
- •Поняття фінансово-правової норми
- •Ознаки та особливості фінансово-правової норми
- •Структура фінансово-правової норми
- •Види фінансово-правових норм
- •Види санкцій за порушення фінансово-правових норм (напр., штраф, пеня і т.Д.)
- •Поняття фінансових правовідносин та їх особливості
- •Суб’єкти фінансових правовідносин: поняття, види
- •Фінансова правосуб’єктність: поняття та склад
- •Відмінність суб’єкта фінансового права від суб’єкта фінансових правовідносин
- •Юридичні факти в фінансовому праві, їх класифікація
- •Суб’єктивні права та обов’язки учасників фінансових правовідносин
Поняття фінансових правовідносин та їх особливості
Фінансово-правові відносини (фінансові правовідносини) - врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких є носіями юридичних прав і обов 'язків у сфері мобілізації,розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів. У механізмі правового впливу на державні фінанси ці норми виконують три основні функції:
1) визначають коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правових норм;
2) закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу та використання фондів коштів;
3) постають як умова введення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктних прав і юридичних обов'язків учасників фінансових відносин.
Ознаки фінансово-правових відносин:
- суспільний, двосторонній (і більше) зв'язок, який виникає на підставі фінансово-правових норм;
- цей зв'язок виявляється через суб'єктивні права й обов'язки сторін;
- це - вольові відносини, оскільки одна сторона (владний орган) завжди наділена владними повноваженнями;
- ці відносини завжди пов'язані з коштами;
- існує постійна охорона цих відносин з боку держави. Особливості фінансово-правових відносин:
завжди виникають із фінансової діяльності держави та мають грошовий характер (пов'язані з дією закону вартості й товарно-грошових відносин);
один із суб'єктів цих відносин є уповноважений державою фінансово-кредитний орган, наділений владними повноваженнями стосовно іншої сторони;
завжди виникають, змінюються та припиняються лише на підставі нормативно-правового акта;
усім фінансово-правовим відносинам властивий владно-майновий характер (або державно-владний майновий (грошовий) характер);
мають розподільчий характер, що закладено вже у функціях фінансів, передусім у функції створення грошових фондів і спрямування цих фондів (їх коштів) на задоволення потреб суспільства;
їм властива плановість, пов'язана з дією закону планомірного розвитку.
Об'єктом фінансових правовідносин є фонди коштів, які формуються, розподіляються, використовуються внаслідок реалізації прав і обов'язків учасників фінансових відносин. Беручи до уваги значення фінансової діяльності для функціонування держави, об'єкт фінансових правовідносин завжди буде пов'язаний з інтересом держави.
Виникнення, зміна та припинення фінансово-правових відносин пов'язані з юридичними фактами - конкретними життєвими обставинами, як-от: діями (юридичними актами та проступками) та подіями.
Суб’єкти фінансових правовідносин: поняття, види
Суб'єкти фінансового права - юридичні та фізичні особи, котрі мають правосуб'єктність, яку реалізують у конкретних правовідносинах. Суб'єкти фінансового права можуть потенційно бути учасниками фінансових правовідносин. Згідно із нормами законів громадянин є суб'єктом фінансового права та потенційно може бути суб'єктом фінансових правовідносин. Він безумовний носій фінансових прав та обов'язків за нормами Конституції, а подаючи податкову декларацію, він стає суб'єктом фінансових правовідносин.
Отже, суб'єкти фінансового права - це держава в особі певних органів, органи місцевого самоврядування, адміністративно-територіальні утворення, юридичні особи всіх форм власності, громадські організації, громадяни. У фінансово-правовій науці, виходячи з ана- лізу чинного законодавства, виділяють три групи суб'єктів фінансового права: держава, колективні суб'єкти, індивідуальні суб'єкти.
Держава в цілому є суб'єктом фінансового права, коли постає як держава-суверен, держава-власник, тобто як казна. Держава, реалізуючи свої суверені права, досить часто реалізує і свій статус власника. Цс не випадково: приймаючи рішення з фінансових питань, держава одночасно змушена розпоряджатися бюджетом, який є складовою казни, що перебуває в державній власності. Нерідко держава-суб'єкт підміняється вказівкою на ті державні орга- ни, в особі яких вона діє.
У науці фінансового права поширена думка, що держава є суб'єкт матеріальних бюджетних прав, як це випливає з аналізу бюджетного законодавства. До матеріальних бюджетних прав держави належать:
1) право на власний бюджет;
2) право на отримання бюджетних доходів і внесення їх до бюджету;
3) право на використання бюджетних коштів;
4) право на розподіл бюджетних доходів між бюджетами певних територій;
5) право на утворення та використання в межах бюджету цільових і резервних фондів.
