5. Виконання, зміна та припинення інвестиційного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), який іменують інвестиційним договором. Інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Предметом інвестиційного договору є інвестиція у будь-якій незабороненій законодавством України формі. Це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності: інноваційна діяльність; капітальні вкладення в основні фонди; корпоративна форма; лізинг; придбання незабороненого законами України рухомого та нерухомого майна; створення підприємств, що повністю належать інвестору, чи придбання останнім у власність діючого; підприємства повністю; придбання майнових прав.

Предметом інвестиційного договору також можуть бути дії, послуги тощо, які надаються учасниками інвестиціної діяльності та спрямовані на забезпечення інвестування.

Інвестиційний договір укладається з метою його виконання, тобто здійснення інвестицій на тих умовах, які визначені сторонами.

Інвестиційний договір укладається з метою його виконання, тобто здійснення інвестицій на тих умовах, що визначеню в договорі. Реальному та належному виконанню інвестиційних договорів сприяють різноманітні способи забезпечення виконання договірних зобов'язань. Розрізняють господарсько-правові та цивільно-правові способи забезпечення виконання договірнихзобов'язань.

До перших належать:

• правова (в т. ч. договірна та претензійна-позовна) робота, від організації якої залежить якість укладеного інвестиційного договору (в тому числі щодо повноти закріплення за контрагентами договірних зобов'язань, відповідальності за порушення цих зобов'язань) і виконання договором притаманних йому функцій;

• позитивне стимулювання, тобто надання стороні, що належним або покращеним способом виконала покладені на неї договірні зобов'язання, певних переваг або матеріальних цінностей (наприклад, залишення у виконавця устаткування, що бупо передано йому інвестором для виконання обумовлених договором робіт);

• негативне стимулювання, тобто міри відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов'язань згідно з законом або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативно-господарські санкції).

До других (цивільно-правових) способів, що широко застосовуються в інвестиційних договірних відносинах належать:

• застава (усі її види);

• гарантія (ст. 196 Цивільного кодексу України);

• порука (статті Ї9Ї—194 Цивільного кодексу України);

• завдаток (ст. 195 Цивільного кодексу України);

До способів, що зменшують ризики учасників інвестиційної діяльності як сторін договору, належить також страхування інвестиційних ризиків.