Методика розрахунку найважливіших статей ресурсної й розподільчої частин матеріальних балансів
Обсяги виробництва встановлюють, по-перше , з обліком наявних виробничих потужностей, їхньої зміни в плановому періоді у зв'язку з додатковим уведенням і вибуттям основних фондів, по-друге, з урахуванням забезпеченості виробничої програми необхідними засобами виробництва, робочою силою, коштами.
Щоб визначити можливе збільшення випуску даної продукції, необхідно, насамперед, розрахувати середньорічний приріст виробничих потужностей. Цей розрахунок робиться на основі даних про передбачувану їхню наявність на початок року (Спр.) й середньорічному уведенні (Сввед) й вибутті (Свиб.) основних фондів.
;
;
, де: - Т
– термін дії основних фондів у плановому
періоді.
Важливим джерелом надходжень є імпорт. Його розміри визначаються з урахуванням торгово-економічних угод нашої держави та окремих фірм з іншими країнами і закордонними фірмами.
Залишки продукції у постачальників, на базах і складах підприємств оптової торгівлі та торговельно-посередницьких організацій на початок планового періоду також є джерелом надходжень для задоволення народногосподарських потреб. Вони розраховуються як очікувані, оскільки матеріальні баланси розробляються задовго до початку планованого року.
Значну питому вагу за багатьма видами матеріальних ресурсів мають інші надходження, які утворюються за рахунок державних резервів, вторинних матеріальних ресурсів, повторного використання, тощо (повернення відпрацьованої сірчаної кислоти, лом чорних та кольорових металів, поворотна тара й т.п.).
Планування матеріальних ресурсів передбачає визначення потреби в ресурсах з асортименту, номенклатури; розрахунок планових цін та складання номенклатурного цінника; встановлення прогресивних, технічно-обгрунтованих норм витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції; встановлення прямих зв`язків з підприємствами постачальниками на основі договорів.
Планування потреб у ресурсах здійснюється на основі наукових методів. Методи визначення потреби в матеріалах – це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства. В практиці планування матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності потрібних даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів. До них належать: метод прямого розрахунку, аналогії , за типовими нормами, динамічними коефіцієнтами, математично-статистичні методи та балансовий метод. Найбільш прогресивним є метод прямого розрахунку, який дозволяє одержати науково - обгрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів.
Потреба в матеріалах на виробничо-експлуатаційні нужди розраховується за формулою:
Рвен= Nв*Ппр*Взн., де
Рвен – потреба в матеріалах на виробничо-експлуатаційні нужди;
Nв – норма витрат матеріалу на одиницю продукції;
Взн. – середнє зниження норми витрат;
Ппр – програма виробництва продукції в плановому періоді
Потреба в матеріалах на капітальне будівництво розраховується за формулою:
Ркап.=Nв*Qбуд.*к1, к2, к3 де:
Ркап. – потреба в матеріалах на капітальне будівництво;
Nв – норма витрат матеріалу на одиницю будівничо-монтажних робіт;
Qбуд. - обсяг будівничо-монтажних робіт;
к1, к2, к3 – коефіцієнти, які впливають на норми витрат згідно різних умов будівництва.
Потреби на експорт визначаються з урахуванням торгово-економічних угод нашої держави та окремих фірм з іншими країнами і закордонними фірмами. Ринковий фонд формується за рахунок потреб населення в конкретних матеріалах.
Запаси на кінець року розраховуються нормативним методом. Розрахунок норми запасу наведено у темі №2 («Сукупні запаси як мобільна частина матеріальних ресурсів»).
Виконані розрахунки дозволяють розробити необхідні заходи для збалансування потреб та ресурсів, а також для досягнення певних наявних пропорцій у розвитку народного господарства.