3) Праця громадян України за кордоном.
Що стосується правового регулювання праці громадян України за кордоном, то згідно ст.10 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р., вони мають право займатися трудовою діяльністю у період тимчасового перебування за кордоном, якщо вона не суперечить чинному законодавству України і країни перебування.
Вітчизняні громадяни можуть працювати за кордоном внаслідок:
- направлення їх для виконання трудових обов’язків в іноземну державу вітчизняним роботодавцем;
- укладання трудового контракту з іноземним роботодавцем щодо праці в іноземній державі;
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про міжнародне приватне право», трутові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України в разі якщо:
1) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України; 2) громадяни України уклали з роботодавцями - фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота;
3) це передбачено законом або міжнародним договором України.
Що стосується праці вітчизняних громадян за кордоном на підставі контрактів з іноземними роботодавцями, то вітчизняні колізійні норми (ст.52 ЗУ «Про МПП») передбачають застосування у данному випадку норм іноземного законодавства. В таких випадках регламентація трудових відносин українських громадян за кордоном залежить від політики іноземної держави у сфері працевлаштування., трудового законодавства конкретної країни та її локальних актів.
4) Праця іноземців за кордоном.
В національному законодавстві міститься достатньо невелика кількість законодавчих положень (як матеріально-правових, так і колізійних норм) щодо правового регулювання трудових відносин за участю іноземного елемента.
Згідно положень ч.1 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У ст.8 Закону України «Пр правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994р. закріплено, що іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права та обов’язки в трудових правовідносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.
В цілому ж різні категорії іноземців мають різний обсяг права на працю в Україні. Іноземці, що постійно проживають в Україні (іммігранти), та біженці наділені таким правом на рівні з громадянами України, а іноземці що тимчасово перебувають в Україні, повинні отримати спеціальний дозвіл на працевлаштування.
Постановою КМУ від 08.04.2009р. №322 затверджено «Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства»,
Колізійні норми щодо врегулювання трудових відносин за участю іноземного елементу у національному законодавстві вміщені в розділі VIII Закону України «Пр міжнародне приватне право», який має назву «Колізійні норми щодо трудових відносин (ст..ст.52-54),