105. Порядок ліквідації збанкрутілих підприємств.

Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з влас­ної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредито­ра, зборів чи комітету кредиторів. Відтак Арбітражний суд прий­має відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу (засновнику визнаної банкрутом юридичної особи; власнику майна банкрута або вповноваженому ним органу; банку, клієнтом якого є банкрут; органу, що зареєстрував банкрута як суб'єкта підприємницької діяльності; усім кредиторам; усім учасникам угод, що в них боржник бере участь; усім учасникам арбітраж­ного процесу; державній службі зайнятості; відповідним профспілковим органам). Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансо­вих органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкру­том визнано державне підприємство або організацію. Призначені арбітражним судом ліквідатори утворюють ліквіда­ційну комісію, якій надаються широкі повноваження. До ліквіда­ційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і вci йoro майнові права та обов'язки. Ліквідаційна комісія: управляє майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; ви­значає ліквідаційну масу і розпоряджається нею; вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно збанкруті­лого підприємства (організації) і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

106. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємства.

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом ба­гатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрут­ства підприємств та організацій.Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчис­лення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд: Z = -0,3877 - 1,0736*Кзл + 0,579q_пк, де k_m — коефіцієнт загальної ліквідності; q_nK — частка позико­вих коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою — за Z > 1.

Більш обгрунтованою та більш поширеною є п 'ятифакторна модель Альтмана.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою:

Z = 3,ЗК, + 0,99К₂ + 0,6К₃ + 1,4К₄ + 1,2К₅, де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 — коефіцієнти регресії, що характери­зують міру впливу на індекс «Z»; К, — характеризує прибутковість основного та оборотного ка­піталу; визначається діленням суми балансового прибутку на за­гальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К₂ — відображає дохідність суб'єкта господарювання і роз­раховується як співвідношення чистої виручки від реалізації про­дукції і загальної вартості активів підприємства (організації); К₃ — визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відно­шення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів); K₄ — відображає рівень чистої прибутковості виробництві (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого при< бутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільової-; фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість ак­тивів фірми;

К₅ — характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб'єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням.

Значення Індексу «Z»	Можливість банкрутства
1,8 І нижче від 1,81 до 2,6 від 2,61 до 2,9 від 2,91 до 3,0 і вище	Дуже висока Висока Достатньо ймовірна Дуже низька

Тести

Абсолютний ефект характеризує загальну чи питому його величину, яку має підприємство від своєї діяльності протягом пев­ного часу.

Абсолютний рівень характеризує якість виробу певного виду, що виготовляється підприємством у поточному періоді. Він визначається обчисленням узятих для його вимірювання показників без їх порівнювання з відповідними показниками ана­логічних виробів.

Авансований капітал (від франц. avancer—виплачувати наперед)—це грошова сума, яку власник вкладає у певне під­приємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зи­ску (прибутку).

Автоматизований контроль — перевірка якості прямим застосуванням автоматичних пристроїв (включаючи промисло­вих роботів) без участі людини як під час технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу.

Автоматичність — економічно обгрунтоване увільнення людини від безпосередньої участі у ви­конанні операцій виробни­чого процесу.

Агентування — форма господарювання, за якої агент (посе­редник) діє від імені та в інтересах виробника чи споживача (в узагальненому розумінні — принципала).

Актив балансу — перша частина бухгалтерського балансу підприємст­ва, в якій відображено майно за складом і розміщенням.

Активний контроль — контроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробу (його обробки) за допомогою спеціальних контрольних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірю­вальних головок, ізотопних, індукційних та інших приладів).

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається в їхню ціну. Він обчис­люється у відсотках до обороту або у твердих сумах з одиниці реалізованої продукції за єдиними на всій території України став­ками.

Акціонерне товариство — підприємство, яке створене на засадах уго­ди юридичними та фізичними особами шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого поділе­ний на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відпові­дальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акція — цінний папір без визначеного терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонер­ного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні таким товариством і одержання части­ни прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Амортизація — процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції, що виробляється, з метою її пов­ного відшкодування.

Асортимент — сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-еконо-мічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктив­ністю, дизайном тощо).

Асоціація — форма договірного об'єднання підприємств та інших під­приємницьких структур з метою постійної координації підприємницької діяльності.

База даних заведено називати сукупність даних, матері­алів чи творів, систематизованих у формі, яку «читає» машина. Усі бази даних охороняються авторським правом.

Баланс нетто — бухгалтерський баланс, який не включає регулюючі статті.

Баланс-бруто — бухгалтерський баланс, який включає регулюючі статті.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства за всі­ма видами діяльності, яка відображається в його балансі.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) — сприяння співробі­тництву центральних банків світу і здійсненню міжнарод­них фінансових операцій;

Банкрутство- неспроможність юр. особи -суб"єкта підприємницької діяльності, пов"язана з недостатністю активіі у ліквілній формі, задовольнити у встановлений для цього строк пред"явлені з боку кредиторів вимоги і виконати забов"язання перед бюджетом.

Безпатентна ліцензія- об'єктом є незахищені патентами тех­нічні досягнення, «ноу-хау», ви­робничий досвід тощо.

Безперервність — мінімізація перерв у струк­турі технологічного циклу в дискретному виробництві з допомогою синхронізації операцій, застосування прогресивних методів оперативного управління виробництвом.

Бізнес- будь- яка діяльність за умов ринкової економіки, яка задовольняє потреби споживачів і забезпечує прибуток субєкту такої діяльності.

Бізнес-план (БП) — письмовий документ, в якому викла­дено сутність і способи реалізації підприємницької ідеї, охарак­теризовано ринкові, організаційні та фінансові аспекти майбут­нього бізнесу й особливості управління ним.

Брокер — посередник за укладення угоди (підписання договору). Головним завданням брокера є зведення продавця з покупцем і допомога в досягненні між ними необхідної домов­леності.

Валова виручка — повна сума грошових надходжень від реалізації то­варної продукції, робіт, послуг і матеріальних цінностей.

Валова продукція — вартісний показник, який характеризує загальний показник промислово-виробничої діяльності підприємства. До її складу включають: готову продукцію; напівфабрикати, які відпускаються на сто­рону; вартість промислових робіт і послуг; залишки незавершеного вироб­ництва, інструментів і приладів.

Валова продукція — показник її обсягу, який, крім еле­ментів, що входять до складу товарної продукції, включає та­кож зміну залишків незавершеного виробництва, вартість сиро­вини та матеріалів замовника (давальницької сировини) і деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства.

Валовий прибуток — це різниця між виторгом та виробни­чими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулю­ванням за неповними витратами).

Валові капітальні вкладення — це загальна сума од­ночасних витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструк­тури.

вартість напівфабрикатів власного виробництва, які реалізуються на сторону.

Вексель — особливий вид цінних паперів, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) повернути після настання строку певну суму грошей власнику векселя.

Велике підприємство — суб'єкт господарювання, який виробляє або велику частку загального обсягу виробництва галузі, або вважає­ться великим за розміром (кількість зайнятих робітників чи акціоне­рів, обсяг реалізації, розмір активів, прибуток), або якому притаманні обидві ознаки.

Вивчення ринку товарів (ситуаційний аналіз), що передбачає комплексне дослідження ринку, рівня конкурен­тоспроможності продукції, вимог споживачів, методів фор­мування попиту і каналів просування товарів.

Виключна ліцензія- передає ліцензіату права виключного користування об'єктом, але залишає за ліцензіаром право використовувати технічне рішення

Винахід- це результат творчої діяльності люд в будь- якої галузі промисловості.

Виробнича діяльність — обґрунтування обсягу ви­пуску продукції згідно з потребами ринку, узгодження про­грами випуску виробів (виробничої програми) і виробничої потужності підприємства, забезпечення виробництва необ­хідними ресурсами, дотримання оперативно-календарних графіків виготовлення продукції.

Виробнича інфраструктура— комплекс галузей господарства, які обслуговують сферу матеріального виробництва.

Виробнича потужність — максимально можливий випуск продукції у номенклатурі та асортименті при повному використанні виробничого об­ладнання та виробничих площ з урахуванням застосування передової тех­ніки виробництва і наукової організації праці.

Виробнича потужність підприємства характери­зує максимально можливий річний випуск продукції (ви­конання робіт, надання послуг) з урахуванням попиту ринку, необхідних номенклатури, асортименту та якості за умови якнайповнішого використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Виробнича структура- інтегрований склад підрозділів, де відбуваються відповідні виробничі процеси.

Виробничий процес — сукупність взаємопов'язаних процесів праці та природних процесів, у результаті яких вихідні матеріали та напівфабрика­ти перетворюються на готову продукцію.

Виробничі запаси — запаси сировини, основних і до­поміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструмен­тів, господарського приладдя та інших подібних предме­тів, що швидко спрацьовуються;

Виробничі фонди — сукупність засобів виробництва, які має підприємство для здійснення процесу виробництва. До складу виробничих фондів входять основні та оборотні фонди.

Виробничо- технічна структура оборотних фондів- співвідношення окремих елементів і стадій функціонування цих фондів.

Висококваліфіковані робітники — робітники з терміном фахової підготовки понад 2—3 роки та великим практичним досвідом, які можуть виконувати найскладніші та найвідповідаль­ніші роботи.

Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які здійснено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди.

Відносний рівень якості окремих видів нової продукції визначається порівнюванням їх техніко-експлуатаційних та економічних показників з абсолютними показниками якості найліпших аналогічних вітчизняних і зарубіжних зразків.

