
- •3. Заходи для виконання завдань цивільної оборони.
- •8. Аварія, катастрофа, стихійне лихо.
- •14. Характеристика уражаючих факторів ядерного вибуху
- •15. Вплив на людину та навколишнє середовище радіоактивного забруднення
- •16. Променева хвороба
- •17. Захист, перша допомога та профілактика в зоні радіоактивного забруднення
- •18. Осередок хімічного ураження.
- •19. Зона хімічного зараження
- •20. Отруйні речовини, їх властивості, класифікація.
- •21. Сильнодіючі отруйні речовини, їх властивості, класифікація.
- •22. Ураження людей отруйними речовинами різних груп, захист та перша мед. Допомога.
- •23. Осередок біологічного ураження.
- •24. Біологічна зброя: хвороботворні мікроорганізми та їх різновиди, властивості, дія на людину.
- •25. Епідемія, пандемія, епіфітотія, епізоотія (визначення, характеристика, приклади).
- •26. Основи оцінки радіаційної обстановки
- •27. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах.
- •28. Основні положення міжнародного права з питань захисту населення
- •29. Правила поведінки і дій населення під час надзвичайних ситуацій
- •30. Потенційно-небезпечні виробництва в Україні.
20. Отруйні речовини, їх властивості, класифікація.
Отруйними речовинами називаються хімічні речовини, які при бойовому застосуванні або при аварійному потраплянні в атмосферу можуть заражати незахищених людей і тварин, а також заражати повітря, місцевість, споруди, воду, різні предмети і матеріали, що робить їх непридатними для користування і небезпечними при стиканні з ними.
Основою хімічної зброї є отруйні речовини.
Класифікація отруйних речовин.
Найбільш поширена класифікація ОР за тактичним призначенням і фізіологічною дією на організм.
За тактичним призначенням ОР поділяються на смертельні, тимчасової дії і подразнюючі.
За фізіологічною дією на організм ОР розрізняють: нервово-паралітичні, шкірнонаривні, загальноотруйні, задушливі, психохімічні й подразливі.
За швидкістю виникнення уражаючої дії ОР бувають:
— швидкодіючі, які не мають прихованого періоду дії і за кілька хвилин призводять до смерті або до втрати боєздатності чи працездатності (зарин (GB), зоман (GD), синильна кислота (АС), хлористий ціан (CK), Ci-Ec (CS), Ci-Ap (SR));
— повільно діючі, що мають прихований період дії і призводять до ураження через деякий час (Ві-Ікс (VX), іприт (HD), фосген (CG), Бі-Зет (BZ)).
Залежно від тривалості зберігати здатністьсть уражати незахищених людей і тварин ОР поділяються на дві групи:
— стійкі — уражаюча дія зберігається кілька годин або діб (Ві-Ікс, зоман, іприт);
— нестійкі — уражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин після їх потрапляння у навколишнє середовище.
Важливою характеристикою ОР та інших отрут є токсичність.
Токсичність ОР — це здатність виявляти уражаючу дію на організм, викликаючи певний ефект ураження — місцеве або загальне. Можливі одночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкірних покривів, подразнення органів дихання), загальне ураження виникає при потраплянні ОР у кров через шкіру (шкірно-резорбтивна токсичність) або через органи дихання (інгаляційна токсичність).
Токсичність характеризується кількістю речовини, яка виявляє уражаючий ефект, і характером токсичної дії на організм.
Для кількісної оцінки токсичності ОР і токсинів застосовуються певні категорії токсичних доз при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, шкірно-резорбтивному і через раневі поверхні.
Токсична доза (токсодоза) ОР — це кількість речовини (доза), яка спричиняє певний токсичний ефект. Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження, відповідає:
— при інгаляційних ураженнях — величині Ct (С — середня концентрація ОР у повітрі, t — час перебування людини чи тварини в зараженому повітрі);
— при шкірно-резорбтивних ураженнях — масі рідкої ОР, яка спричиняє певний ефект ураження при потраплянні на шкіру.
