2. Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків.
Національні економіки взаємодіють через систему зовнішньоекономічних зв’язків, які сьогодні найдинамічніші в системі міжнародних відносин.
Зовнішньоекономічні зв’язки –це взаємні стосунки між державами, фірмами та домогосподарствами в сфері економічної співпраці. Історично першою формою зовнішньоекономічних зв’язків була міжнародна торгівля.
Міжнародна торгівля –історично перша та одна з найрозвиненіших форм зовнішньоекономічних зв’язків, яка передбачає переміщення товарів і послуг між країнами.
Особливого розвитку міжнародна торгівля зазнала у 20ст. Визначальними чинниками швидкого зростання обсягів міжнародної торгівлі є удосконалення транспортної системи та засобів зв’язку, лібералізація міжнародної торгівлі.
Тривалий час основою міжнародної спеціалізації країн вважали теорії порівняльних переваг А.Сміта та Д.Рікардо.
1). А.Сміт сформулював теорію абсолютної переваги, вважаючи, що саме абсолютна перевага країни у виробництві певного продукту є основою міжнародної спеціалізації.
Абсолютною перевагою вважають здатність країни виробляти більшу, порівняно з конкурентами, кількість одиниць продукту з певного обсягу ресурсів за конкретного рівня технології.
2). Д.Рікардо розширив теорію А.Сміта і сформулював концепцію порівняльної переваги, згідно якої основою міжнародної спеціалізації є різна альтернативна вартість товарів у різних країнах. Звідси країні вигідно виробляти та експортувати товари, які вона може виробляти з відносно нижчими витратами; натомість імпортувати ті товари, альтернативна вартість яких вища на внутрішньому ринку.
Сьогодні усі країни світу тією чи іншою мірою регулюють свої міжнародні економічні відносини, формуючи певну зовнішньоторговельну політику.
Зовнішньоторговельна політика – це сукупність форм, методів та інструментів, які використовують уряди для регулювання торговельних зв’язків між країнами відповідно до загальнодержавних і національних інтересів.
Виділяють два основні види зовнішньоторговельної політики – фритредерство і протекціонізм.
Фритредерство – це політика вільної торгівлі, за якої державні органи виконують лише реєстраційні функції, не обмежуючи зовнішньоторговельного обороту. Натомість, політика протекціонізму проводиться для того, щоб захистити національних товаровиробників від іноземної конкуренції на внутрішньому ринку.
У другій полов.20–на поч.21ст. у світі простежується позитивна тенденція щодо лібералізації торгівлі. Важливу роль у цьому процесі відіграють міжнародні торговельні організації. Однією з впливових організацій була Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), що функціонувала упродовж 1947–1995 років. Її наступницею стала Світова організація торгівлі (СОТ), куди увійшли всі члени ГАТТ. Головним завданням СОТ є забезпечення вільного доступу до ринків країн-учасниць.
__________
В умовах інтернаціоналізації господарського життя зростає вага і масштаби міжнародного руху капіталу – другої важливої форми зовнішньоекономічних відносин.
Міжнародний рух капіталу – це переміщення капіталу з однієї країни в іншу з метою пошуку умов найпродуктивнішого його використання.
Міжнародний рух капіталу здійснюється у формі підприємницького та позикового капіталу.
Переміщення позикового капіталу, яке здійснюють переважно банки, уряди країн або міжнародні організації, передбачає надання середньо- та довгострокових кредитів, щоб отримати прибуток у вигляді процента за кредит.
Переміщення підприємницького капіталу передбачає тривалі та здебільшого приватні інвестиції за кордоном у промислові, торгові та інші підприємства, щоб отримувати прибуток. Рух підприємницького капіталу здійснюється у формі прямих і портфельних інвестицій.
- Прямі іноземні інвестиції – це капіталовкладення в будь-які організаційні форми бізнесу за кордоном, що забезпечують інвесторові право контролю над ними. Частка власності іноземного інвестора має становити щонайменше 10 відсотків.
- Портфельні інвестиції – це капіталовкладення в акції, облігації та інші цінні папери за кордоном, що не забезпечують інвесторам перспективного контролю над їхніми інвестиціями. На відміну від прямих іноземних інвестицій, портфельні інвестиції є короткотерміновими, надзвичайно нестійкими і, зазвичай, зворотними.
Власниками більшої частини прямих іноземних інвестицій є транснаціональні корпорації (ТНК), які за мобільністю та швидкістю реакції на НТР набагато перевищують національні або регіональні форми господарських утворень. Транснаціональна корпорація – це компанія, яка бере участь в закордонному та інших видах діяльності через свої зарубіжні філії і здійснює прямий контроль над їхньою діяльністю.
