Висновки

У традиційному розумінні поєднання засобів виробництва (матеріально-речового фактора) і сукупної робочої сили (особистого фак­тора) у виробництві в масштабах усієї економіки утворює продуктивні сили суспільства. Проте зміст продуктивних сил цим не вичерпується. Існує ефект узгодженості факторів виробництва, який втілюється у тех­нології і організації виробництва.

Технологія виробництва відображає взаємодію, спосіб поєднання виробничих факторів, комбінації їх застосування, а організація вироб­ництва забезпечує узгодженість і єдність, раціональне використання факторів виробництва.

Найважливішою особливістю виробничих ресурсів (факторів) є їх обмеженість, що в економічній теорії називають рідкісністю ресурсів, хоча сама рідкісність є відносною. Внаслідок обмеженості ресурсів і межі, яка виникає через це у виробничій діяльності, сам обсяг виробництва по необхідності обмежений кількістю застосованих факторів. Застосування виробничих ресурсів (факторів) для виробництва життєвих благ здійснює­ться для вирішення трьох основних економічних проблем:

1. Що виробляти? Які життєві блага створювати і у яких кількос­тях?

2. Як виробляти? Яким чином ці життєві блага повинні створюва­тись?

3. Для кого виробляти? Хто буде споживачем вироблених життєвих благ?

Економіка виникла, існує і розвивається задля задоволення різно­манітних людських потреб життєвими благами благ. Потреба – це необ­хідність окремої людини, сім’ї, колективу, суспільства у спожи­ванні благ для підтримання життєдіяльності і розвитку. Водночас потреба виступає внутрішнім спонукальним мотивом для виробництва того чи іншого блага. Потреби виникають разом із народженням людини і супроводжують її, зростаючи до певного періоду життя і поступово змен­шуються у старості, до самої смерті.

Потреби мають такі ознаки і властивості:

• вони зумовлені фізіологічними і психологічними властивостями людини, її духовним світом і соціальною природою;

• вони вимагають свого задоволення, причому частина – неодмін­ного і навіть негайного.

• задоволення потреб здійснюється через споживання життєвих благ.

Обмеженість (рідкісність) ресурсів виробництва визначається різними обставинами – природними, економічними і соціальними. Приро­дні причини полягають у обмеженості нашої планети в цілому, її грунтів, вод, надр, атмосфери. Економічні причини визначаються тим, що без­межний розвиток виробництва вимагає безмежного зростання кількості застосованих факторів. Соціальні причини зумовлюються проблемами чисельності населення, умовами і темпами його зростання, народжувано­сті і смертності, тривалості життя, підготовки і перепідготовки робочої си­ли.

Неспівпадання потреб і можливостей їх втамування внаслідок об­меженості виробничих ресурсів змушує усіх без виключення людей, їх груп, суспільства в цілому вирішувати, які потреби необхідно задовольни­ти негайно, а які можна відкласти на більший чи менший строк. Обмежені ресурси можна використати на задоволення різних потреб, тобто одні і ті ж фактори виробництва можна витратити для створення різних життєвих благ, тобто виробничі ресурси є альтернативними. Це все і створює проблему економічного вибору.

Кількість вироблених благ визначається дією закону рідкісності ресурсів, що графічно зо­бражається кривою виробничих можливостей, або кривою транс­формації (тобто «переключення» виробничих факторів із одних благ на створення інших – альтернативних).

Крива трансформації показує межу виробничих можливостей (окремого підприємства чи галузі, регіону чи економіки в цілому, або й усього людства) при застосуванні визначеної кількості обмежених вироб­ничих ресурсів за їх незмінної якості. Із зростанням їх кількості (підвищен­ня якості) межа виробничих можливостей розширюється, а із скороченням кількості ресурсів (зниженням їх якості) вона звужується. Розширення і зростання людських потреб вимагає такого економічного вибору і ефекти­вного господарювання за умов рідкісності ресурсів, щоб виробництво жит­тєвих благ хоча й поступово, але безмежно, розширювалось, тобто роз­ширювалась межа виробничих можливостей.