9. Традиційні уявлення про природу криміналістики. Сучасний стан цього питання.

Виділяють 3 концепції щодо природи криміналістики які сформувались протягом всього періоду розвитку криміналістики.

1 концепція. Криміналістика як природничо-технічна наука.

Суть цієї концепції полягає в тому що криміналістика виникла на базі кримінально-процесуального права іє прикладною природничо-технічою наукою.Криміналістична техніка є спеціальним методом криміналістики,а криміналістичн методика є частиною кримінально-процесуального права (Шавер В.М., Строгович М.С,Зіцер Е.У.)

2 концепція. Криімналістика як наука з двоякою природою.

Суть цієї концепції полягає в тому що в одній частині криміналістика визнається як технічна наука,а в іншій частині як правова наука.Першочерговим напрямком криміналістики є розкриття і розслідування злочину, тому в цій частині вона є правовою.Але в криміналістиці є й інший напрямок- використання в дослідженні речових доказів методів природничих технічних наук. В цій частині криміналістика є технічною наукою,а не праовою.( Тарасов-Родіонов П.І.)

3 концепція. Криімналістика як юридична наука.

Зміст цієї концепції полягає в наступному:

а) криміналістика є праовою наукою бо її предмет і обєкти лежать в межах правового поля;

б) криміналістика є правовою наукою бо її службова функції знаходиться в межах правової діяльності.

в) всі рекомендації розрорблені криміналістикою носять суто правовий характер;

г) криміналістики звязани з різними наувками але фундаментальним для неї є право.

10. Генезис питання про предмет криміналістики, систему і обєкти криміналістики.

Першим визначити предмет криміналістики спробував Г. Гросс ( 1892 р.), коли писав що криміналістика за своєю природою починається лише там, де кримінальне право, також за своєю природою припиняє свою роботу.

З формуванням теоретичних основ криміналістики, зокрема криміналістичної тактики і методики в 50-х рр. 20 ст. почалося корегуванння визначенння предмета криміналістики. В 1950 р. А. І. Вінберг визначав предметом криміналістики спеціальні способи й методи виявлення, збирання, фіксації дослідження доказів, що використовуються для розкриття злочинів. С.Н.Трегубов писав, що предметом криміналістики є “використання методів природничих наук і технічних знань при розкритті злочинів і встановленні особистості злочинця”.С.М.Потапов пропонував вважати криміналістику “наукою про судові докази – наукою доказового права”

В 1968 р. Р. С. Белкін дав визначення, яке стало етапним у розвитку науки криміналістики. Зокрема, предметом криміналістики визнчалаися закономірності виникнення, збирання , дослідження та використання доказів і розроблених на грунті цих закономірностей спеціальні засоби і методи судового дослідження й запобігання злочинів.

В 1980 р. О.М.Васильєв більш лаконічно визначив її предмет – “Криміналістика – це наука про технічні засоби і тактичні прийоми та методи, що використовуються для виконання передбачених кримінально-процесуальним законом дій по виявленню, збиранню, фіксації та дослідженню доказів з метою розкриття і попередження злочинів.

Свої позиції з цього питання запропоновали такі вчені як І.Ф. Пантелєєв у 1988 р., М.П. Яблоков у 1990 р., А.В. Дулов у 1996 р.

На початку становлення криміналістики вона була як “поліційною технікою”, бо містила положення, що стосувалися рекомендацій про застосування технічних засобів у виявленні та дослідженні речових доказів.

Згодом було вирізнено та узагальнено методи проведення слідчих дій.Так зявився другий розділ криміналістики-тактика.

Наприкінці 20- на поч. 30- х років 20 ст. криміналістика збагатилася третьою частиною- методикою розслідування окремих видів злочинів.

В 50-х роках після появи “Вступу у криміналістику” сформувався новий розділ криміналістики- методологія криміналістики.

Обєктами криміналістики є

а) злочинна діяльність

б) діяльність щодо розкриття, розслідування, судового розгляду та його попередження.