2.3. Порядок повернення або компенсації вилученого майна в умовах правового режиму воєнного стану та на період мобілізації.

Конституція України [1; ст.41] проголошує непорушність права приватної власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Конституційні гарантії неприпустимості безоплатного примусового вилучення об'єктів права приватної власності знайшли своє відображення в положеннях Цивільного кодексу України, який встановлює випадки можливого примусового відчуження об'єктів права власності: викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю [4; ст.350]; викуп пам'ятки історії та культури [4; ст.352]; реквізиція [4; ст.353]; конфіскація [4; ст. 354].

Статтею 364 Цивільного Кодексу України [4] визначено перелік підстав позбавлення права власності:

• Викуп для суспільних потреб;

• Примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності;

• Реквізиція;

• Конфіскація.

Постає необхідність розкрити зміст кожного зі способів позбавлення права власності.

Відповідно до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» [24; ст.1], викуп земельної ділянки для суспільних потреб може здійснюватися лише за згодою її власника. Також даний Закон вказує, що такий викуп здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу або міни та підлягає нотаріальному посвідченню.[24; ст.12] Викупу підлягають земельні ділянки під:

• Забезпечення національної безпеки і оборони;

• Будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

• Розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

• Розміщення та обслуговування об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин;

• Будівництво захисних гідротехнічних споруд;

• Будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;

• Розташування об'єктів природно-заповідного фонду.

Рішення про викуп приймається органом виконавчої влади або місцевого самоврядування. Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. У разі, якщо протягом року з дати винесення рішення про викуп не було укладено договору купівлі-продажу, дане рішення втрачає чинність.

Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, згідно даного Закону [24; ст.3], здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду, яке видається на підставі позову органу державної влади або місцевого самоврядування у разі неможливості здійснити викуп ділянки або нерухомого майна, що на ній знаходиться. Водночас, відчуження може здійснюватися виключно для розміщення:

• Об’єктів національної безпеки і оборони;

• Лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

• Об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;

• Об’єктів природно-заповідного фонду;

• Кладовищ.

У рішенні суду обов’язково має бути зазначена вартість попереднього повного відшкодування нерухомого майна, що вилучається. Відшкодування вартості власнику здійснюється шляхом внесення органом, що прийняв рішення про відчуження, коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування нерухомості або шляхом перерахування коштів на зазначений власником банківський рахунок.

Реквізицією згідно статті 353 Цивільного кодексу України [4], є примусове позбавлення власника майна, що здійснюється за умови попереднього і повного відшкодування його вартості у випадку стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та інших надзвичайних обставин або в умовах воєнного стану, з метою суспільної необхідності. Закон «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» [16] у статті 1 виділяє 2 види таких заходів: примусове відчуження (застосовується до майна, що перебуває у приватній або комунальній власності) та вилучення (позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань) права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном).

Цивільним кодексом України визначено [4; ст.1170], що у разі прийняття Закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою в повному обсязі.

Завдання такої шкоди є правомірним і не є наслідком протиправних винних дій ні з боку держави, ні з боку власника майна. Саме тому цей вид зобов'язань ґрунтується не на загальних засадах цивільно-правової відповідальності, а на принципах про абсолютність права власності й можливість його порушення у виняткових випадках з підстав, що мають правомірний характер.

Припинення права власності стосується передусім випадків вилучення майна для державних та суспільних потреб, наприклад, для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі виникнення стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та інших , введення надзвичайного чи військового положення, проведення мобілізації чи інших надзвичайних обставин.

Рішення про припинення права власності є одностороннім адміністративним актом, який не вимагає згоди власника на вилучення у нього майна. Проте в таких випадках обов'язковим є попереднє та повне відшкодування вартості вилученого майна. У разі ж введення воєнного або надзвичайного стану примусове відчуження майна може відбуватися з наступним повним відшкодуванням його вартості [4; ст. 353].

Оскільки суб'єктом відповідальності в цьому виді зобов'язань виступає держава, то і збитки відшкодовуються з державного бюджету.

У разі незгоди власника щодо розміру відшкодування питання розглядається в судовому порядку. Право на відшкодування державою моральної шкоди у власника не виникає, оскільки дії суб'єктів цих правовідносин мають правомірний характер.

