Висновки

Обставинам, які пом’якшують покарання, в кримінально-правовій науці присвячено чимало досліджень про правову природу цих обставин, місце в системі загальних засад призначення покарання, поняття, значення, класифікацію, зміст кожної із обставин, які пом’якшують покарання, передбаченої кримінальним законом, про можливість врахування судами при призначенні покарання як таких, що пом’якшують покарання, тих чи інших обставин, не закріплених у законі.

Врахування обставин, які пом’якшують покарання, за чинним КК України є складовою однієї із загальних засад призначення покарання, закріпленої в п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України. В законі ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, встановлено як самостійні складові відповідної загальної засади призначення покарання, нерозривно пов’язані між собою.

Аналіз переліку обставин, які пом’якшують покарання, передбаченого ч. 1 ст. 66 КК України, а також інших обставин, які не визначені у переліку, але враховуються судом при призначенні покарання як такі, що пом’якшують покарання, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України свідчить про те, що частина цих обставин характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину (наприклад, вчинення злочину із перевищенням меж крайньої необхідності), частина – особу винного (наприклад, вчинення злочину неповнолітнім, позитивна виробнича або побутова характеристика винного у вчиненні злочину), але більша частина цих обставин виходить за межі ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи винного, як, наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних, особистих чи інших обставин, вчинення злочину жінкою у стані вагітності, з’явлення із зізнанням, добровільне відшкодування завданого збитку тощо. Врахування цих обставин при призначенні покарання можна пояснити наявними у нашому суспільстві морально-етичними нормами, виходячи із яких особа, яка вчинила злочин, за наявності тих чи інших обставин заслуговує поблажливого ставлення до себе з боку суду при призначенні покарання.

Отже, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, які пом’якшують покарання, є самостійними складовими загальної засади призначення покарання, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, які, однак, нерозривно пов’язані між собою і повинні враховуватися судом при призначенні покарання у сукупності.

Обставини, які пом’якшують покарання, як обставини конкретної справи, можуть виступати у різній якості та мати різне кримінально-правове значення – ознак складу злочину з пом’якшуючими обставинами (ст.ст. 116, 117, 118, 123, 124 КК України), складових підстави звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання (ст.ст. 45, 46, 75, 79 КК України), засобів індивідуалізації покарання (ст. 66 КК України). В контексті, в якому вони закріплені в п. 3 ч. 1 ст. 65 та в ч. 1 ст. 66 КК України, вони виступають засобами індивідуалізації покарання, а отже, їх назва повинна відповідати тому змісту, який вкладається у них в цьому випадку. Такою є назва, закріплена в чинному КК України – „обставини, які пом’якшують покарання”.

Таким чином, на нашу думку, під обставинами, які пом’якшують покарання слід розуміти обставини, що знаходяться за межами ступеня тяжкості вчиненого злочину і особи винного, але, за наявності яких, виходячи з морально-етичних норм суспільства, особа, яка вчинила злочин, заслуговує поблажливого ставлення до себе, а отже, – пом’якшення покарання.

Призначення покарання є дуже важливим етапом здійснення правосуддя, який потребує досить детальної законодавчої регламентації та для забезпечення єдності судової практики, подальшого розвитку потребує розв’язання проблема розроблення та законодавчого закріплення конкретних правил призначення судом покарання.