Біологічна дія іонізуючого випромінювання

Іонізуюче опромінювання може діяти на людину зовні - зовнішнє опромінювання - випромінюванням, і при потраплянні в організм через органи дихання (інгаляційний шлях), шлункокишковий тракт (пероральний шлях), з їжею і водою, та через шкіру і слизові оболонки (перкутанний шлях) у вигляді а і В - радіоактивного пилу. Реальну загрозу становить для людини надходження в організм водорозчинних ізотопів, що здатні накопичуватись, обумовлюючи локальне внутрішнє опромінення. До таких відносяться йод, що накопичується у щитовидній залозі (період напіврозпаду 8,08 діб ), стронцій - 90

накопичується в кістках через спорідненність з кальцієм, і цезій -137 - рівномірно розподіляється у тканинах (період напів­розпаду 30 років). Пороговою дозою одноразового рівного мірного випромінювання всього тіла є 0,25 Гр. Іонізуюче випромінювання викликає у біологічному середовищі іонізацію і збудження складних молекул з розриванням хімічних зв'язків. Опосередкована дія зумовлюєтеся продуктами радіолізу води. Утворення вільних радикалів Н , ОН , О" і перекисів Н_ , О , і ін. викликає руйнування білків, ДНК, РНК із змінено активності ферментів. Це призводить до порушення біохімічних процесів в організмі, швидкого старіння і загибелі клітин, зниження регенерації клітин і тканин, виникнення мутацій. До дії іонізуючого випромінювання більш чутливі молоді тканини клітини, що швидко діляться: кровотворні тканини, епітелій шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, залоз внутрішньої і зовнішньої секреції, сперматогенний епітелій. Високу чутливість у фізіологічному плані і низький рівень анатомічного ураження має нервова система. Малочутливі до дії радіації м’язова і кісткова тканини. Радіотоксини, що накопичуються в організмі є неспецифічними "стресинами". Вони запускають механізм стресової реакції, викликаючи пострадіаційний токсемічний синдром.

Радіаційний вплив поділяють на соматичний та генетичний.

Соматичний вплив проявляється, як гостра або хронічна променева хвороба, локальні променеві ушкодження (променева травма). Можливі також віддалені наслідки у вигляді значного зниження імунітету, розвитку анемії, лейкозів, променевої катаракти (ураження кришталика), захворювань системи залоз внутрішньої секреції (тиреоідит, діабет), серцево-судинної, дихальної систем і шлунковокишковогого тракту. Зростає частота раку різних локалізацій (щитовидної залози, шлунку, товстої кишки, молочної залози і ін.), у чоловіків до 26%, у жінок до 17%. Спостерігаються порушення структурних елементів відповідальних за спадковість.

Гостра променева хвороба /гпх/

Етіологія і патогенез - гостра променева хвороба виникає внаслідок опромінення всього організму протягом короткого часу чи одномоментною дозою не меншою за 80-100 Р (0,8-1 Гр), або при накопиченні еквівалентної дози.

В патогенезі визначальну роль має загибель клітин у ділянках опромінення з подальшим бурхливим розростанням сполучної тканини і розвитком важкого склерозу. В залежності від дози розрізняють такі ступені ГПХ:

Таб. 1 Ступені гострої променевої хвороби

Ступінь	Доза опромінення, Гр	Прогноз
І .Легкий	0,8 - 2 Гр	сприятливий
2.Середній	2 - 4 Гр	сумнівний
3. Важкий	4 - 6 Гр	летальний
4.Дуже важкий	6-10 Гр	летальний безнадійний. Смерть протягом 3 діб
5. Блискавичний	більше 10 Гр	летальний протягом кількох годин або "смерть під променем"

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Гостра променева хвороба може перебігати у різних формах, що має виражену залежність від дози опромінення.

- кістково-мозкова форма 0,6-10 Гр, смерть від 5 до 8-го тижня.

- кишкова форма - 10-20 Гр, смерть на 9-16 добу

- токсемічиа (судинна) - доза 10-80 Гр, смерть на 4-7 добу

- церебральна - доза 100 і більше Гр, смерть на 1-3 добу. При 250-300 Гр настає смерть у момент опромінення -

"смерть під променем".

Для ГПХ характерна періодичність перебігу. ♦ Період первинної реакції - триває від кількох хвилин до кількох діб. Симптоми первинної реакції поділяють на 4 групи:

- диспептичні: нудота, блювота, пронос,

- загальноклінічні: порушення свідомості, слабкість, зміни рухової активності до знерухомлення, підвищення темпе­ратури тіла до 38°- 39°С;

- гематологічні: лімфоцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз;

- місцеві: зміни шкіри і слизових оболонок в місцях найбільшого опромінення, почервоніння, набряк.

Латентний період / прихований/. Це період вдаваного благополуччя. Стан майже нормалізується, незначна слабкість, депресія перепади пульсу і а тиску. Починається епіляція - випадіння волосся. Волосся на кінцівках, віях і бровах випадає тільки при дозах більше 6-8 Гр. У крові виражена цитопенія - зменшення кількості кров'яних тілець. Тривалість прихованого періоду залежить від ступеня променевої хвороби. При І ступені - до ЗО діб. II ступінь - 15-28 діб, III ступені - 8-15 діб, IV - немає, або менше 3-8 діб.

Період розпалу хвороби починається гостро. Різко погір­шується самопочуття, поновлюються симптоми першого періоду, з'являється втрата апетиту, сухість і злущування шкіри, точкові крововиливи у шкірі і слизових, кровотечі (маткові, носові, шлунково-кишкові, легеневі і т.п,), виразково-некротичні ураження слизових ШКТ, дихальних шляхів, шкіри. Глибоке пригнічення імунітету за рахунок цитопенії і агранулоцитозу (відсутності лімфоцитів, тяжка анемія). Розвиваються пневмонії, ангіни, стоматити, пієліти, сепсис. При опроміненні вище 3-4 Гр розвивається променевий ентерит. Повна епіляція. Температура підви­щується до 38-40°С, втрата ваги сягає 25%.

Період відновлення спостерігається через 2-4 місяці і триває 1-3 роки. Основні функції органів відновлюються, залишається анемія і знижений імунітет. Тривалий час турбує млявість, депресія, нервово-психічні відхилення. Через 3-4 місяці розвивається променевий гепатит. Внаслідок вираженого склеротичного процесу, може формуватись пневмосклероз, кардіосклероз, хронічний гастроентероколіт, виразкова хвороба шлунку і ДГІК, трофічні виразки. Часто ускладнюються інсультами і інфарктами.

Кишкова форма перебігає у вигляді тяжкого ентериту із багатократною блювотою і проносом. Закінчується зневодненням, інфекційним і некротичними ускладнен­нями і смертю.

Токсемічна форма має чітко виражену інтоксикацію, спричинену розпадом тканин. Розвивається гіпотензія, колапс, гостра ниркова недостатність.

Церебральна форма характеризується симптомами набряку головного мозку, судомами, знерухомленням. колапсом, порушенням регуляції органів внаслідок ураження мозкових центрів.