Молодшого шкільного віку з вадами слуху

В Україні сьогодні нараховують 186 тис. дітей-інвалідів, а за даними ЮНІСЕФ прогнозовано 212 тис. хворих дітей з важкою інвалідністю За статистичними даними, на сьогодні в Україні аудиторія людей з вадами слуху складає більше 100 тис. осіб. У зв’язку з цим перед суспільством постає проблема соціальної адаптації людей з особливим потребами. Особливої увагиця проблема потребує з боку педагогів, оскільки система освіти вимагає вдосконалення навчального процесу з урахуванням психологічних та педагогічних особливостей дітей-інвалідів, зокрема з вадами слуху.Проблемою корекційної роботи з дітьми з вадами слуху займалися зарубіжні та вітчизняні вчені, педагоги й психологи. Психологічні особливості уваги, пам’яті, сприйняття тощо розглядали в своїх роботах Б. Ананьєв, І. Батоєв, П. Блонський Л. Виготський, Д. Ельконін, В. Касаткін, В. Крутецький,А. Лурія, А. Люблінський, А. Петровський та ін. Основні положення сурдопе-дагогіки розкриті в працях П. Янна, Є. Марциновської, Р. Боскіс, Л. Занкова, Ф. Рау, Ж. Шиф, А. Дьячкова та ін.Але _проблема створення системи адаптації дітей з вадами слуху й на сьогодні залишається актуальною. Для створення такої системи необхідно розглянути психолого-педагогічні особливості дітей з вадами слуху.

Визначення педагогічних і психологічних особливостей дітей з вадами слуху неможливе без характеристики їхніх фізіологічних особливостей. Початковий періодшкільного життя обмежений віковим діапазоном від 6 – 7 до 10 – 11 років (1 – 4 класи). Глухота є порушенням одного з аналізаторів людини. Як відомо, за класифікацією А. ван Удена виділяють чотири групи порушень слуху на основі аудіометричних даних. Такі порушеннямають особливий вплив на психіку дитини. У 30-ті рр. минулого століття Л. Виготський висунув припущення про складну структуру аномального розвитку психіки дитини з певними порушеннями розумового йфізичного розвитку У складній структурі розвитку дитини з порушенням

слуху, поряд із первинним недоліком слухового аналізатора наявні певні відхилення в фізичному розвитку та розвитку йфункціонуванні мовлення й пов’язаних з ним психічних процесів. Це зумовлено великою значущістю слухового сприйняття для розвитку словесного мовлення, усіх психічнихфункцій дитини

оскільки беззаперечно, що слух є одним з джерел отримання відомостей про навколишній світ. За даними психологів, у молодшомушкільному віці діти мають значний резерв розвитку. Їх вияв і ефективне використання –одне з головних завдань вікової та педагогічної психології. Під впливом навчання починається перебудова всіх процесів свідомості дитини, набуття нею якостей, властивих дорослим, оскільки діти залучені до нових для них видів діяльності й системи міжособистісних відносин. Педагоги наголошують на тому, що в дитини на момент вступу дошколи повинен бути розвинутий самоконтроль, трудові вміння й навички спілкуватися з людьми, рольова поведінка. Відповідно діти, які мають порушення слуху, мають недостатній рівень розвитку вищезазначених умінь і навичок та потребують особливої уваги з

боку педагогів.

Коротко розкриємо особливості взаємозв’язку мови й мислення в роз-витку дитини. Мовлення має велике значення для розвитку пізнавальних процесів, для емоційного й соціального розвитку дитини.

Ф. Кайнц виокремлює такі сутнісні характеристики впливу мовлення на мислення:

– завдяки мовленню первісно глобальне й цілісне мислення дитини поступово стає більш розчленованим;

– під впливом мовлення мислення дитини набуває більшої структурова-

ності, тобто зі збільшенням мовленнєвої компетенції відбувається асиміля-

ція структурних характеристик, що існують у певній мовній системі;

– під впливом мовлення мислення стає більш точним і диференційова-

ним;

– у нашій свідомості слова утворюють складні асоціативні комплекси,

які впливають на мислення, на образ світу й характер інтерпретації сприйня-

того;

– мова як система символів забезпечує здатність до абстракції на різних

ступенях розвитку

А отже, особливості творчого й гнучкого мислення тісно пов’язані з ово-

лодінням мовленням. Під час роботи з дітьми молодшого шкільного віку, які

мають порушення слуху, не можна забувати основні ідеїшколи Л. Виготського

про впливмовлення намислення, вони розкриті уфундаментальних положен-

нях, представлених й у роботахА. Лурії таФ. Юдовича:

– опановуючи спілкування на основі мовлення, дитина засвоює симво-

лізовані в ньому соціальні форми мислення й поведінки, які впливають на

структурування індивідуального мислення;

– під впливом мовлення як другої сигнальної системи реорганізуються

всі пізнавальні процеси дитини, формуються вищіформи уваги, пам’яті, уяви,

мислення й дії;

– дитина (підліток) набуває здатності керувати своєю поведінкою зав-

дяки інтеріоризації вербальних інструкцій з мовлення дорослих людей і чини-

ти відповідно до соціальних норм;

– завдяки мовленню, сприйняттю й пам’яті діти отримують нові якісні

особливості, тому що через вербальне позначення предмета вчаться бачи-

ти його важливі ознаки й сприймати (усвідомлювати) об’єкт більш усвідомле-

но, довго

Так, порушення процесів оволодіння мовою й мовленням призводить

до порушень форм пам’яті, уваги, уяви, мислення, соціальної поведінки й

адаптації дітей; відповідно, робота педагогів та психологів повинна бути спря-

мована на розвиток компенсаторних можливостей та на вдосконалення всіх

розумових процесів різними засобами. Завданням педагогів, психологів,

батьків є використання всіхможливостей мінімізувати негативні наслідки глу-

хоти, зокрема при порушеннях розвиткумовлення та його наслідках. Такими

є розвиток компенсаторних можливостей. П. Янн виділяє такі їх типи:

– компенсація відсутнього або обмеженого слухового сприйняття за до-

помогою інших сенсорних каналів;

– компенсація відсутнього або обмеженого слухового сприйняття за ра-

хунок додаткових інформаційних систем;

– компенсація порушеного прийому інформації за рахунок активізації по-

шкодженого органу слуху

Сьогодні в науковій літературі вчені (П. Вацлавик, І. Бівін, Д. Джексон)

дедалі частіше наголошують на значній ролі мовлення в емоційному й со-

ціальному розвиткові маленької дитини. Х. Фойт у роботі «Формування мов-

лення в дитини з порушенням слуху» наголошує на відсутностіформ емоцій-

ного й соціального розвитку внаслідок неможливості для глухої дитини сприй-

мати цю інформацію на слух: порушення розвитку спілкування, блокада важ-

ливих процесів відділення від батьків, затримка розвитку самостійності внас-

лідок гіперопеки або занадто великої вибагливості батьків, порушення роз-

витку самосвідомості («я») й орієнтування на «ти», проблеми пристосування

до нових норм взаємовідносин, а це, своєю чергою, призводить до ізоляції

дитини

Таким чином, провідним завданням педагогів стає пошук компенсатор-

них засобів для вдосконалення порушених процесів, насампередмови ймов-

лення, по-друге– процесів уяви, мислення, пам’яті тощо.

При цьому з педагогічного погляду глухота не є постійною величиною,

оскільки, за словами А. Льове, унаслідок взаємовпливу індивідуальних та

соціальних чинників розрізнення глухоти й туговухості ніколи не спирались

тільки на аудіометричні дані. Як справедливо зауважуєП. Янн, окрім об’єктив-

них умов, таких, як час настання втрати слуху, наявність додаткових пору-

шень розвитку, час виявлення порушень слуху й початок проведення особли-

вих педагогічних заходів, велику роль відіграють суб’єктивні чинники: інте-

лект дитини, обдарованість до вивчення мови, а також соціальні фактори,

зокрема готовність і здатність сім’ї брати участь у процесі ранньої педагогі-

чної допомоги своїй дитині

Є. Яхніна наголошує, що сьогодні освіта учнів шкіл для тих, хто слабко

чує, відрізняється найбільшою своєрідністю на першій ланці (1 –4 класи), що

пов’язано зі специфічними вимогами до розвитку мовлення в таких дітей, з

необхідністю поповнення пробілів у запасі відомостей про навколишній світ і

забезпечення певного рівня пізнавальної діяльності

Уважаємо за необхідне наголосити на тому, що важливим положенням

для педагогів, соціальних педагогів, психологів, які працюють з дітьми з по-

рушенням слуху є те, що дитина, яка має порушення слуху, може досягнути

того ж рівня розвитку, що й нормальна дитина, яка чує, але відбувається це

за допомогою спеціальних засобів.

Таким чином, на підставі аналізу наукової літератури можна зробити такі

висновки: проблемі психолого-педагогічних особливостей присвячено на сьо-

годні значну кількість досліджень; головною проблемою психічного розвитку

дітей з порушенням слуху є недостатній рівень володінням мовою й мовлен-

ням; недостатнім є соціальний розвиток і адаптація таких дітей, що потребу-

ють особливої уваги педагогів та психологів; це потребує визначення педа-

гогічних умов для соціальної адаптації дітей з вадами слуху.

Подальші перспективи дослідження вбачаємо у визначенні сутності та

змісту соціальної адаптації дітей молодшого шкільного віку різними засоба-

ми, зокрема засобами мистецтва.