
- •1. Поняття і властивості суб’єкта міжнародного права.
- •2. Держави як основні суб’єкти міжнародного права.
- •3. Обмеження міжнародної правосуб’єктності і міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень.
- •4. Правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •5. Міжнародна правосуб’єктність націй і народів, що борються за національне визволення
- •6. Види і форми визнання.
- •7. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва.
- •8. Правонаступництво України в зв’язку з припиненням існування срср.
- •9. Поняття застосування норм міжнародного права.
- •10. Тлумачення міжнародно-правових норм.
- •11. Правила і способи тлумачення.
- •12. Сфера дії міжнародного права.
9. Поняття застосування норм міжнародного права.
Сучасне міжнародне право характеризується наявністю значної кількості норм, що регулюють правозастосовний процес. Головна роль належить основним цілям і принципам, закріпленим у Статуті ООН. Відповідно до них повинен протікати увесь процес правозастосування. Важливу роль відіграють два Віденські конвенції про право міжнародних договорів. Що містяться в них положення в певній мірі відносяться до застосування не тільки договірних, але і звичайних норм, оскільки встановлюють загальні правила правозастосування.
Що ж до внутрішньодержавної імплементації, то в міжнародному праві здавна затвердилася правило про те, що вибір шляхів реалізації міжнародно-правових норм відноситься до компетенції держави, якщо тільки самі норми не визначають спосіб свого застосування.
З принципу свободи вибору засобів застосування норм випливає, що не може слугувати підставою держави відповідальності сам факт неприйняття спеціальних заходів для реалізації норму, наприклад неізданіе закону, адміністративних правил і т.п. З іншого боку, держава не може уникнути відповідальність за невиконання норми, посилаючись на те, що воно прийняло заходи, необхідні для її виконання.
Для розуміння національного методу правозастосування необхідно враховувати, що міжнародне право засноване на повазі суверенності внутрішнього права. Воно не вимагає від держави виходу за межі його правової системи при застосування міжнародно-правових норм. Саме в цих рамках і відбувається застосування міжнародних норм. Згадаймо положення Конституції РФ, за яким "загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи" (ч. 4 ст. 15). У цьому бачиться оптимальну формулу національного методу застосування норм міжнародного права.
Застосування норм права до конкретних випадків полягає в наступному:
- Встановлення фактичних обставин;
- Правова кваліфікація фактичних обставин, тобто встановлення того, чи підпадають вони під дію норм міжнародного права, і якщо так, то яких саме;
- Визначення юридичних характеристик відносяться до справи норм, сфери їх дії, особливо щодо даних суб'єктів; іншими словами, мова йде про спеціально-юридичному тлумаченні норм;
- З'ясування змісту норми, тобто загальне тлумачення;
- Прийняття рішення про спосіб застосування норм до даних фактичним обставинам;
- Дії щодо забезпечення реалізації прийнятого рішення.
У разі призупинення дії норми вона не підлягає застосуванню протягом відповідного терміну. Проте слід утримуватися від заходів, які могли б перешкодити поновленню норми.
Не підлягає застосування норма, що втратила силу. Проте норми не припинення дії впливає на права, зобов'язання або юридичне становище суб'єктів, що виникли в результаті застосування норми до її припинення.
10. Тлумачення міжнародно-правових норм.
Тлумачення норм міжнародного права являє собою науку і мистецтво, вимагає використання широкого спектру знань: юриспруденції, логіки, історії, граматики, теорії систем та інформатики, політології, а також спеціальних галузей, наприклад економіки та ін Велико і політичне значення тлумачення.
Особливе значення проблема тлумачення норм міжнародного права набула у зв'язку з їх все більш широким застосуванням у рамках внутрішніх правових систем. Попри все це, тлумачення норм міжнародного права не привернула до себе належної уваги науковців, особливо вітчизняних. Навіть у підручниках цьому питанню практично не приділяється уваги. Таке положення негативно відбивається на практиці правозастосування. З огляду на сказане, доцільно приділити тлумачення норм міжнародного права дещо більше уваги, ніж це прийнято в підручниках
У літературі прийнято пов'язувати лише тлумачення до договорів. У підручниках відповідного розділу поміщають у роздiлi про право договорів. Між тим тлумачення звичайних норм не менш складно і необхідно, ніж тлумачення норм договірних. Причини такого становища слід шукати, очевидно, в наявності тісного зв'язку процесу встановлення існування звичаю з визначенням його змісту, з його тлумаченням. Тому деякі питання тлумачення звичайних норм розглядаються в присвячених їм розділах. Крім того, при звичайних тлумачення норм використовуються багато хто з тих правил і способів, які застосовуються і при тлумаченні договірних норм.