2) Самоконтроль (внутрішній контроль) індивід самостійно регулює свою поведінку, співставляючи її із загальноприйнятими нормами.

В процесі засвоєння соціальні норми закріплюються настільки сильно, що люди, порушуючи їх відчувають почуття провини, незручності.

Совість - проявлення внутрішнього контролю, що основується на вольовому зусиллі.

Люди можуть продовжувати взаємодію один з одним лише якщо кожний індивід звертається до самоконтролю (Приблизно 70 % соціального контролю - це самоконтроль.)

Чим вище в суспільстві розвинутий самоконтроль - тим менше необхідно звертатися до зовнішнього контролю. І навпаки, чим менше розвинутий самоконтроль, тим більш жорстким стає зовнішній контроль. Але жорсткий зовнішній контроль гальмує розвиток самосвідомості

Не одне суспільство потрапило в це замкнуте коло: диктатура встановлювалася на благо суспільства, але громадяни, що звикли підкорятися зовнішньому контролю, перестають розвивати самоконтроль деградація суспільства.

Зовнішній контроль - сукупність інститутів і механізмів, що гарантують дотримання загальновизнаних норм поведінки і законів.

Неформальний (внутрішньогруповий) контроль – заснований на засудженні чи схваленні з боку родичів, друзів, засобів масової інформації. Поширений на ранніх етапах розвитку суспільства, в малих та первинних соціальних групах.

Формальний (інституціональний) контроль – здійснюють інститути суспільства (суд, освіта, армія) на основі писаних норм: указів, законів, інструкцій.

З самоконтролем тісно пов'язана суспільна думка - сукупність уявлення оцінок і суджень здорового глузду, та, що поділяється більшістю населення чи його частини.

Вплив суспільної думки дуже сильний. (Саме її вивчає соціологія).

3) В усі часи суспільство придушувало небажані форми людської поведінки.

Різкі збочення від середньої норми (як позитивні так і негативні) загрожували стабільності суспільства. Тому переслідувалися і генії і злодії.

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - це будь-які вчинки чи дії, що не відповідають писаним чи не писаним нормам.

В більшості суспільстві контроль за девіантною поведінкою несиметричний тобто збочення в негативний (-) бік - засуджувалося, а в позитивний (+) - заохочувалося.

максимально несуттєві збочення максимально

засуджувана поведінка заохочувана поведінка

10-15% 70% 10-15%

Людьми, з максимально засуджуваною поведінкою в суспільстві є: терористи, злочинці, не патріоти, вандали, циніки, зрадники, жебраки.

Людьми з максимально заохочуваною поведінкою в сучасному суспільстві є: герої, видатні вчені, спортсмени, письменники, художники, політичні лідери, дуже здорові і красиві люди.

Хоча більша частина людей, більшу частину часу веде себе нормально, але таких людей не можна вважати абсолютно законослухняними

Так при дослідженні мешканців Нью-Йорку 99 % опитаних зізналися, що вони здійснили хоч одну більш-менш незаконну дію (крадіжку в магазині, обман податкового інспектора, запізнення на роботу, перехід вулиці у непередбаченому місці та ін.)

В вузькому розумінні девіантна поведінка - це такі збочення, які не тягнуть за собою карного наслідку (не є протиправними).

Сукупність протиправних вчинків (злочинів) в соціології називається делинквентна поведінка.

Девіантна поведінка – відносна (поведінка "низів" суспільства для "верхів" є збоченням) тобто має відношення до культурних норм і звичаїв даного прошарку.

Делинквентна поведінка - абсолютна (вбивство людини) для всіх прошарків суспільства - злочин (абсолютно, відносно закону).