Сучасні ТНК контролюють більш ніж половину світового промислового виробництва, понад дві третини світової торгівлі, понад 80% світових патентів і ліцензій та майже 90% прямих іноземних інвестицій. Сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів перевищують сукупні резерви усіх центральних банків світу.
__________
Останніми десятиліттями значно активізувалась ще одна форма зовнішньоекономічних відносин – міжнародна міграція робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в пошуках роботи або кращих умов проживання.
Визначальними причинами міграції робочої сили є економічні чинники:
відмінності в рівнях заробітної плати та соціальних умовах життя населення;
структурні диспропорції в економіці країни, пов’язані з невідповідністю попиту та пропозиції робочої сили;
ділові економічні цикли, які супроводжуються зростанням безробіття у стадії спаду.
У результаті міжнародної трудової міграції формується світовий ринок робочої сили. Традиційними центрами, які притягують робочу силу, є США, Канада та Західна Європа.
Розрізняють легальну та нелегальну міграцію. Остання поширена в країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні, населення яких нелегально працює за кордоном, виконуючи малопривабливу та фізично важку працю.
За рівнем кваліфікації міжнародну трудову міграцію поділяють на міграцію кваліфікованих працівників і некваліфікованої робочої сили. Нині яскраво виражена тенденція до зростання частки кваліфікованих працівників серед мігрантів. Переважно це інженери, науковці та лікарі, заробітна плата яких на батьківщині мізерна.
У сучасних умовах тимчасова міграція переважає над постійною. Перша пов’язана передовсім із роботою за кордоном за контрактом на певний термін. Тимчасового характеру набуває нині також нелегальна міграція.
Міжнародне переміщення робочої сили супроводжує таке негативне явище як втрата кваліфікованої та освіченої робочої сили, яка емігрує до розвинених країн. Однак воно може бути пом’якшене деякими чинниками. Зокрема чисті перекази грошей від мігрантів часто дуже високі, що підвищує добробут окремих сімей та суспільства загалом. Окрім цього, робітники-емігранти, повернувшись додому, поширюють нові ідеї й технології, спрощують обмін інформацією.
__________
Розвиток міжнародних економічних відносин неможливий нині без обміну результатами інтелектуальної власності, інформацією, науково-технічними досягненнями тощо.
Міжнародна науково-технічна співпраця (МНТС) – це співпраця між фірмами певних країн чи окремими країнами, що передбачає об’єднання їхніх наукових, фінансових і матеріальних ресурсів задля розроблення та реалізації спільних програм науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт.
Великого поширення МНТС набуло нині в галузі біотехнології та генної інженерії, автоматизації виробничих процесів, використанні атомної енергії, а також у космічних дослідженнях.
Однією з організаційних форм міжнародного науково-технічного сприяння є технологічні гранти, що передбачають передавання технології, вишкіл персоналу та інші форми обміну науково-технічною інформацією без фінансової участі в проекті сторони, яка одержує допомогу.
Водночас важливе значення в сучасних умовах має міжнародна науково-технічна співпраця на комерційній основі. Права власників знань захищені переважно патентами.
Патент – це документ, що засвідчує право інтелектуальної власності винахідника чи його правонаступника упродовж певного часу.
Однією з основних форм міжнародної науково-технічної співпраці є ліцензійні угоди, що передбачають обмін науково-технічною інформацією через продаж ліцензій. Ліцензія – це дозвіл на використання фірмою чи державою запатентованого винаходу, а також технології виробництва, технічних знань і досвіду, комерційної інформації, потрібної для виробництва тощо.
Міжнародну передачу незапатентованих технічних знань і практичного досвіду зазвичай називають продажем ноу-хау.
__________
Функціонування світового господарства неможливе без налагодження валютних відносин між країнами.
Міжнародні валютно-фінансові відносини – це економічні відносини між громадянами, фірмами та урядами різних держав, пов’язані з використанням національних валют при здійсненні кредитно-розрахункових та інших операцій.
Формою організації міжнародних валютно-фінансових відносин, закріпленою міждержавними угодами та міжнародними стандартами, є міжнародна валютна система. Основою цієї системи є грошові одиниці країн, тобто національні валюти. Міжнародна валютна система включає також резервні (вільно конвертовані) валюти, міжнародні ліквідні активи, валютні курси, валютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.
Операції з купівлі-продажу національних валют здійснюються на валютних ринках, які у своїй сукупності утворюють міжнародний валютний ринок.
Для встановлення міжнародного валютного порядку та міжнародних правил поведінки в цій галузі створені й успішно функціонують міжнародні валютно-фінансові організації. Основним завданням цих організацій є запобігання валютним кризам у світовій економіці.
Нині визначальним для будь-якої держави є її членство в таких організаціях, як Міжнародний валютний фонд та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк).