5. Безробіття як прояв макроекономічної нестабільності.
У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими Міжнародною Організацією Праці (МОП) у 1983 році, все населення країни розділяють на три великі групи: зайняті, безробітні та особи поза робочою силою.
1. Зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто працює неповний робочий день.
В Україні до зайнятих відносять осіб віком від 16 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки), а також осіб пенсійного віку й молодь, молодша зазначеного віку, які зайняті в народному господарстві.
2. Безробітними є ті особи, які зареєстровані на біржі праці й активно шукають роботу, а також тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів.
Зайняті та безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення (самодіяльне населення). Таким чином, робоча сила охоплює осіб, які можуть та бажають працювати.
3. Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення охоплює дві групи осіб:
особи у віці до 16 років та ті, які перебувають у спеціалізованих закладах (психіатричних лікарнях, виправних закладах тощо). Ці особи не є потенційними компонентами робочої сили і не входять до економічно активного населення.
особи, які вибули зі складу робочої сили – дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але з якихось причин не працюють і не шукають роботи (пенсіонери, інваліди тощо). Осіб, які вибули зі складу робочої сили, відносять до незайнятих.
Таким чином,
Населення = Зайняті + Безробітні + Особи поза робочою силою
Робоча сила = Зайняті + Безробітні
Особи поза = Особи до 16 років та + Особи, які
робочою силою ті, які перебувають вибули зі складу
у спецзакладах робочої сили
Офіційна статистика в повній мірі не характеризує фактичну кількість безробітних, оскільки:
1) не включає до безробітних осіб, які зайняті неповний робочий день, тиждень, місяць, та осіб, які знаходяться в неоплачуваних відпустках, але бажають працювати (офіційна статистика вважає цих людей зайнятими, хоча насправді вони є безробітними; таке безробіття називають прихованим).
2) багато людей, які втратили роботу та надію її одержати, не займаються її пошуком і не реєструються в державній службі зайнятості. Офіційна статистика їх не вважає безробітними, а такими, хто вибув із складу робочої сили.
3) завищенню числа безробітних офіційною статистикою сприяє тіньова економіка, яка в Україні становить 50-60% усього народного господарства.
Поряд із чисельністю безробітних стан безробіття характеризує такий показник як рівень безробіття.
Рівень безробіття – це відсоток офіційно зареєстрованих безробітних у чисельності робочої сили:
Чисельність безробітних
Р
івень
безробіття =
100%
Чисельність робочої сили
Нормальне функціонування ринкової економіки потребує існування оптимального резерву робітників – підтримання природного рівня безробіття. Ринковій економіці в однаковій мірі протипоказані як арифметично повна зайнятість, так і надмірно високе безробіття. У першому випадку економіку очікує інфляція, у другому – недовикористання трудових та інших економічних ресурсів, що спричинить недовипуск продукції, соціальне напруження в суспільстві, надмірний тиск на державні фінанси, пов'язаний з необхідністю утримувати велику кількість безробітних.
Природний рівень безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний достатньо швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення в залежності від коливань попиту та обумовлених ними потреб виробництва.
Виділяють такі основні види безробіття:
фрикційне безробіття;
структурне безробіття;
циклічне безробіття.
Фрикційне безробіття пов'язане з пошуками або очікуваннями роботи в найближчий час. Так, в економіці завжди мають місце люди, які добровільно змінюють місце роботи, які шукають роботу у зв'язку із звільненням, або втратою сезонної роботи, молодь (випускники шкіл, вузів), яка вперше шукає роботу.
Цей вид безробіття вважається неминучим та до деякої міри бажаним. Його доцільність пояснюється переходом працівників, які опинились без роботи, із низькооплачуваної малопродуктивної праці на високооплачувану й більш продуктивну працю. Це обумовлює раціональний розподіл трудових ресурсів і в кінцевому підсумку приводить до збільшення реального обсягу національного виробництва.
Структурне безробіття пов'язане із змінами в структурі споживчого попиту і змінами в технологіях виробництва. Ці зміни створюють потребу в новій структурі робочої сили, яка відрізняється від попередньої кваліфікацією, сферою застосування. Так, з'являються нові професії, а старі – відмирають, автоматизація виробництва передбачає потребу в працівниках іншої кваліфікації і т.п. Таким чином, стара структура робочої сили перестає відповідати новій структурі робочих місць; ті ж навички, які мали певні категорії працівників, застаріли й стали непотрібними.
Структурне безробіття є неминучим, як неминучим є НТП і зміна в смаках людей, та в деякій мірі бажаним, так як таке безробіття стимулює підвищення кваліфікації, перекваліфікації щодо потреб суспільства, що у свою чергу викликає ріст продуктивності праці, ефективне використання ресурсів, ріст загальних обсягів національного виробництва.
Різниця між фрикційним та структурним безробіттям є хиткою. Суттєва відмінність полягає в тому, що у “фрикційних” безробітних є навички, які вони можуть продати, в той час як “структурні” безробітні не можуть одразу одержати роботу без перепідготовки чи додаткового навчання. У зв'язку з цим інша відмінність між фрикційним та структурним безробіттям полягає в тому, що перше - є короткочасне, а друге – має довгочасний характер.
Циклічне безробіття викликається економічним спадом, який характеризується недостатніми сукупними видатками в економіці, які спричиняють скорочення обсягів виробництва, а отже, і скорочення зайнятості. На відміну від фрикційного й структурного безробіття, для яких характерним є наявність відповідності між кількістю бажаючих працювати та наявними робочими місцями, для циклічного безробіття характерним є те, що кількість бажаючих знайти роботу, переважає кількість наявних вакансій.
Більшість економістів вважає фрикційне й структурне безробіття неминучими і вважає повну зайнятість при існуванні цих двох видів безробіття, тобто повна зайнятість має місце при зайнятості менше 100% робочої сили.
Рівень безробіття = Фрикційне + Структурне
за повної зайнятості безробіття безробіття
Рівень безробіття за повної зайнятості називають природним рівнем безробіття. Реальний обсяг національного продукту, який може бути вироблений в умовах повної зайнятості, тобто при існуванні природного рівня безробіття називається виробничим потенціалом економіки, або потенційним національним продуктом.
Проте фактичний рівень безробіття може відхилятися від природного рівня. Перевищення фактичного рівня безробіття над природним вказує на існування циклічного безробіття, внаслідок чого в економіці наявні ресурси використовуються неповністю і не виробляється потенційний обсяг національного продукту.
Соціально-економічні наслідки безробіття.
1. Надмірне безробіття призводить до значних економічних і соціальних втрат. Однією з цін, яку платить суспільство за безробіття, є недовипуск продукції – відставання фактичного обсягу виробництва від потенційного. Закон Оукена: 1% безробіття понад природний рівень викликає відставання фактичного ВВП від потенційного на 2,5%. Це співвідношення дає змогу обчислити втрати продукції при існуванні фактичного рівня циклічного безробіття в державі:
ВВП (в %) = (РБф - РБп) 2,5,
де ВВП – відставання фактичного ВВП від потенційного, РБф – фактичний рівень безробіття, РБп – природний рівень безробіття.
Втрати ВВП в абсолютних розмірах (ВВП) визначають за формулою:
ВВП = ВВПф – ВВПп
У свою чергу, відставання фактичного ВВП від потенційного у відсотках можна обчислити за формулою:
ВВПф – ВВПп
ВВП
(в %) =
100%
ВВПп
де ВВПф та ВВПп – відповідно обсяги фактичного та потенційного ВВП.
2. Наслідком безробіття є тиск на державні фінанси. У зв'язку з необхідністю здійснення виплат по безробіттю зростають витрати з державного бюджету.
3. З втратою роботи знижуються реальні доходи домогосподарств. 50% випадків “сповзання” за межу бідності викликане втратою роботи.
4. Безробіття має негативні соціальні наслідки: зростає чисельність серцево-судинних та психічних захворювань, рівень алкоголізму та самогубств, збільшується кількість злочинів та засуджених у в'язницях.
5. Масове безробіття призводить до зростання вірогідності громадського та політичного безладдя, соціальних і політичних перемін. Прикладом останнього може бути прихід до влади в 30-х роках, в умовах масового безробіття Гітлера, який пообіцяв всім безробітним дати роботу.
Все це вказує на серйозність проблеми безробіття та необхідність її розв'язання на державному рівні.
Особливості зайнятості в Україні
Особливості зайнятості й безробіття в Україні зумовлені чинниками, які:
сформувались в умовах командної економіки колишнього СРСР;
пов'язані з ринковою трансформацією вітчизняної економіки.
Спочатку розглянемо особливості зайнятості, пов'язані з командно-адміністративною економікою колишнього СРСР:
Україна успадкувала структурну деформацію сфери зайнятості, пов'язану зі структурною деформацією самої економіки.
У розвинених країнах зайнятість домінує у сфері послуг і промисловості, в яких сконцентровано, відповідно, 60-70% та 25-30% робочої сили; і незначною є її частка у сільському господарстві, що становить 3-8% робочої сили завдяки високій ефективності фермерських господарств. В Україні ж на момент здобуття незалежності у сфері послуг та промисловості було зайнято по 40% всієї робочої сили, а у сільському господарстві – аж 20%.
Наявність прихованого безробіття як наслідок прагнення держави штучно підтримувати високу зайнятість, непродуктивно використовуючи працівників.
Так, реальні втрати робочого часу через його непродуктивне використання становили понад 15%, а обсяги прихованого безробіття на початку 90-х рр. становили 25-30% від загальної кількості працівників.
Значне поширення неформальної й нелегальної зайнятості внаслідок одержавлення власності, тотального державного контролю, дефіциту, заборони приватної ініціативи.
Якщо на початку 1960-х рр. обсяг тіньових послуг в СРСР становив 5 млрд.крб, то наприкінці 1980– на початку 1990-х рр. - 130-200 млрд.крб (10-20% ВНП).
Особливості зайнятості, пов'язані з ринковою трансформацією перехідної економіки України:
1) скорочення попиту на працю;
2) зростання кількості безробітних, рівня безробіття та тривалості безробіття;
3) зростання неповної зайнятості (часткового безробіття);
4) загальний фактичний рівень безробіття значно відрізняється від даних офіційної статистики;
5) ріст зайнятості у тіньовій економіці;
6) збільшення обсягів вторинної зайнятості – роботи за сумісництвом, різноманітних підробітків, роботи в ОПГ;
7) зростання трудової міграції за кордон;
8) збільшення чисельності осіб, які переходять із складу економічно активної частини населення до економічно неактивної.