9. Надання прогулянки ув’язненим і засудженим

9.1. Ув’язнені і засуджені, у тому числі поміщені до карцеру, мають право на щоденну прогулянку тривалістю не менше однієї години. Неповнолітнім, вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей у віці до трьох років, хворим з дозволу лікаря та за їх згодою прогулянка може бути збільшена до двох годин. Тривалість прогулянки може зменшуватися за бажанням ув’язнених і засуджених у разі несприятливих погодних умов, а також адміністрацією СІЗО у разі виникнення надзвичайних обставин.

9.2. Прогулянка проводиться згідно з графіком, затвердженим начальником СІЗО, на території відповідно обладнаних дворів.

9.3. Ув’язнені і засуджені виводяться на прогулянку покамерно - одночасно всі з однієї камери. Ув’язнені і засуджені, які виводяться на прогулянку, повинні бути одягнені за сезоном. У випадку порушення режиму ув’язненими чи засудженими під час перебування в прогулянкових дворах за рішенням начальника СІЗО, його заступника, а в разі їх відсутності - чергового помічника прогулянка припиняється для проведення службової перевірки.

У разі відмови ув’язненого чи засудженого від прогулянки він на цей час виводиться до окремого вільного камерного приміщення, де перебуває під постійним наглядом з боку посадових осіб СІЗО. Забороняється залишати наодинці ув’язнених і засуджених, схильних до самогубства або членоушкодження. Звільнення від прогулянки також може надаватися за рекомендацією медичного працівника СІЗО.

9.4. Для дострокового припинення прогулянки ув’язнені і засуджені можуть звернутися з проханням до чергового помічника, який доповідає про це адміністрації СІЗО для прийняття рішення по суті прохання.

V. Заходи безпеки

1. Забезпечення права ув’язнених і засуджених на особисту безпеку

1.1. У разі наявності підстав, передбачених статтею 20 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", адміністрація СІЗО, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці ув’язненого або засудженого, перевіряє цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно приймає рішення про застосування або про відмову від застосування заходів безпеки.

Порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, визначається чинним законодавством.

1.2. Ув’язнені або засуджені, стосовно яких застосовані заходи безпеки, розміщуються в СІЗО з дотриманням вимог ізоляції та користуються всіма правами, передбаченими законодавством.

2. Підстави та порядок застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів

2.1. Порядок та підстави для застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених здійснюються відповідно до статті 18 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

2.2. Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю персоналу СІЗО або інших осіб.

2.3. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на персонал СІЗО обов’язків, i мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров’ю ув’язнених та засуджених.

2.4. Рішення про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та заходів фізичного впливу посадові та службові особи СІЗО приймають самостійно.

2.5. Про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та фізичної сили посадова особа складає рапорт, який розглядається начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки, реєструється у спеціальному журналі та долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого. Одночасно медичним працівником СІЗО здійснюється огляд цієї особи, результати якого заносяться в її медичну картку.

За фактом застосування фізичної сили та спеціальних засобів начальником СІЗО організовується перевірка на предмет обґрунтованості та правомірності застосування цих заходів, після чого матеріали подаються на розгляд прокурору.

2.6. Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку.

2.7. Наручники застосовуються за розпорядженням начальника СІЗО, його заступників, чергового помічника i його заступника, старшого по корпусному відділенню i начальника варти з переміщення ув’язнених і засуджених у випадках:

вчинення фізичного опору персоналу СІЗО, проявів буйства (до заспокоєння) або за наявності інформації, що ув’язнені або засуджені можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим;

відмови від переміщення, слідування до карцеру;

виведення з камер та переміщення засуджених до довічного позбавлення волі, ув’язнених і засуджених, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію та захоплення заручників з урахуванням фізичних вад ув’язнених і засуджених, а також стану їх здоров’я;

переміщення після затримання ув’язненого або засудженого, який вчинив втечу;

спроби самогубства, членоушкодження, нападу на ув’язнених і засуджених або інших осіб.

Посадові особи СІЗО застосовують наручники, доки в цьому є нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.

