Уречевлення
Досліджуючи сучасне суспільство модерну, Габермас показує, що в ньому субсистеми цілераціональної дії негативно впливають на життєсвіт. Вони руйнують його, спричинюючи соціопатології суспільства модерну.
Соціопатології суспільства модерну виникають тому, що в ході свого розвитку субсистеми цілераціональної дії починають вторгатися у центральні сфери життєсвіту. Габермас показує, що до епохи модерну капіталістичне господарство і сучасна держава розвивалися в межах життєсвіту і, не дивлячись на весь очевидний прогрес, ніколи не досягали того ступеня диференціації, коли їх цілераціональність перетворилася б у відкриту загрозу його символічному відтворенню. Натомість суспільство модерну, характеризується тим, що когнітивно-інструментальна раціональність підіймається над кордонами субсистем цілераціональної дії, проникає в комунікативно структуровані сфери життя і досягає там домінуючого становища за рахунок витіснення комунікативної раціональності.
Для опису наслідків вторгнення системи в життєсвіт Габермас використовує поняття уречевлення. Габермас пов’язує уречевлення перш за все з порушенням системою символічного відтворення життєсвіту внаслідок обмеження та викривлення нею вільної, спрямованої на досягнення взаємопорозуміння комунікації.
Уречевлення життєсвіту відбувається, на думку Габермаса, тоді, коли актори під тиском когнітивно-інструментальних імперативів системи починають діяти цілераціонально за межами системи, тобто в тих сферах, які відтворюються на основі комунікативної дії. В такому випадку вони більше не прагнуть прийти до спільного визначення ситуації, але натомість здійснюють стратегічний вплив одне на одного. Як тільки актори починають діяти цілераціонально в комунікативно структурованих областях реальності, їх життєсвіти починають руйнуватися. За прийняття установки, спрямованої на досягнення успіху, вони платять уречевленням.
Публічна сфера. Громадянське суспільство
В Західних суспільствах модерну на противагу тим сферам дії, які системно інтегровані в господарство і державу, соціально інтегровані сфери дії приймають форму публічної сфери. Якщо організаційними ядрами субсистем цілераціональної дії є приватне капіталістичне підприємство і державна установа, то організаційним ядром публічної сфери є, згідно з Габермасом, комунікативні мережі, розширені мас медіа, через які здійснюється вільна комунікація.
Для Габермаса публічна сфера є перш за все укорінена в життєсвіті комунікативна структура, що функціонує і відтворюється на основі комунікативної дії.
Габермас виділяє два підвиди публічної сфери: культурну та політичну. Під культурною публічною сферою вчений розуміє комунікативні мережі, які дають можливість публіці приватних осіб, що розуміються на мистецтві, брати участь у відтворенні культури (мистецтва і літератури); під політичною ж публічною сферою вчений розуміє комунікативні мережі, які дають можливість громадянам держави брати участь в процесах соціальної інтеграції, опосередкованої громадською думкою.
Для конституювання публічної сфери важливими, на думку Габермаса, є дві речі: права та свободи людини і конституція держави, з якою безпосередньо пов’язана ідея нації.
Комунікація в межах публічної сфери здійснюється, згідно з Габермасом, на основі комунікативної дії – тобто з метою досягнення взаємопорозуміння. Так будь-які важливі для суспільства закони та законодавчі акти держави, нововведення, реформи, зміни «правил гри» в тих чи інших сферах капіталістичного господарства тощо обговорюються в межах публічної сфери з метою здійснення перевірки, чи є вони бажаними для всіх з точки зору кожного і для суспільства в цілому. Щоб громадяни здатні були ефективно дискутувати відносно тих чи інших проблемних питань, має бути наявна ситуація вільного і відкритого дискурсу.
Але одночасно, комунікація в межах публічної сфери має інше значення: коли громадяни держави дискутують з приводу важливих для суспільства питань на основі значущих претензій на істину, нормативну правильність та щирість, вони тим самим здійснюють відтворення структурних компонентів життєсвіту. Будучи чужими одне одному, розсіяними вздовж великих географічних площ і з’єднаними лише через мас медіа, вони конституюють і відтворюють єдиний життєсвіт в межах усього суспільства. Таким чином, згідно з Габермасом, саме в межах публічної сфери в сучасних суспільствах модерну здійснюється символічне відтворення життєсвіту.
Життєсвіт не лише відтворюється в межах публічної сфери, але через неї здатен обмежувати систему. Габермас показує, що в суспільстві модерну таке обмеження реалізується через формування громадської думки. Обмеження системи здійснюється за рахунок формування в межах публічної сфери того, що Габермас назвав «комунікативною владою». Та комунікативна влада, яка викристалізовується через комунікацію, здатна легітимно тиснути на апарат держави, змушуючи його приймати закони і політичні рішення, які обмежують.
Але якщо символічне відтворення життєсвіту забезпечує соціальну інтеграцію і якщо символічне відтворення життєсвіту здійснюється в межах публічної сфери, то це означає, що саме в публічній сфері в суспільствах долаються ефекти уречевлення життєсвіту і, відповідно, здійснюється соціальна інтеграція. Отже, саме в межах публічної сфери здійснюються процеси соціальної інтеграції суспільств модерну і, відповідно, долаються соціопатології, пов’язані із соціальною дезінтеграцією.