21. Сильнодіючі отруйні речовини, їх властивості, класифікація.
Сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР) – це токсичнi хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кiлькостях в процесi промислового виробництва, i спроможнi у випадку руйнувань (аварiй) на хiмiчно небезпечних об'єктах надходити до атмосфери, викликаючи масовi ураження цивiльного населення і особового складу Збройних Сил та iнших силових мiнiстерств і вiдомств.
Сьогодні в Україні нараховується понад 1500 різних об'єктів, які виробляють, зберігають або використовують більше 280 тис. тон різноманітних СДОР. У зонах цих об'єктів мешкають 22 млн. чоловік.
За величиною небезпеки для організму СДОР класифікують використовуючи різні показники. У класифікації, в основу якої покладені гранично-допустимі концентрації СДОР у повітрі робочої зони, виділяють чотири класи їх токсичності.
За класифікацією, яка використовує показник LD50 виділяють 6 класів токсичності СДОР.
За будовою і фізико-хімічними властивостями група СДОР неоднорідна. Біологічні ефекти отрут багатозначні. Таким чином, класифікувати їх можна на основі первинного синдрому, який виникає при гострій інтоксикації. А тому речовини, якi можуть викликати масовi отруєння при руйнуваннi хiмiчних об'єктiв, розподіляють (за синдромологічною класифікацією) на такі групи:
1. Речовини з домінуючою задушливою дією
а) з вираженою припікаючою дією (хлор, оксихлорид фосфору, 3-х хлористий фосфор);
б) з слабкою припікаючою дією (хлорид фосфору, хлорид сірки, метилізоцианат).
2. Речовини з домінуючою загальноотруйною дiєю (динітрофенол, етиленхлоридгідрин, етиленфторидгідрин). 3. Речовини, якi володiють задушливою та загальноотруйною дiєю:
а) із вираженою припікаючою дiєю (акрилонiтрил, азотна кислота);
б) iз слабкою припікаючою дiєю (сiрчистий ангiдрид, сiрководень, оксиди азоту, фтористий водень). 4. Речовини, що порушують генерацiю, проведення та передачу нервового iмпульсу (сiрковуглець, фосфорорганічні сполуки (ФОС).
5. Речовини, якi володiють задушливою та нейротропною дiєю (амiак).
6. Цитотоксичні (метаболічні) отрути (оксид етилену, метилбромід, діхлорметилбромiд, метилхлоргiдрин, етан, діметилсульфат, діоксин, галогенiзовані вуглеводні).
Як і більшість хімічних сполук, СДОР, при взаємодії з організмом, викликає місцеву і резорбтивну дію. За цими проявами СДОР можна роздiлити на двi групи:
1. Речовини з вираженою подразнюючою i припiкаючою дiєю на слизовi оболонки очей, дихальних шляхiв та шкiру (акрилонiтрил, амiак, гексаметилдіiзоцiанат, гiдразин, діметилсульфат, азотна кислота, метилбромiд, метилхлорид, метилвiнiлкетон, метилiзоцiанат, оксиди азоту, оксихлорид фосфору).
2. Речовини з переважно резорбтивною дiєю на органи. Остання група за домiнуючим механiзмом токсичної дiї може бути подiлена ще на три підгрупи:
1) загальноотруйні – речовини, що переважно порушують енергетичний обмiн (азотна кислота, оксиди азоту, окис вуглецю; дінiтроортокрезол, динiтрофенол);
2) нейротропні – речовини, що переважно порушують процеси генерацiї, проведення та передавання нервового iмпульсу (дихлофос, меркаптофос, тіофос;, альдрiн, дільдрiн; амiак,);
3) цитотоксичні (метаболічні) – речовини, що переважно порушують метаболiчнi процеси у клiтинах (діметилсульфат, діоксин, оксид етилену, етиленимiн, етиленсульфід, тетраетил свинець)