Основи фінансової звітності

У розділі Ви дізнаєтесь:

• чому полягають суть, значення і які є види бухгалтерської звітності;

• про склад і зміст бухгалтерської фінансової звітності;

• який порядок складання фінансової звітності та її затвердження;

• кому подають бухгалтерську фінансову звітність підприємств.

Суть та значення фінансової звітності підприємства

На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996 XIV, а також прийнятими відповідними Положен­нями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Складання фінансової звітності є завершальним етапом облікового процесу. Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів, визначаються П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Фінансова (бухгалтерська) звітність являє собою звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів та містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства, регулювання діяльності підприємства тощо.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства для прийняття рішень. Такими особами можуть бути власники, засновники підприємств, трудові колективи цих підприємств, органи державної статистики, інші органи виконавчої та користувачі відповідно до законодавства, а також різні кредитори підприємства.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

• підприємство (назву, організаційно-правову форму, місцезнаход­ження, короткий опис діяльності; назва органу управління, якому під­порядковується підприємство, або назва його материнської (холдин­гової) компанії та ін.);

• дату звітності або звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого По­ложенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

• валюту звітності й одиницю виміру. Якщо валюта звітності від­різняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то під­приємство повинно розкрити причини цього і методи, які. були вико­ристані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

• облікову політику підприємства та її зміни (тобто принципів оці­нки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звіт­ності) ;

• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Фінансова звітність підприємств включає:

1. баланс (ф № 1);

2. звіт про фінансові результати (ф № 2);

3. звіт про рух грошових коштів (ф № 3);

4. звіт про власний капітал (ф № 4);

5. примітки до звітів;

6. додаток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами".

Підприємства, які мають дочірні підприємства, складають консолі­довану фінансову звітність.

Консолідована фінансова звітність являє собою фінансову звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Для суб'єктів малого підприємництва передбачено складання та подання як квартальної, так і річної скороченої фінансової звітності, яка включає тільки баланс та звіт про фінансові результати спрощеної форми. Форми звітності та порядок їх заповнення суб'єктами малого підприємництва розглядаються Положенням (стандартом) бухгалтер­ського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва". Фінансова звітність повинна бути достовірною - не містити помилок і перекручень, що здатні вилинути на рішення користувачів звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності повинні обов'язково проводити інвентаризацію своїх активів та зобов'язань.

Інформація, що подається у фінансових звітах повинна бути зрозуміла і мати однозначне тлумачення користувачами, при умові, що вони мають відповідні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна надавати користувачам лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття ними рішень і дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств. Для надання такої можливості наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та розкрива­ється в примітках до фінансових звітів інформація про облікову по­літику підприємства.

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись наступних принципів:

• автономності підприємства — кожне підприємство є юридичною особою, яка відокремлена від власників;

• безперервності діяльності - активи і зобов'язання підприємства оцінюються, виходячи з припущення, що діяльність цього підприємства триватиме далі;

• періодичності - діяльність підприємства розподіляється на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

• історичної (фактичної) собівартості — пріоритетність оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

• нарахування та відображення доходів і витрат - фінансовий

результат звітного періоду визначається шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

• повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• послідовності — постійне (з року в рік) використання підприєм­ством обраної облікової політики. Зміна останньої повинна бути об­ґрунтована і розкрита у Примітках до фінансової звітності;

• обачності — методи оцінки, які використовуються в бухгалтер­ському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і ви­трат, і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• превалювання змісту над формою - операції повинні обліковува­тись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• єдиного грошового вимірника - всі операції підприємства вимірюються та узагальнюються у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.

При заповненні форм звітності необхідно пам'ятати про обов'язкові реквізити. Зокрема, потрібно вказати дату, етапом на яку або період за який складається звітність, повну назву підприємства, форму власності підприємства, у віданні якого державного органу перебуває дане підприємство, галузь та вид економічної діяльності підприємства, його юридичну адресу.

Фінансова звітність складається в тисячах гривень з одним десятковим знаком і обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером підприємства.