Закон України від 17.05.2012р. № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»[16] передбачає, що фізичні та юридичні особи мають право на отримання компенсації за вилучене та відчужене майно або отримати це майно назад з отриманням компенсації

Право на відшкодування вартості майна (далі - компенсація) у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.

Як вже зазначалося майно може бути вилучене 3-ма способами:

1. З попереднім повним відшкодуванням його вартості.

2. З наступним повним відшкодуванням його вартості.

3. Без відшкодування вартості такого майна.

Розглянемо кожен із способів детальніше, оскільки кожен з них має свої особливості.

 Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чинадзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта.

Щодо компенсації за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п’яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

Оформлення документів для примусового відчуження або вилучення майна, а також оплата витрат з оцінки майна, яке відчужується, здійснюються військовим командуванням, органом, що прийняв рішення про таке відчуження або вилучення, за рахунок коштів державного бюджету.

Розглянемо порядок отримання компенсації за примусово відчужене майно.

Попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до військового комісаріату за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму надзвичайного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму надзвичайного стану звертається до органу, що прийняв рішення про таке відчуження, за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

Порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно встановлюється постановою Кабінету міністрів України від 31.10.2012р. № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».[31]

Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно (далі - заява) приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна:

• в умовах правового режиму воєнного стану – військовим комісаріатом;

• в умовах правового режиму надзвичайного стану – органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, оскільки іншого для тимчасово окупованої території Криму визначено не було керуємся чинним законодавством, військовим командуванням, органом місцевого самоврядування, на які відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану та які прийняли рішення про таке відчуження.

До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна. Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

У заяві зазначаються такі відомості про заявника:

• повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб);

• місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

• ідентифікаційний код (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку в паспорті);

• реквізити банківського рахунка.

Органи зазначені вище розглядають заяву протягом 10 днів з дня її подання. У разі виникнення потреби в перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин заява розглядається протягом одного місяця.

За результатами розгляду заяви вищезазначені органи оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стан.

У висновку зазначаються:

• Дата його видачі, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видала;

• Дата прийняття і номер акта, на підставі якого здійснено примусове відчуження майна;

• Найменування майна, що примусово відчужене;

• Розмір компенсації, що підлягає виплаті;

• Відомості про заявника.

Уповноважена посадова особа підписує висновок із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплює підпис печаткою.

Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий – територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення.

Висновки обліковуються органом, який їх видав.

Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Спори, пов'язані з виплатою наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правого режиму воєнного чи надзвичайного стану, вирішуються в судовому порядку.

Також, відчужене або вилучене майно може бути повернене його законному власнику, якщо воно збереглося або власник може отримати взамін інше, рівноцінне майно.

У разі якщо після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна, таке повернення здійснюється в судовому порядку.

Підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно. Одночасно особа зобов’язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв’язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.

Особи, винні у порушенні законодавства про відшкодування вартості примусово відчуженого майна та про повернення примусово відчуженого майна, що збереглося, несуть відповідальність згідно із законом.

Щодо виплати компенсаці та повернення майна до власника транспортних засобів, оскільки законодавчо не передбачено можливості відчуження та вилучення майна на період мобілізації, то компенсація завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України,а поверненнтя транспортних засобів здійснюється у період 30 календарних днім з моменту оголошення демобілізації.

Отже, можна зробити висновок, що практична складова відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та періоду мобілізації досить проста, адже майно вилучається при складанні всього при складанні Акту про відчуження майна, в якому зазначаються усі необхідні дані про стан та вартість майна, щоб на основі них власник міг отримати або компенсацію, або своє майно, або схоже майно, у разі знищення відчуженого.

Стосовно постановки на облік відчуженого та вилучено майна, то потрібно зазначити, що відчужене майно, після складання Акта про примусове відчужження право власності на майно переходить до військової частини, тобто таке майно підпадає під категорїю «військове майно».

Механізм вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану та на період моібілізаціїт і здійснення компенсації за вилучене майно досить простий та прозорий. Але залишається актуальним питання правдивої оцінки майна, як професійними оцінювачами так і державними органами, це ж саме стосується і осіб-власників, які самостійно оцінили власне майно. Тому потрібно вдосконалити процес оцінки відчужуваного майна та виплати компенсації за нього шляхом удосконалення законодавчої бази та прийнятті нових законодавчих актів.