Вільні ціни—це ціни, що визначаються підприємством (організацією) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни через антимонопольну полі­тику, регулювання умов оподаткування і кредитування для окремих груп підприємств.

Внутрішня норма дохідності інвестицій — дисконтна ставка, за якої чистий приведений дохід дорівнює нулю.

Внутрішня ставка доходу відображає дисконтну став­ку, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими за величиною.

Гнучкість — оперативна адаптація ви­робничого процесу до необ­хідного переходу на виго­товлення іншої продукції.

Гомеостатичність — спроможність виробничої системи стабільно ви­конувати свої функції в ме­жах допустимих відхилень.

Господарське товариство — підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою отриман­ня прибутку.

Господарський ризик — це невизначеність (негаранто-ваність) одержання очікуваних доходів від виробничих інве­стицій.

Грошовий потік — фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства; до його складу включаються чистий дохід підприємства та безготівкові видатки.

Державне мито справляється з підприємств, організацій та громадян за документи й учинення різноманітних юридич­но-правових дій.

Дилер — посередник, який здійснює перепродаж товарів від імені і за свій рахунок.

Дисконтна ставка (ставка капіталізації) характеризує по суті норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який останній розраховує.

Дистриб 'ютор—посередник, який здійснює придбання то-варів безпосередньо у виробників та їх реалізацію своїм по-

Дифузійний ефект реалізується тоді, коли нововведення певного характеру поширюється на інші галузі; завдяки цьому відбувається мультиплікація.

діяльності.

Добровільна ліцензія -ліцензіар передає дозвіл використо­вувати об'єкт права на основі договору, що регламентує обов'язки, обсяг використання і розмір винагороди

Договір (контракт, угода) — форма документа­льного закріплення партнерських зв'язків, яка обу­мовлює предмет договору, взаємні права та обов'яз­ки, наслідки порушення домовленостей.

Договірні ціни встановлюються на підставі домовле­ності між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) на певні обсяги продукції та строки її поставки.

Допоміжна підприємницька діяльність — види підприєм­ництва, що мають не лише уречевлений, а й неуречевлений ха­рактер, тобто інжинірингова, консалтингова, лізингова, марке-тингова, факторингова і подібна діяльність.

Дочірнє підприємство — підприємство з правами юридичної особи, контрольний пакет акцій або статутний фонд якого належать іншому під­приємству.

Екологічний податок сплачують усі підприємства та орга­нізації, що завдають шкоди довкіллю; він стягується за нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України залежно від рівня, обсягу й характеру забруднення навколишнього при­родного середовища і погіршання якості природних ресурсів.

Економічна безпека підприємства — стан найефективнішого викорис­тання корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей для запобі­гання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам і загрозам, забезпечення стійкого функціонування.

Економічна діяльність — прогнозування, планування, ціноутворення, оплата праці, ресурсне забезпечення, зовнішньо­економічна і фінансова діяльність, облік і звітність тощо.

Економічна ефективність виробництва — кількісне співвідношення результатів господарської діяльності і витрат.

Економічний ефект відображають різні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва в пер­винних виробничо-господарських ланках, галузях чи територіаль­них утвореннях.

Ефект «стартового вибуху» — це своєрідна «ланцюгова реакція» в перспективі. Він можливий за умови, коли певний «стар­товий вибух» стає початком наступного лавиноподібного збільшен­ня ефекту в тій або іншій галузі виробництва чи діяльності.

Ефект акселерації який може мати місце в будь-якій діяльності, означає прискорення темпів поширення і застосування певного конкретного позитивно­го результату.

Ефективиність в-ва – це комплексне відображення кінцевих рез-тів використання робоч сили і засобів в-ва за певний промежуток часу.

Ефективність продукції визначається через зіставлен­ня її корисного ефекту за нормативний строк служби із сукуп­ними витратами за життєвий цикл виробу.

Загальний (балансовий) прибуток — весь прибуток підприєм­ства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.

Заробітна плата — сукупність виплат у грошовій формі, які отримує робітник за певний період часу.

Звичайна ліцензія- залишає ліцензіару право експлуатації технічного рішення і дає можливість укладати угоди з іншими ліцензіатами

Змінний контроль — поточний контроль якості окремих деталей, складальних одиниць і готових виробів на робочих міс­цях самими робітниками (виконавцями) або контрольними майс­трами (контролерами) ВТК підприємства.

значеного в договорі строку.

Зовнішні портфельні інвестиції— іноземні інвестиції обсягом до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою інве­стиційно-інноваційного проекту.

Зовнішні прямі інвестиції — вкладення за кордоном капіталу, розмір якого становить не менше 10% вартості пев­ного конкретного інвестиційно-інноваційного проекту.

