назву Херцег Нові й розташоване на території Чорногорії).

Чвари в Угорщині, що спалахнули після смерті Лайоша (вересень 1382 р.), по-перше,дали змогу Твртку остаточно позбутися васальної залежності від угорських правителів, а по-друге, сприяли активізації його зусиль,спрямованих на розширення своїх володінь за рахунок колишніх угорських територій(Хорватія, Далмація).

Угорський престол після Лайоша успадкувала його старша дочка Марія; проти неї виступили окремі хорватські можновладці (брати Хорвати, один зяких— Іван— був баном Мачви, інший— Павле— загребським біскупом, таїхній дядько Іван Паліжна). У пошуках підтримки за межами країни вони досить швидко згуртувалися навколо боснійського короля.Твртко у певний момент обернувся на неприхованого противника королеви Марії, своєю активною допомогою рятуючи раз по раз від остаточної поразки її опонента — принца Ладислава — та його прибічників.