- •Глава 1
- •1.1. Історія розвитку стандартизації
- •1.2. Міжнародна організація зі стандартизації
- •Глава 2
- •2.2. Значення метрології для науково-технічного прогресу та промисловості
- •2.3. Міжнародні метрологічні організації
- •2.4. Державні метрологічні організації
- •2.5. Актуальні проблеми метрології
- •2.6. Види фізичних одиниць
- •2.7. Системи фізичних одиниць величин
- •2.8. Міжнародна система одиниць
- •2.9. Основні одиниці системи сі
- •2.10. Похідні одиниці системи сі
- •2.11. Кратні та частинні одиниці
- •2.12. Основні поняття про вимірюваня
- •2.13. Класифікація вимірювань
- •2.14. Принципи та методи вимірювання
- •Глава 3 Національна стандартизація
- •3.1. Національний стандарт дсту 1.0:2003
- •3.2. Нормативні посилання
- •3.3. Терміни та визначення понять
- •3.4. Мета, принципи та основні завдання стандартизації
- •Основні завдання стандартизації полягають у тому, щоб забезпечити:
- •3.5. Суб'єкти стандартизації
- •3.6. Об'єкти стандартизації
- •3.7. Нормативні документи
- •3.8. Позначення нормативних документів
- •3.9. Організація робіт зі стандартизації
- •Керування та координування діяльності у сфері стандартизації
- •Технічні комітети стандартизації
- •3.10. Стандартизація та суміжні види діяльності
- •3.10.1.Сфера застосування
- •3.10.2.Основні положення
- •3.10.3. Стандартизація
- •3.10.4. Мета стандартизації
- •3.10.5. Нормативні документи
- •3.10.6. Органи, відповідальні за стандарти і регламенти
- •3.10.7. Види стандартів
- •3.10.8. Гармонізація стандартів
- •3.10.9. Зміст нормативних документів
- •3.10.10. Структура нормативних документів
- •3.10.11. Розроблення нормативних документів
- •3.10.12.Застосування нормативних документів
- •3.10.13. Посилання на стандарти в регламентах
- •3.10.14. Встановлення відповідності загалом
- •3.10.15. Визначення характеристик
- •3.10.16. Оцінювання відповідності
- •1.10.17. Запевнення у відповідності
- •3.10.18. Угоди про затвердження та визнання
- •3.10.19. Акредитація органів встановлення відповідності та осіб
- •Глава 4
- •Кодекс усталених правил стандартизації
- •Дсту і5о/іес сілбе 59:2000.
- •Національний стандарт україни
- •4.1. Вступ
- •4.2. Визначення понять
- •4.3. Загальні положення
- •4.4. Процедури розроблення стандартів
- •4.5. Сприяння міжнародній торгівлі
- •4.6. Участь у процесі розроблення стандартів
- •4.7. Координація та інформація
- •Додаток 1 до угоди сатт-1991 про технічні бар'єри в торгівлі
- •Додаток б (довідковий) Стандарти й інформаційні системи та послуги isonet стосовно стандартів
- •Глава1...........................................................................................................................2
- •1.1.Історія розвитку стандартизації...........................................................................2
- •Глава2...........................................................................................................................7
- •Глава3.........................................................................................................................27
- •Глава4: кодекс усталених правил стандартизації дсту
- •Література
3.10.5. Нормативні документи
Нормативний документ — документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різного виду діяльності або результатів.
Примітки
1. Термін «нормативний документ» є родовим терміном, що охоплює такі поняття, як «стандарт», «технічні умови», «настанова (правила)» та «регламент».
2. Під «документом» слід розуміти будь-який носій із записаною в ньо му або на його поверхні інформацією.
3. Терміни та позначення різного виду нормативних документів зазна чено з огляду на те, щоб назва документа відповідала його суті.
Стандарт — створений на основі консенсусу та ухвалений визнаним органом нормативний документ, що встановлює для загального і багаторазового користування правила, настановчі вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і який спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступний широкому колу користувачів.
Примітки.
1. Стандарти повинні грунтуватися на узагальнених досягненнях науки, техніки та практичного досвіду і бути спрямованими на збільшення сусп ільної вигоди.
2. З огляду на статус, міжнародні, регіональні, національні та відомчі стандарти являють собою визнані технічні правила.
Міжнародний стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації.
Регіональний стандарт — стандарт, прийнятий регіональною організацією зі стандартизації.
Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом стандартизації.
Інші стандарти — стандарти можна приймати і на інших рівнях, наприклад, центральних органів виконавчої влади, галузей, суб'єктів господарювання та їх об'єднань.
Пробний стандарт — стандарт, прийнятий тимчасово органом стандартизації і доведений до широкого кола користувачів, щоб накопичити потрібного досвіду в процесі його застосування і який може бути використаний як база стандарту.
Технічні умови — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати виріб, процес чи послуга. В технічних умовах у разі потреби потрібно зазначати методику(-и), за якою(-ими) можна визначити, чи дотримано даних вимог. Технічні умови можуть бути стандартом або частиною стандарту.
Настанова: звід правил (правила) — нормативний документ, що рекомендує практичні прийоми чи методи проектування, виготовлення, монтажу, експлуатації або утилізації обладнання, конструкцій чи виробів. Настанова може бути стандартом, частиною стандарту або іншим незалежним від стандарту документом.
Регламент — прийнятий органом влади нормативний документ, що передбачає обов'язковість правових положень.
Технічний регламент — регламент, шо містить технічні вимоги або безпосередньо, або через посилання на стандарт, технічні умови, настанову чи їхній зміст.
Примітка. Технічний регламент може бути доповнений технічною настановою, яка означає способи дотримання вимог регламенту, тобто вичерпнім положенням.
3.10.6. Органи, відповідальні за стандарти і регламенти
Орган — юридична чи адміністративна одиниця, яка має певні міііїноваження та відповідну структуру.
Орган стандартизації — орган, діяльність якого у сфері стандар-11 нації загальновизнана і основна функція якого полягає в розроб-ісііні, затвердженні чи прийнятті стандартів, які доступні широкому колу користувачів. Орган стандартизації може мати й інші позначений. В англійській термінології на позначення органу, який може розробляти стандарти, але для якого ця діяльність не є основною, вжи-і:.їсться термін «standardising body ».
Національний орган стандартизації — орган стандартизації, виз-п. і ний на національному рівні і який має право національного член-і і на у відповідній міжнародній і регіональній організаціях зі стан-і.іртизації.
Регіональна організація зі стандартизації — орган стандартизації, і пізнаний на регіональному рівні і членство в якому доступне для шдповідного національного органу кожної країни в межах одного ізографічного, політичного чи економічного регіону.
Міжнародна організація зі стандартизації — орган стандартизації, иизнаний на міжнародному рівні і членство в якому доступне для під повідного національного органу кожної країни.
Орган влади — орган, що має юридичні повноваження. Орган і.іди може бути національним чи місцевим.
Орган регламентації — орган влади, відповідальний за розроб-ігііня чи прийняття регламентів.
Виконавчий орган з питань регламентації — орган влади, відпо-шдальний за забезпечення дотримання регламентів. Виконавчий орган з питань регламентації може виконувати функції органу регламентації.