Веди - священні книги давньоіндійських релігій

Початок створення найдавніших книг індуїзму - Вед припадає на II тис. до н.е. Послідовники індуїзму стверджують, що вони не є людським творінням, а були почуті мудрецями від усевідаючого Брахмана як священне знання. Тривалий час вони передавалися усно і тільки в І тис. були записані мовою санскрит. Вважається, що Веди існують у їх вічній досконалій формі. Насправді ж із плином часу вони зазнали багатьох змін.

Веди є складним, багатогранним літературним масивом, який утворюють чотири групи текстів, створених у різні історичні періоди: Самхити ("Зібране"), Брахмани ("Пояснення Брахмана"), Арах'яни ("Лісова книга"), Упанішади.

Самхити складаються з чотирьох книг: Рігведи ("Веда наспівів" - зібрання пісень, які славлять богів і звернених до них молитв), Яджурведи ("Веда жертвоприношень" - збірник жертовних формул і заклинань, молитв і правил здійснення жертвоприношень), Самаведи ("Веда наспівів" - збірка співів, призначених для ритуальних цілей), Атхарваведи ("Веда заклинань" - збірник магічних заклинань проти злих духів). Спільна ознака їх - славослів'я мудрим, могутнім, милостивим божествам, звертання до них молитов, прохань, жертвоприношень.

Найдавнішою серед цих книг є Рігведа, з якої й починається давньоіндійська літературна традиція. Зафіксовані в ній міфи і сюжети живили не тільки давньоіндійський епос, а й класичну індійську літературу.

Геракліт (бл. 544—бл. 470 рр. до н. е.), знаменитий античний філософ-діалектик, вважав, що демократія — це правління "нерозумних" і гірших. Відкидаючи демократію і вважаючи розумним правління кращих, Геракліт тим самим виступав прибічником аристократії. Але під аристократією він розум не родову знать, а аристократію духу.

Демокріт (460 – 370 рр. до н.е.), найбільш визначний представник атомістичного матеріалізму, розглядав політику як найважливіше мистецтво, завдання якого — забезпечити спільні інтереси вільних громадян поліса. Демокріт був прихильником демократії. "Убогість в демократії,— заявляв він,— настільки ж має перевагу над так званим благополуччям громадян при царях, наскільки воля краща від рабства". Однодумство і морально-соціальна солідарність вільних членів поліса є, за Демокрітом, найважливішою і необхідною рисою упорядкованої держави. Мистецтво керувати державою" Демокріт характеризував як найкраще із мистецтв. Він рекомендував докладно вивчати політичне мистецтво і допускати до керівництва лише тих, хто знає справу, має відповідні знання, якості.

Анархізм - ідея про те, що суспільство може і повинно бути організовано без державного примусу. При цьому існує безліч різних напрямків анархізму, які часто розходяться в тих чи інших питаннях: від другорядних, і аж до основоположних (зокрема - щодо поглядів на приватну власність, ринкові відносини,етнонаціональний питання).

Анархізм - політична філософія, яка грунтується на свободі і має на меті знищення всіх типів примусу і експлуатації людини людиною. Анархізм пропонує замінити співпрацею індивідів влада, яка існує за рахунок придушення одних людей іншими і завдяки привілеям одних по відношенню до інших. Це означає, що, на думку анархістів, суспільні відносини і інститути повинні грунтуватися на особистій зацікавленості, взаємодопомоги, вільній згоді та відповідальності (що виходить з особистої зацікавленості) кожного учасника, а всі види влади (тобто примусу й експлуатації) повинні бути ліквідовані ^[2].