2.6. Створення і завершення процесів і потоків

Засоби створення і завершення процесів дають змогу динамічно змінювати в операційній системі набір застосувань, що виконуються. Засоби створення і завер­шення потоків є основою для створення багатопотоковнх програм.

2.6.1. Створення процесів Базові принципи створення процесів

Процеси можуть створюватися ядром системи під час її ініціалізації. У Windows ХР таким процесом можуть бути процеси підсистем середовища (Win32 або POSIX).

Найчастіше процеси створюються під час виконання інших процесів. У цьому разі процес, який створює інший процес, називають предком, а створений ним процес - нащадком.

Нові процеси можуть бути створені під час роботи застосування відповідно до його логіки (компілятор може створювати процеси для кожного етапу компіляції, веб-сервер — для обробки прибулих запитів) або безпосередньо за запитом кори­стувача (наприклад, з командного інтерпретатора, графічної оболонки або файло­вого менеджера).

Інтерактивні та фонові процеси

Розрізняють два типи процесів з погляду їхньої взаємодії із користувачем.

• Інтерактивні процеси взаємодіють із користувачами безпосередньо, прийма­ючи від них дані, введені за допомогою клавіатури, миші тощо. Прикладом інтерактивного процесу може бути процес текстового редактора або інтегро­ваного середовища розробки.

• Фонові процеси із користувачем не взаємодіють безпосередньо. Зазвичай вони запускаються під час старту системи і чекають на запити від інших застосу­вань. Деякі з них (системні процеси) підтримують функціонування системи (реалізують фонове друкування, мережні засоби тощо), інші виконують спе­ціалізовані задачі (реалізують веб-сервери, сервери баз даних тощо). Фонові процеси також називають службами (services, у системах лінії Windows ХР) або демонами (daemons, в UNIX).

2. Ієрархія процесів

Після того як процес-предок створив процес-нащадок, потрібно забезпечити їх­ній взаємозв'язок. Є різні варіанти розв'язання цього завдання.

Можна організувати на рівні ОС однозначний зв'язок «предок-нащадок» так, щоб для кожного процесу завжди можна було визначити його предка. Наприклад, якщо процеси визначені унікальними ідентифікаторами, то для реалізації цього підходу в керуючому блоці процесу-нащадка повинен завжди зберігатися іденти­фікатор процесу-предка або посилання на його керуючий блок.

Таким чином формується ієрархія (дерево) процесів, оскільки нащадки мо­жуть у свою чергу створювати нових нащадків і т. ін. У таких системах звичайно існує спеціальний вихідний процес (в UNIX-системах його називають і nit), з яко­го починається побудова дерева процесів (його запускає ядро системи). Якщо предок завершить виконання процесу перед своїм нащадком, функції предка бере на себе вихідний процес.

З іншого боку, зв'язок «предок-нащадок» можна не реалізовувати на рівні ОС. При цьому всі процеси виявляються рівноправними. Якщо зв'язок «предок-на­щадок» для конкретної пари процесів все ж таки потрібен, за його підтримку від­повідають самі процеси (процес-предок, наприклад, може сам зберегти свій іден­тифікатор у структурі даних нащадка у разі його створення).

Взаємозв'язок між процесами не обмежується лише відношеннями «предок-нащадок». Наприклад, у деяких ОС є поняття сесії (session). Така сесія поєднує всі процеси, створені користувачем за час інтерактивного сеансу його роботи із системою.