2. Геополітична концепція а. Т. Мехена

Американський адмірал Альфред Тайєр Мехен (1841-1914) брав участь у Громадянській війні ® СIIIА у 1861-1865 рр., потім був викладачем і президентом Військово-морського коле­джу в м. Ньюпорт, членом Військово-морської ради, членом аме­риканської делегації на Першій Гаазькій конференції. В 1902 р. його було обрано президентом Американського історичного то­вариства.

У 1890 р. А. Мехен надрукував свою першу працю 4Вплив морської сили на історію (1660-1783)*, яка була перевидана всіма європейськими мовами і принесла йому величезну попу­лярність. Через два роки вийшла друга праця А. Мехена «Вплив морської сили на Французьку революцію та імперію (1793— 1812)», а пізніше - праці «Зацікавленість Америки у морській силі нині та у майбутньому», «Проблема Азії та її вплив на міжнародну політику», «Морська сила та її відношення до війни». Фактично в цих працях А. Мехен заклав теоретичний фундамент подальшої діяльності ідеологів і практиків морської моці упродовж XX ст. Поняття морської могутності грунтується в нього на свободі морської торгівлі, а військово-морський флот виступає гарантом цієї торгівлі. Морська цивілізація асо­ціюється з торговельною цивілізацією, оскільки головна пере­вага моря полягає в тому, що перевезення товарів водним шля­хом завжди було'легшим та дешевшим, ніж суходолом. Проте морська торгівля потребує підтримки з боку військово-морсько­го флоту, особливо під час війни, і в цьому - прямий зв'язок між пожвавленням торгівлі та розвитком військово-морського флоту.

У своїх працях А. Мехен проаналізував досвід морських, у тому числі торговельних, війн XVII—XVIII ст., що велися за па­нування на морі. Він підкреслив особливе значення в цих війнах військово-морського флоту як знаряддя захоплення колоній та колоніальної торгівлі. Історія морської сили для нього це пе­реважно військова історія. Не дивно, що у працях американсь­кого адмірала, який звернувся до аналізу процесу становлення морської гегемонії Англії, багато військових та державних діячів вбачали рецепт досягнення світового панування.

А. Мехен зосереджував увагу на необхідності відмови від політики ізоляціонізму і переходу до активної, агресивної зов­нішньої політики. Важливою передумовою цього він вважав будівництво Панамського каналу, до того ж він активно підтри­мував анексію Гавайських островів, підкреслюючи їх величез­не стратегічне значення для боротьби за Тихий океан.

На думку А. Мехена, в Сполучених Штатах «морська доля» передбачає насамперед стратегічну інтеграцію всього Амери­канського континенту, а потім встановлення світового пануван­ня СІЛА. Він першим наголосив на планетарній долі США, на її утвердженні в ролі провідної морської держави. Для цього, на його думку, потрібно насамперед встановити необмежений контроль над Карибським басейном, який є ключем до контро­лю над Атлантичним і Тихим океанами. Головною небезпекою для «морської цивілізації» американський теоретик вважав кон­тинентальні держави Старого Світу, насамперед Росію і Китай, а також Німеччину.

Будівництво великого флоту, боротьба за монопольне во­лодіння Панамським каналом, захоплення Гавайських островів і Філіппін А. Мехен розглядав як початок великої експансії США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. На його думку, са­ме Тихий океан мав стати найбільшим центром торгівлі та аре­ною боротьби між Сходом і Заходом. А. Мехен активно підтри­мував політику «відчинених дверей» як важливий інструмент встановлення американського контролю над східними ринками, насамперед китайським.

На думку А. Мехена, міць держави визначається її потенціями щодо перетворення на морську силу. Головними умовами, які впливають на морську силу держави, він вважав такі: гео­графічне становище, фізичну організацію, в тому числі природ­ний виробничий потенціал і клімат, розмір території, чи­сельність населення, національний характер, характер уряду­вання. За сприятливого поєднання цих чинників у дію вступає формула: Військовий флот + Торговельний флот + Військово- морські бази = Морська Сила.

Аналізуючи першу умову, А. Мехен наголошував на тому, що коли держава розташована так, що їй не потрібно ні захищати себе з боку суші, ні розширювати свою територію шляхом війни на суші, то із самої орієнтації на море випливає її перевага порівняно з державою, яка має хоча б один континентальний кордон. Саме в цьому полягала перевага Англії над Францією та Нідерландами. Географічне становище держави також може сприяти або концентрації морських сил, як у випадку Англії, або їх деконцентрації, як у випадку Франції.