Лекція_8
Приклади застосування евристичних методів.
Евристика (грец. heurisko — знаходжу, відшукую, відкриваю) — наука, яка вивчає творчу діяльність, методи, які використовуються у відкритті нового і в навчанні. Евристичні методи (друга назва Евристики) дозволяють прискорити процес вирішення задачі. Значний інтерес до їх дослідження виник у зв’язку з можливістю вирішення ряду задач (розпізнавання об’єктів, доведення теорем і т. д.), в яких людина не може дати точний алгоритм вирішення з допомогою технічних засобів. Метою евристики є побудова моделей процесу вирішення якої-небудь нової задачі.
Існують такі типи моделей:
модель сліпого пошуку, яка спирається на так званий метод проб і помилок;
лабіринтна модель, в якій вирішувана задача розглядається як лабіринт, а процес пошуку рішення — як прохід лабіринтом;
структурно-семантична модель, яка вважається в наш час найповнішою і яка відображає семантичні відношення між об'єктами, які складають область задачі.
Евристика пов’язана з психологією, фізіологією вищої нервової діяльністю, кібернетикою і т. д.
Евристичними називають спеціальні методи здобуття знань, які передбачають використання досвіду, інтуїції фахівця та його творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань (встановлення ситуативних відносин при з'ясуванні проблеми, відкидання безперспективних варіантів вирішення, здійснення узагальнення, спростування за допомогою контрприкладів, проведення аналогій та ін.).
Евристичні методи е універсальними, їх застосовують у всіх галузях науки і практики, широко використовують також і в економічному аналізі. Можна стверджувати, що оволодіння евристичними методами визначає мистецтво проведення аналізу.
Серед евристичних методів розрізняють: експертні та психологічні.
Евристичні методи зазвичай протиставляють формалізованим, в основі яких точний математичний опис явищ. Соціально-економічні явища і процеси цілком або частково не можна математично формалізувати, тобто для них неможливо чи дуже важко розробити адекватну модель. Це пов'язано зі складністю проведення кількісного оцінювання політичних, соціальних і психологічних чинників, що визначають господарську діяльність людей; із численністю таких виробничих процесів, збирання репрезентативних зведень про які потребує великих затрат часу і засобів; обмеженою можливістю використовувати інформацію про минулі періоди для прогнозування майбутніх. Нарешті, багатозначні, багатовимірні та якісно не порівнювані показники господарської діяльності підприємства чи окремих її аспектів не мають однозначного узагальненого критерію, на основі якого можна оцінити можливі варіанти вирішення проблеми.
Приклади застосування евристичних методів а). Експертні методи
експертних методів, які є комплексом логічних та математичних прийомів і процедур, які забезпечують отримання від фахівців-експертів інформації, яка дає змогу оцінити причини, що посприяли досягненню високого рівня господарювання, підготувати і вибрати раціональні управлінські рішення.
Застосування експертних методів дає змогу знайти необхідну для аналізу інформацію, ґрунтуючись на судженнях, ймовірних оцінках виявлених експертами у виробництві та управлінні стосовно досліджуваних причинно-наслідкових зв'язків. Базуючись на застосованій методиці експертизи, розрізняють два види отриманої від експертів інформації і, відповідно, два класи аналітичних завдань, що вирішують на и основі.
По-перше, за допомогою експертних методів переважно отримують інформацію про одиничні прояви типових причинно-наслідкових зв'язків у конкретних обставинах місця і часу.
Такі зведення одержують при опитуванні робітників, бригадирів, технічних та економічних фахівців цехових служб, керівників підрозділів підприємства. Цю інформацію використовують для вирішення аналітичних завдань, метою яких є вдосконалення виробництва і керування на окремих робочих місцях, ділянках, у цехах і на підприємстві загалом. Наприклад, може йтися про виявлення причин і вибір заходів, спрямованих на попередження непродуктивних затрат часу і засобів, неритмічної роботи, браку, невиконання норм виробітку, відставання від графіка впровадження нової техніки тощо в одному або кількох підрозділах чи бригадах.