У праві держави на власний бюджет набуває вираження суверенітет. Через матеріальні бюджетні права реалізується статус держави-казни. Тож Україна, використовуючи матеріальні бюджетні права у фінансових правовідносинах, реалізує як свій статус держави-казни, так і свої суверенні права в галузі фінансів. Статус держави-казни реалізується через Державне казначейство.
Держава в цілому має визнаватися суб'єктом фінансового права та фінансових правовідносин під час грошової емісії.
Деякі вчені, зокрема П. М. Годме, розглядають стягнення податків як суверенне право держави. Так само й повернення надмірно сплачених коштів і надання державного кредиту (держава має боргові зобов'язання, отже, держава в цілому є також і суб'єктом фінансових правовідносин з приводу визначення порядку, умов випуску (видачі) та розміщення боргових зобов'язань держави. Який же механізм зв'язку між державою як суб'єктом фінансової о права і тим органом, в особі якого вона діє у фінансових правовідносинах? Держава, будучи суб'єктом фінансового права, у певних фінансових правовідносинах діє в особі певного державного органу. При цьому такий орган наділено фінансовою правосуб'єктнісгю. то є поєднанням фінансової правоздатності та дієздатності й розкривається в його компетенції. У певних фінансових правовідносинах дієздатність держави переходить на державні органи, що представляють державу. При цьому деліктоздатність припадає саме на державу.
Колективні суб'єкти - це найбільше коло суб'єктів фінансового права. Під колективними суб'єктами права розуміють організовані, відокремлені, самоврядні групи людей, наділені правами вступати у відносини з іншими суб'єктами персоніфіковано, як єдине ціле. До колективних суб'єктів належать:
- органи державної влади;
- НБУ й інші банки, наділені владними повноваженнями в галузі державних фінансів;
- українські й іноземні організації;
- фермерські господарства, так звані «родові» та «сімейні громади».
Підставою для визнання органів державної влади суб'єктами фінансового права є наявність у них компетенції в галузі фінансової діяльності держави, у якій розкривається правосуб'єктність її органів (компетенція — сукупність владних повноважень щодо певних предметів відання).
Колективними суб'єктами фінансового права є органи державної влади всіх трьох гілок влади; представницькі та виконавчі органи переважно є суб'єктами фінансового права у відносинах щодо державного фінансового контролю та бюджетного процесу.
Органи державної влади, будучи суб'єктами фінансового права, одночасно є уповноваженими державою органами.
Організації як суб'єкти фінансового права реалізують себе в таких фінансових правовідносинах:
1) зі складання проекту бюджету(кошторисний процес);
2) з отримання бюджетних кредитів;
3) щодо отримання коштів із цільових фондів;
4) зі сплати податків і неподаткових платежів;
5) щодо формування внутрішньогосподарських фондів казенних підприємств і перерахування до бюджету частки прибутку;
6) із виконання обов'язків податкових агентів;
7) стосовно надання інформації, необхідної для розрахунку податків.
Іноземні організації як суб'єкти фінансового права вступають тільки в податкові правовідносини, як й інші колективні суб'єкти.
Індивідуальні суб'єкти - по-перше, це громадяни, іноземці, особи без громадянства; по-друге - посадові особи, що вступають y фінансові правовідносини переважно у зв'язку зі своїми обо в'язками щодо сплати податків і зборів, а також обов'язками як податкових агентів.
Суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин, коли реалізують свою правоздатність.
Суб'єкти фінансових правовідносин - юридичні та фізичні особи, що є реальними учасниками таких правових відносин.
Суб'єкт фінансового права й суб'єкт фінансових правовідносин співвідноситься як загальне та частина. Не завжди суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин. До уваги необхідно брати правосуб 'єктність у фінансовому праві встановлену правовими нормами можливість (здатність) фізичної та юридичної особи бути суб'єктами фінансового права, тобто бути носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. У фінансовому праві (як і в інших публічних галузях права, що регулюють владні відносини) розрізняють правосуб'єктність активну (нею наділені носії владних повноважень) і пасивну (надана підпорядкованим суб'єктам).
Щодо юридичних осіб - суб'єктів фінансового права правосуб'єктність виявляється в їх компетенції, сукупності прав і обов'язків, які надаються їм для виконання відповідних функцій.Правосуб'єктність фізичних осіб складається з правоздатності та дієздатності.
Правоздатність - встановлена правовими нормами можливість (здатність) фізичної та юридичної особи бути носієм відповідних прав і обов'язків.
Дієздатність - встановлена законодавством здатність суб'єкта самостійно, своїми діями набувати та здійснювати права й обов'язки. У податкових правовідносинах громадянин є правоздатним у сфері сплати податків, а дієздатним не раніше, ніж досягне певного віку та зареєструється в ДПІ за місцем проживання як платник податків і отримає ідентифікаційний код.