2 Програма роботи
1 Ознайомитись з апаратами лабораторних пристроїв, ПЗВ, вивчити їх конструкцію та принцип роботи.
2 Визначити контроль правильності та якості приєднання нульових провідників.
3 Виконати тестування ПЗВ натисканням його кнопки ТЕСТ та визначити мінімальну напругу мережі, при якій можливе тестування.
4 Визначити мінімальне значення диференційного струму спрацювання ПЗВ ІΔmin для вказаних викладачем різних значень для змінного та постійного пульсуючого струмів при певному струмі навантаження.
5 Зняти та побудувати часострумові характеристики пристрою для різних видів диференційного струму tнв = f(ІΔ).
6 На підставі даних п. 4.6 визначити фізіологічну дію змінного струму на організм людини залежно від значення струму і часу його протікання по тілу.
7 Оцінити вплив струму навантаження Інав на часострумові характеристики ПЗВ.
3 Опис схеми установки
З метою дослідження ПЗВ застосовується лабораторний стенд із змонтованою схемою досліджень і контрольно-вимірювальними приладами та натурні зразки ПЗВ різних виробників та конструктивного виконання.
На рисунку 7.6 наведено схему системи двопровідної мережі електропередачі із застосуванням ПЗВ. Трансформатори Т1 і Т2 моделюють підстанцію. Електроенергія передається по двох провідниках: фазному робочому L та об’єднаному нульовому робочому N і нульовому захисному PE, тобто PEN. Поділ об’єднаного провідника PEN на PE та N здійснюється ПЗВ А1.
Функціональна група Ф1 призначена для задання струму витоку ІΔ, а також в сукупності з мілісекундоміром А2 типу Ф209 для організації режиму симуляції витоку. У позиції 1 перемикача S3 за допомогою опору R1 задають струм витоку ІΔ.
Рисунок 7.6 – Схема для дослідження ПЗВ
Після перемикання перемикача S3 в позицію 2 і замикання контактів 4-5 мілісекундоміра в колі остаточно виникне струм витоку. Одночасно із замиканням контактів 4-5 мілісекундоміра запускають його таймер (внутрішній перемикач S5), який припиняє відлік часу після розмикання контактів 7-8, приєднаних до резервних затискачів Х1-Х2 ПЗВ. В момент вмикання таймера контакти Х1-Х2 повинні бути замкнені.
Перемикач S2 призначений для формування виду струму витоку. У позиції 1 витікає змінний диференційний струм, а в позиції 2 чи 3 – постійний пульсуючий одного чи протилежного напрямку.
Запобіжник FU1 вмикається тільки в провідник L.
4 Порядок виконання роботи
1 Скласти схему для експериментальної перевірки ПЗВ (рисунок 7.6).
2 З метою контролю правильності приєднання нульових провідників необхідно їх колорове позначення та відкрите (видиме) прокладання в електрощитку.
3 Щоб визначити мінімальну напругу мережі, за якої можливе тестування ПЗВ, перемикачем S1 через автотрансформатор Т2 подати напругу живлення і натиснути кнопку ТЕСТ, яка імітує пошкодження ізоляції. Якщо після натискання кнопки ПЗВ не вимкнувся, то він несправний, або занадто низька напруга мережі.
4 Щоб визначити мінімальне значення диференційного струму спрацювання ПЗВ ІΔmin для різних значень змінного та постійного пульсуючого струмів при певному струмі навантаження необхідно:
- вимкнути мережу та ПЗВ;
- встановити перемикач S2 в позицію 1, яка задає змінний струм витоку;
- виставити максимальне значення опору R1 (мінімальний струм витоку);
- встановити перемикач S2 в позицію 2 (симуляція витоку);
- підготувати мілісекундомір А2 до роботи, тобто під’єднати його до мережі і задати „Режим роботи – 2”;
- увімкнути мережу та ПЗВ;
- увімкнути секундомір клавішею „Мережа”, вимкнути перемикач „Пуск”, скинути покази в нуль;
- увімкнути перемикач мілісекундоміра „Пуск” і, поступово збільшуючи симульований струм витоку опором R1, за показом міліамперметра Р1 зафіксувати мінімальне значення диференційного струму спрацювання ПЗВ.
Дослід повторити для постійних пульсуючих струмів витоку (позиції 2 і 3 перемикача S2).
Режим неробочого ходу навантаження задається перемикачем S6, а навантаження – регулюванням сили струму.
5 Щоб визначити час невимиканя ПЗВ для кількох значень диференційного струму в межах від мінімального до максимальнго можливого з обов’язковим номінальним диференційним струмом необхідно:
- увімкнути мережу і вимкнути ПЗВ;
- перемикачем S2 задати вид струму витоку;
- перемикач S3 поставити в положення 1 (режим задання сили струму витоку);
- увімкнути ПЗВ;
- резистором R1 задати силу струму витоку;
- вимкнути перемикач „Пуск” мілісекундоміра і обнулити покази;
- перемикач S3 перемкнути в положення 2 (режим симуляції струму витоку);
- увімкнути перемикач „Пуск” мілісекундоміра;
- зафіксувати час невимикання ПЗВ.
Для заданих виду та сили струму витоку процедуру повторити 10 разів і обчислити середній час невимикання ПЗВ. Результати вимірювання занести в таблицю 7.3.
Таблиця 7.3 – Результати вимірювання мінімального значення диференційного струму спрацювання ПЗВ
IА, мА |
… |
… |
30 |
… |
||||||||||||||||
t, мс |
Вимір |
Середнє значення |
Вимір |
Середнє значення |
Вимір |
Середнє значення |
Вимір |
Середнє значення |
||||||||||||
1 |
2 |
… |
10 |
1 |
2 |
… |
10 |
1 |
2 |
… |
10 |
1 |
2 |
… |
10 |
|||||
Інтервал значень |
АС-… |
АС-… |
АС-… |
АС-… |
||||||||||||||||