По-друге, на основі експертних методів отримують інформацію про типовий вияв досліджуваних взаємозв'язків. Ці зведення одержують від обмеженої кількості висококваліфікованих експертів, які володіють глибокими знаннями із закономірностей перебігу соціально-економічних процесів у різних ситуаціях. Серед завдань економічного аналізу, які розв'язують на основі такої інформації, дуже поширені: а) ранжування чинників і показників за їхньою значимістю при оцінюванні певного явища; б) ранжування бригад, ділянок, цехів і підприємств: за місцем, зайнятим кожним із них на підприємстві в умовах конкуренції; за станом розвитку окремих аспектів господарської діяльності, оцінювальних різнорідних показників, наприклад, за техніко-економічним рівнем виробництва, фінансовим станом та ін.; в) попереднє оцінювання очікуваного виконання плану за відповідним показником.
Основними етапами проведення цільового аналізу на основі експертних методів є: визначення мети дослідження на основі результатів періодичного економічного аналізу; створення групи фахівців-аналітиків, завданням яких є організація експертизи; вибір виду опитування у конкретній господарській ситуації; розробка програми дослідження і складання опитувального листка; визначення кількості і складу експертів; проведення опитування; аналіз та обробка інформації, отриманої від експертів; узагальнення результатів експертизи і підготовка варіантів рішення, що забезпечить досягнення визначеної мети.
Серед експертних методів вирізняють індивідуальні та колективні. Індивідуальні експертні методи – методи, в яких використовують думки експертів – фахівців відповідного профілю, сформульовані кожним із них незалежно один від одного. До індивідуальних належать такі експертні методи, як інтерв'ю і анкетування.
Метод інтерв'ю полягає в постановці аналітиком під час бесіди з експертом запитань про фактори, що визначають стан досліджуваного об'єкта, шляхи і засоби зміни стану об'єкта у бажаному напрямі. Зміст запитань визначений заздалегідь складеною програмою, яку можна уточнювати у процесі інтерв'ювання. Ефективність цього й інших методів експертного оцінювання визначається: глибиною аналізу проблеми, який передував опитуванню, та якістю програми опитування, методикою її проведення; здатністю обраних експертів вирішувати проблеми (їхньою компетентністю, ерудованістю у суміжних сферах діяльності, відсутністю особистої зацікавленості у висвітленні фактів або розвиткові подій та іншими властивостями). Успішність застосування власне методу інтерв'ю також залежить від ступеня поінформованості про досліджувану проблему аналітика, який проводить опитування, й особливо від уміння експерта відповідати на запитання експромтом.
Метод анкетування (аналітичного експертного оцінювання) ґрунтується на самостійній підготовці експертом відповідей на запитання анкети. Однак досвід показує, що у письмовому викладі суті господарських ситуацій і в анкеті великого значення набувають такі суб'єктивні чинники, як "місцевий патріотизм", небажання критикувати товаришів по службі й керівників, скептицизм щодо значення і способів дослідження, неправильне тлумачення чи нерозуміння запитання, звичайне небажання займатися не своєю роботою. Усе це негативно позначається на якості аналізу, проведеного за допомогою анкетування. Основні переваги індивідуальних методів полягають у можливості використовувати здібності та знання окремого експерта, а також у відносній простоті проведення цільового аналізу. Головний їх недолік – обмеженість знань кожного з опитуваних про стан і розвиток суміжних сфер діяльності. Тому більшого поширення на практиці набули колективні експертні методи, коли залучають групу експертів, добре обізнаних у багатьох суміжних сферах діяльності.
Експертне оцінювання на основі методу комісій дає змогу виробити кращий варіант для оцінювання конкретної ситуації з урахуванням дії комплексу якісно різних факторів. Недолік методу в тому, що група експертів, які беруть участь у нарадах і висловлюють свої судження, керується переважно логікою компромісу. При цьому в учасників остаточно сформувалися оцінки і варіанти вирішення проблеми, які не обов'язково ліпші за висловлені на нараді.
Методика "відстороненого оцінювання" спрямована на усунення зазначеного недоліку методу комісій. Відповідно до цієї методики робота нарад поділена на два періоди: вільного висловлення ідей і критичного аналізу. При цьому нараду організовують так, щоб висловлене експертом первинне судження не ускладнювало подальшу роботу з аналізу і підготовки рішень, а навпаки стимулювало її.
Опитування проводять у три-чотири тури, на кожному з яких за допомогою статистичних методів дають групову оцінку. Регульованого зворотного зв'язку досягають завдяки тому, що учасникам експертизи після кожного туру пропонують ознайомитися з колективним судженням, а в разі невідповідності їм, пояснити свою позицію і переглянути власну оцінку.