Інвестиції — вкладення капіталу в підприємницьку діяльність з метою забезпечення його збільшення у майбутньому,

Інвестиційний проект — це комплект документів, що характеризують зміст та умови реалізації відповідних за­ходів для досягнення поставлених цілей.

Індекс рентабельності інвестицій — показник оцінки ефективності ін­вестицій, який визначається як відношення суми дисконтованих грошових потоків за весь інвестиційний період до суми дисконтованих інвестицій.

Інноваційна діяльність — здійснення нових науко­во-технічних розробок, конструкторсько-технологічної під­готовки виробництва; використання ефективних нововве­день; формування інвестиційних ресурсів для інноваційної

Інновація — використання результатів наукових досліджень і розро­бок, спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності, еко­номічних, правових та соціальних відносин у сфері науки, культури, освіти та інших сферах діяльності суспільства.

Іноваійні проекти- сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Інспекційний контроль — запланований чи здійснюваний за критичними сигналами метод контролю переважно у вигляді державного або внутрішньовиробничого нагляду.

Інструментальне господарство- сукупність внутрішньовиробничих підрозділів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом необхідних для здійснення виробничих процесів різних видів інструменту.

Інфраструктура підприємства — комплекс цехів, гос­подарств і служб, що забезпечує необхідні умови для його дія­льності (функціонування); вона служить своєрідним «тилом ви­робництва», що без нього неможлива робота будь-якого під­приємства (фірми). Розрізняють виробничу та соціальну інфра струкгури, що складаються з певних елементів.

Інфраструктура ринку — сукупність організацій (установ), що мають різні напрямки діяльності, забез­печують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери виробництва у сферу споживання.

Кадри — найчастіше це певна сукупність працівників даного підприємства, які мають до­статньо високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи.

Казначейське зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщується виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчує внесення їх власниками певної суми грошових коштів у бю­джет і дає право на одержання фінансового доходу.

Календарне планування — складник оперативно-виробничого плану­вання, яке включає розробку конкретних виробничих завдань для підприємс­тва в цілому та його структурних підрозділів на короткий проміжок часу.

Капітал - головна суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виро­бництва (діяльності).

Капітальне будівництво- це процес ств нових, а також реконструкцій, технічного переоснащення і розширення діючих виробничих та інфраструктурних обєктів підприємств.

Капітальні вкладення—періодично здійснювані дов­гострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів (ма­теріальних активів) та об'єктів соціальної інфраструктури під­приємства (організації).

Кваліфікація — сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання профе­сійних функцій обумовленої складності.

Керівники — працівники, які обіймають посади керівни­ків підприємств та їхніх структурних підрозділів, із заступника­ми керівників і головними спеціалістами включно.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів — пока­зник, обернений до коефіцієнта оборотності таких коштів. Він показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) оборот-

Колективне підприємство — суб'єкт господарювання, утворений в процесі викупу державного підприємства або на основі іншого законного придбання майна трудовим колективом.

Колективний договір — угода між трудовим колекти­вом в особі профспілки та адміністрацією підприємства (ор­ганізації), що використовує найману працю.

Командитне товариство — товариство, в якому разом з одним або більш учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, що їхня відповідальність об­межується вкладом у майні товариства.

Комерційна діяльність — організаційно-економічні заходи для досягнення очікуваних прибутковості (дохід­ності) та інших показників фінансової результативності ви­робництва.

Комерційне підприємство — самостійна виокремлена господарська одиниця з правом юридичної особи, яка займається комерційною діяльніс­тю і має за мету отримання максимального прибутку.

Комерційну таємницю фірми (підприємства, організації) становлять відомості, що безпосередньо зв'язані з її діяльністю і розголошення яких може зашкодити суб'єкту господарювання.

Комівояжер — посередник, який продає товари з достав-

Комісіонер — посередник, який самостійно розпоряджаєть-ся товаром, приймаючи його на комісію від комітента (власни­ка товару).

Комп 'ютерна програма - об'єктивна фо­рма подачі сукупності даних і команд, призначених для забезпе­чення функціонування ЕОМ (набір інструкцій; операційні систе­ми та прикладні програми, виражені у вихідному чи об'єктово-му коді).

Конкурентоспроможність продукції – сукупн її властивостей, що характеризує міру задоволення конкрентної потреби проти наявної на ринку аналогічної продукції.

Конкурентоспроможність продукції — сукупність споживчих якос­тей товару, які відображають його відмінність від аналогічного товару (то-вару-конкурента) за ступенем відповідності конкретним суспільним потре­бам і вартістю (ціною).

Консигнант — посередник, який реалізує товар з власного кладу на основі договору доручення.

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання промислового і банків­ського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї та досягнення загальної мети.

Контроль — процес визначення досягнутих за певний пе­ріод результатів діяльності, порівняння досягнутих результа­тів із запланованими і коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань плану на належному рівні.

Концерн — форма статутного об'єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю.