
- •1. Домогосподарство та його ознаки
- •2. Домогосподарства як постачальники ресурсів. Функціональний розподіл доходів.
- •3. Домогосподарства як виробники товарів і послуг.
- •4. Домогосподарства як споживачі благ і заощадники доходів.
- •5. Родинний розподіл доходів і їх диференціація.
- •Крива Лоренца
- •Заштрихована площа l
- •Площа трикутника ова
- •6. Державна політика соціального захисту населення.
- •2). Соціальне страхування.
- •7. Суть підприємництва та його основи.
- •8. Підприємство (фірма) як економічний суб’єкт. Види підприємств за розмірами.
- •9. Основні організаційно-правові форми підприємств.
- •10. Витрати виробництва і прибуток фірми.
8. Підприємство (фірма) як економічний суб’єкт. Види підприємств за розмірами.
Організаційною формою підприємницької діяльності є фірма, яка може охоплювати одне підприємство або цілу їх групу.
Найважливішими ознаками, що характеризують підприємство (фірму) як первинну одиницю національної економіки, є економічна відособленість і економічна самостійність.
Економічна відособленість означає, що все майно підприємства є його відособленою власністю, тобто підприємство володіє певними ресурсами, користується ними і розпоряджається цим майном, привласнюючи результати виробництва. Економічна відособленість виражає суть підприємства як окремого товаровиробника і забезпечує йому можливість будувати свої стосунки з іншими фірмами на основі ринкових засад, через обмін.
Економічна самостійність характеризує підприємство як юридичну особу, що має свої: статут, баланс, розрахунковий рахунок, печатку, товарний знак, право укладати угоди з іншими економічними суб’єктами.
Підприємства за розмірами поділяють на великі, середні та малі. Основними критеріями такого поділу є величина капіталу, кількість працівників та обсяг виробництва.
1. Великі підприємства забезпечують виробництво масової продукції за стабільним асортиментом.
Перевагами великих підприємств є: кращі технологічні та фінансові можливості для використання досягнень НТП; економія від масштабу виробництва; кращі умови для ефективного використання ресурсів (зниження матеріало-, фондо- і трудомісткості); переваги у сфері обігу; вони стійкі та стабільніші за інші форми підприємств.
Недоліками великих підприємств є: негнучкість і неспроможність швидко оновлювати продукцію; вони вимагають великих капіталовкладень і тривалого часу для створення; потребують великої кількості робочої сили, що породжує низку соціальних, транспортних, житлових та інших проблем; мають громіздку і часто неефективну систему управління; стають монополіями.
2. Середні підприємства зосереджують виробництво невеликої номенклатури виробів. Водночас вони чутливіші до змін ринкової ситуації і швидше реагують на них, швидше впроваджують новації НТП у виробництво. Середні підприємства забезпечують конкурентні умови (середовище) для великих підприємств, прагнуть зайняти свою нішу в певних сегментах ринку, однак дуже часто поглинаються великими підприємствами.
3. Малі підприємства – це найчисельніша група підприємств. Вони виконують важливі функції, зокрема оперативно реагують на кон’юнктурні коливання ринку, забезпечують атмосферу конкуренції, сприятливе середовище для підприємництва та ініціативи, створюють нові робочі місця, насичують ринок товарами та послугами відповідно до нових потреб, сприяють ослабленню монополізму, є основою для формування середнього класу, чутливі до інноваційної діяльності.
Законодавчо малі підприємства визначають за чисельністю зайнятих на них працівників з урахуванням специфіки галузей та видів виробництва. В Україні малими (незалежно від форми власності) визнають підприємства, в яких чисельність працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за фінансовий рік не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро.