4. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами, які здійснюють боротьбу зі злочинністю.

Діяльність органів і установ, які виконують кримі­нальні покарання, тісно пов'язана з роботою органів, що здійс­нюють досудове розслідування (дізнання, слідство), прокурату­ри та суду.

Органи та установи виконання покарань тісно взаємодіють з органами дізнання та досудового слідства. Однією з форм їх взаємодії, спрямованої на профілактику злочинності, є своєчас­ний і повний обмін інформацією щодо причин та умов, які сприя­ли вчиненню злочинів засудженими як під час відбування по­карання, так і після звільнення їх з кримінально-виконавчих установ та закінчення строку покарань, що не пов'язані з позба­вленням волі. Така інформація може бути використана адміні­страціями кримінально-виконавчих установ та кримінально-виконавчими інспекціями для усунення існуючих недоліків у їх оперативно-службовій та виробничо-господарській діяльнос­ті. Крім цього, органи розслідування надають інформацію, яка отримана під час розслідування кримінальних справ і характе­ризує особу обвинуваченого чи засудженого. Така інформація використовується адміністрацією кримінально-виконавчих установ для організації соціально-психологічної роботи із засудженими, оскільки дані, що містяться в особових справах засуджених (заарештованих), є явно недостатніми та об­межуються лише анкетними відомостями і деякими іншими да­ними. Органи розслідування можуть надати інформацію про минулу злочинну діяльність засудженого, відомості про вияв­лені під час розслідування окремі риси його характеру, дані, що характеризують поведінку засудженого до арешту в побуті та на виробництві, в ході проведення розслідування, та інші важливі відомості. У свою чергу, адміністрація кримінально-виконавчих уста­нов у процесі здійснення соціально-психологічної роботи із за­судженими під час відбування покарання глибоко вивчає особу засудженого. Вся отримана інформація фіксується в індивіду­альних програмах соціально-психологічної роботи із засудже­ними, які після звільнення останніх з установ зберігаються в їх особових справах. Надання отриманої інформації про особу за­судженого органам досудового розслідування в разі вчинення ним злочину як під час відбування покарання, так і після звіль­нення з установи може значно сприяти слідчому в процесі роз­слідування кримінальної справи про такий злочин.

Крім цього, адміністрація кримінально-виконавчих установ сприяє органам розслідування у розкритті раніше нерозкритих злочинів, що були вчинені особами, які відбувають покарання. Ця робота здійснюється як шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, так і через переконання засуджених про до­цільність явки з повинною.

Діяльність органів і установ виконання покарань нерозрив­но пов'язана з діяльністю судів. Під час розгляду криміна­льної справи суд здійснює виховний вплив на підсудного, чим створює підґрунтя для успішної соціально-психологічної робо­ти із засудженим під час відбування ним покарання. Суд встановлює вид і розмір кримінального покарання засуджено­му, від справедливості і доцільності якого залежить ефектив­ність застосування до нього основних засобів виправлення і ре-соціалізації. При розгляді справ про злочини, вчинені засудже­ними під час відбування покарання, суд може виявити причини і умови, які сприяли вчиненню останніми нових злочинів, і ви­нести окрему ухвалу на адресу органів та установ виконання по­карань для негайного їх усунення, що сприятиме підвищенню ефективності їх роботи.

На суд покладається обов'язок здійснення контролю за ви­конанням вироку. Адмі­ністрація виправної колонії протягом трьох діб після прибуття засудженого до установи повинна повідомити суд, який поста­новив вирок, про приведення його до виконання і про місце від­бування покарання засудженим.

Лише суд на підставі матеріалів, наданих адміністраціями установ та органами кримінально-виконавчої інспекції, вирішує питання про застосування до засуджених амністії, умовно-до­строкового звільнення, заміни не відбутої частини покарання більш м'яким, звільнення засуджених від подальшого відбуван­ня через хворобу, звільнення від подальшого відбування пока­рання жінок, які завагітніли або народили дітей під час відбу­вання покарання.

В організації взаємодії органів, що ведуть боротьбу зі зло­чинністю, важлива роль належить прокуратурі, яка координує діяльність правоохоронних органів і здійснює нагляд за дотри­манням законності органами та установами виконання покарань під час виконання вироків судів у кримінальних справах.

Органи та установи виконання покарань взаємодіють також з органами внутрішніх справ за місцем проживання засуджених, які були звільнені з місць позбавлення волі, особливо у випад­ках встановлення за окремими їх категоріями адміністративно­го нагляду. За три місяці до звільнення засудженого з кри­мінально-виконавчої установи її адміністрацією направляється відповідне повідомлення до територіального органу внутрішніх справ за обраним засудженим майбутнім місцем проживання для попереднього вирішення питань його побутового і трудово­го влаштування. Органи внутрішніх справ попередньо вивча­ють це питання і направляють відповідь адміністрації установ про можливість побутового та трудового влаштування засудже­ного після його звільнення. За 20 днів до звіль­нення засудженого адміністрація установи інформує територі­альний орган внутрішніх справ про те, що засуджений після звільнення прибуде до обраного ним місця проживання для постановки на облік та вирішення питань його побутового влаш­тування. Після прибуття засудженого до обраного місця прожи­вання про його взяття на облік і результати побутового влаш­тування органи внутрішніх справ інформують адміністрацію установ.

При виконанні кримінально-виконавчою інспекцією де­яких покарань, які не пов'язані з позбавленням волі (виправних робіт, позбавлення права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю, громадських робіт) проведення інди­відуально-профілактичної роботи із засудженими за місцем їх проживання чинним кримінально-виконавчим законодавством покладається на територіальні органи внутрішніх справ. У таких випадках мета покарання може бути успішно досягнута тільки за умови тісної взаємодії між кримінально-виконавчою інспекцією і територіальними органами внутрішніх справ. По­рядок організації та здійснення взаємодії між органами і уста­новами Державної пенітенціарної служби України і територіальними органами внутрішніх справ регламентуються спільними міжвідомчими н.п.а. Департаменту та МВС України.

10