10. Витрати виробництва і прибуток фірми.

Прибуток – найістотніший стимул підприємницької діяльності. Перш ніж розраховувати на прибуток, фірма повинна купити економічні ресурси (фактори виробництва) і здійснити певні витрати.

Витрати є вартістю вхідних факторів, залучених до виготовлення продукції фірми. З огляду на обмеженість ресурсів, використання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару усуває можливість його використання у виробництві іншого товару.

Розрізняють економічні і бухгалтерські витрати.

Економічні витрати – це платежі, потрібні для отримання і використання ресурсів, тобто дохід, який фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб не допустити їх альтернативного використання.

Економічні витрати є сумою явних і неявних витрат.

Явні (бухгалтерські, зовнішні) витрати – це грошові платежі фірми зовнішнім постачальникам ресурсів за усі придбані на ринках ресурси: матеріали, сировину, паливо, працю. У складі явних витрат виділяють матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизацію основного капіталу, відрахування на соціальні заходи та ін. Цей поділ витрат використовують для складання кошторису витрат на виробництво – це планового розрахунку витрат на всі потреби підприємства за певний проміжок часу.

Неявні (внутрішні) витрати – це неоплачувані фірмою витрати, зумовлені залученням до процесу виробництва тих економічних ресурсів, які є власністю підприємства. Неявні витрати визначають як суму грошових доходів, які підприємство могло б отримувати за найкращого альтернативного застосування цих власних ресурсів.

Економічні витрати поділяють на короткострокові та довго­строкові, які здійснюють відповідно у короткостроковому і довгостроковому періодах.

Довгостроковий період – це період, коли всі ресурси, які вводяться і технологію можна замінити (період протягом якого фірма здійснює реорганізацію, модернізацію і розширення своєї діяльності).

Короткоcтроковий період – це такий відрізок часу, протягом якого виробничі можливості фірми залишаються незмінні (верстати, обладнання тощо). Цей період достатній лише для того, щоб змінити ступінь інтенсивності використання фондів.

У короткостроковому періоді виокремлюють постійні та змінні витрати.

Постійні витрати – це витрати, величина яких за короткий час не залежить від випуску продукції. Вони мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається. До них відносять процент на кредит, амортизація, орендна плата, витрати на капітальний ремонт, сплата податків і страхових внесків, адміністративні витрати.

Змінні витрати – це витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва. До них належать витрати на сировину, на енергоресурси, на паливно-мастильні матеріали та на зарплату.

Сума постійних і змінних витрат утворює загальні (повні, сукупні) витрати виробництва. Загальні витрати – це сума грошових виплат на виробництво певного обсягу продукції.

Середні загальні витрати – це величина витрат, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні загальні витрати підприємства порівнюють з ринковою ціною одиниці даного товару. Якщо вони нижчі від ринкової ціни, фірма одержує прибуток з кожної реалізованої одиниці товару.

Додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці товару називаються граничними витратами, тобто це відношення приросту загальних витрат до приросту кількості продукції. .

Знання своїх витрат виробництва фірмі потрібне, щоб визначити величину прибутку. Прибуток є метою і рушійним мотивом підприємницької діяльності і узагальнювальним показником господарювання фірм.

Згадані відмінності між явними та економічними витратами зумовлюють використання різних показників прибутків.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між загальним виторгом фірми (добуток ціни одиниці товару на кількість проданих одиниць) та її явними витратами.

З погляду економістів важливішим є економічний прибуток – різниця між загальним виторгом фірми та її економічними витратами.

Інакше кажучи, економічний прибуток дорівнює різниці бухгалтерського прибутку і неявних витрат.

До складу неявних витрат входить нормальний прибуток – мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Тобто навіть якщо економічний прибуток фірми за деякий період дорівнюватиме нулеві, фірма залишатиметься у бізнесі, оскільки отримає за цей час нормальний прибуток. Якщо ж нормальний прибуток не буде забезпечено, підприємець переорієнтує свої зусилля на інший вид діяльності.

Якість роботи під­приємства характеризується відносним показником рентабельністю.

Рентабельність підприємства визначають відношенням суми прибутку до середньорічної вартості основних виробничих та оборотних засобів і виражають у відсотках.

Ефективність виробництва окремих виробів визначається показ­ником рентабельності продукції, який визначається відношен­ням прибутку до витрат виробництва.

Якщо підприємці свої доходи отримують насамперед у формі прибутку, то для більшості населення основним доходом є заробітна плата. Сучасна економічна наука визначає заробітну плату як плату за працю (оплату послуг праці). Під працею розуміють затрати фізичної, розумової, нервової, інтелектуальної енергії на виконання певної роботи.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримує працівник за працю.

Натомість реальна заробітна плата – це обсяг життєвих благ, які можна придбати за грошову (номінальну) зарплату. Очевидно, що реальна заробітна плата прямо залежить від величини номінальної зарплати і обернено пропорційна рівневі цін на товари та послуги.

Існує дві основні форми заробітної плати – почасова, що визначається тривалістю затрат праці на виробництві (погодинна, потижнева, помісячна тощо) і відрядна, яку визначають кількістю виробленої продукції.

Крім почасової і відрядної використовують й інші форми та системи оплати праці: почасово-преміальну, відрядно-преміальну, акордну тощо. Все ширше використовують так звані гнучкі форми оплати праці, коли поряд з окладом передбачена винагорода результатів праці на принципах участі (участь у доходах чи у прибутках, одноразова винагорода за конкретне виконане завдання, плата за кваліфікацію і знання тощо).