При застосуванні наручників руки ув’язненого чи засудженого тримаються за спиною, через кожні дві години посадовими особами СІЗО здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану його здоров’я. При цьому у разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою СІЗО складається обґрунтований рапорт на ім’я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.

Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, за вказівкою лікаря та посадових осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. Про застосування наручників складається рапорт.

2.8. Гамівна сорочка застосовується лише за розпорядженням начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов’язки, у присутності чергового помічника і обов’язково під наглядом медичного працівника цієї установи та лише у випадках прояву ув’язненим чи засудженим буйства або безчинства. Висновок медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до ув’язненого чи засудженого підлягає виконанню.

У разі відсутності начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов’язки, розпорядження про застосування гамівної сорочки може бути надано черговим помічником, про що складається рапорт.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів гамівна сорочка не застосовується.

Гамівна сорочка одягається трьома молодшими інспекторами в порожній камері або іншому ізольованому приміщенні. Правопорушник у гамівній сорочці поміщується на матрац обличчям угору i тримається в ній до заспокоєння, але не більше двох годин.

Увесь час перебування у гамівній сорочці правопорушник повинен бути під наглядом молодшого інспектора та медичного працівника. Зняття гамівної сорочки проводиться трьома молодшими інспекторами.

Посадові особи СІЗО, які застосовували гамівну сорочку, доповідають про це начальнику СІЗО рапортом та складають акт, де зазначаються причини, обставини, місце її застосування, час перебування в ній буйної особи. У разі необхідності можуть зазначатися інші відомості, пов’язані із застосуванням гамівної сорочки.

Акт підписується присутніми черговим помічником, медичним працівником СІЗО та молодшими інспекторами, які брали участь у застосуванні гамівної сорочки. Акт затверджується начальником СІЗО, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.

2.9. Службові собаки застосовуються:

для охорони території та приміщень СІЗО;

під час виведення ув’язнених чи засуджених з камер та їх супроводу на прогулянку, санітарну обробку, господарські роботи, а також переміщення на пункти обміну та у зворотному напрямку;

під час огляду транспортних засобів i вантажів;

для виявлення наркотичних засобів;

для розшуку, затримання та супроводу ув’язнених або засуджених, які вчинили втечу.

2.10. Порядок застосування вогнепальної зброї визначається чинним законодавством.

2.11. У разі вчинення ув’язненими чи засудженими нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров’ю персоналу СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, а також втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо.

2.12. Зброя застосовується без попередження:

при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО;

при іншому явному нападі на осіб, перерахованих в абзаці другому цього пункту, коли їх життю загрожує безпосередня небезпека;

щодо ув’язненого або засудженого, який тікає зі зброєю або на транспортному засобі під час його руху;

при втечі вночі, в умовах недостатньої видимості, а також у лісистій місцевості;

при затриманні ув’язненого або засудженого, який чинить збройну протидію.

2.13. Зброя застосовується після попереджувального вигуку: "Стій, стрілятиму" i пострілу вгору:

на огороджених об’єктах при спробі ув’язненого або засудженого подолати лінію охорони, а у всіx інших випадках після подолання лінії охорони (крім випадків застосування зброї без попередження, зазначених у пункті 2.12 цієї глави);

при переслідуванні ув’язненого або засудженого;

при нападі на осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2.12 цієї глави, коли відсутня безпосередня загроза їх життю.

2.14. Після поранення або смерті в результаті застосування зброї забезпечується охорона місця події до прибуття прокурора, дізнавача або слідчого. У випадках смерті або поранення ув’язненого або засудженого за межами СІЗО, коли немає можливості забезпечити охорону місця події силами варти, посадова особа СІЗО повідомляє про те, що сталося, начальника СІЗО або начальника територіального органу внутрішніх справ, для надання допомоги варті в забезпеченні охорони місця події. Особам, які поранені в результаті застосування зброї, надається медична допомога.

2.15. У кожному випадку поранення або смерті, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї начальник СІЗО негайно письмово повідомляє прокурора, безпосереднього начальника i проводить службове розслідування.

2.16. При пострілах, які не потягли за собою смерті, поранення та інших тяжких наслідків, начальник СІЗО організовує проведення службового розслідування.