50.Сліди знарядь зламу та їх класифікація

Сліди, утворені знаряддями злому й інструментами, відображають ознаки їхніх контактних поверхонь. Поряд із цим нерідко виникають сліди поділу предмета на частині. Таким чином, є два види слідів злому: сліди знарядь злому й сліди зламу. Сліди знарядь злому у свою чергу підрозділяються на групи по механізму слідоутворення, обумовленому способом злому й видом інструмента. У зв'язку із цим розрізняють:

1) Сліди тиску (удару);

2) Сліди тертя (ковзання)

3) Сліди різання.

Сліди тиску (удару) залишаються при зломі перешкод різними тупими предметами. Вони утворяться при таких способах злому, як віджим за допомогою ломика дверей або ригеля замка, вибивання дверної фільонки, розбивання цегельної стіни. У результаті удару або тиску знаряддям утвориться об'ємний слід у вигляді вм'ятини, а якщо прикладена сила настільки велика, що знаряддя проходить крізь товщу перешкоди, виникає пробоїна, що відображає контури інструмента. Утворенню вм'ятин і пробоїн при зломі можуть супроводжувати поверхневі сліди. Ці сліди виникають при невеликих зусиллях, прикладених до знаряддя злому, і утворяться за рахунок фарбування поверхні перешкоди речовиною, перенесеною зі знаряддя злому, або за рахунок видалення знаряддям злому барвника з поверхні зламаної перешкоди. Такі поверхневі сліди злому називаються відбитками й відшаруваннями.

Сліди тиску (удару) - вм'ятини, пробоїни, відбитки й відшарування - дзеркально відбивають зовнішня будова контактної поверхні знаряддя злому: форму, величину, характер рельєфу і їхні приватні особливості. Тому по них можливо встановити групову приналежність інструмента, а після його виявлення ідентифікувати знаряддя злому. По розташуванню слідів на з можна визначити просторове положення знаряддя злому при слідоутворенні й тим самим вирішити питання про те, з якої сторони, зовнішньої або внутрішньої, був зроблений злом, що важливо при перевірці версії про інсценування крадіжки зі зломом.

Сліди тертя (ковзання) утворяться, коли знаряддя злому сковзає по поверхні перешкоди, не заглиблюючись у її товщу. Сліди тертя найчастіше з у комбінації зі слідами тиску при віджимі дверей, зломі навісних замків за допомогою підроблених ключів і відмичок. Сліди тертя утворяться гострими гранями застосовуваних для злому ломиків, викруток, стамесок, монтувальних лопаток і інших подібних їм інструментів, а також ключами, відмичками й загостреними металевими стрижнями. При використанні як знаряддя злому таких інструментів і предметів їхня контактна грань може деформуватислідосприймаюча поверхня. Характер деформації залежить від того, під яким кутом знаряддя нахилене до поверхні перешкоди

Сліди різання залишаються при таких способах злому, коли як знаряддя злому використаються різальні інструмент. Для злому підлог і дощатих стін використаються сокири, злом дверей нерідко виробляються висвердлюванням і випилюванням урізного замка, навісні замки часто зламуються шляхом перерізання дужки саперними ножицями або перепилюванням її пилкою-ножівкою. Застосуванню того або іншого виду інструмента відповідає певний спосіб різання, що має специфічний механізм следообразования. Всі види різання можна підрозділити на три види: простий розріз (розруб), зустрічний розріз і розріз із відділенням дрібних часток матеріалу (стругання, розпил, свердління).

52. Доріжка слідів ніг

Доріжка слідів ніг — множинні сліди, зв'язані єдиним механізмом слідоутворення при русі людини .Елементи доріжки слідів ніг:

• лінія напрямку руху;

• лінія ходьби; довжина кроку;

• ширина кроку;

• кут розгортання стопи.

Доріжка слідів ніг має діагностичне значення (дозволяє дійти висновку про напрямок, швидкість і характер пересування, зріст, стать, фізичний стан і приблизний вік, фізичні вади).

Доріжка слідів відображає в основному загальні (групові) ознаки і тому сама по собі досить рідко буває об'єктом ідентифікаційного дослідження. Однак її значення достатньо велике, оскільки з урахуванням особливостей її елементів можна судити про багато властивостях особи, що оставили сліди. При необхідності доріжка слідів фотографується, описується в протоколі огляду, окремі сліди й елементи самої доріжки змінюються (36). Щоб уникнути можливих помилок, виміряється не один, а кілька слідів. Виміру елементів доріжки слідів провадяться від однойменних крапок у каблука або носка. Довжина кроку виміряється по відстані, на яке кожна нога виходить уперед стосовно іншої. Ширина кроку характеризує розміщення ніг при ходьбі і звичайно варіюється в межах від 6 до 12 см. В окремих людей вона може бути негативною величиною, коли вісь кроків однієї ноги зливається або перекриває вісь кроків іншої (наприклад, це характерно для руху на подіумі манекенниць, топ-моделей). Кут кроку або розворот стопи виміряється транспортиром між подовжньою віссю доріжки слідів і осями слідів правої і лівої ніг. У чоловіків кут розвороту стопи дорівнює 15-20°, у жінок 10-18°. Цей кут може бути нульовим, коли людина ставить стопи паралельно один одній і паралельно подовжньої осі доріжки слідів, і негативним при розвороті носків усередину, що звичайно характеризує клишоногість. Кут кроку правої і лівої ноги в багатьох людей розрізняється, що має істотне ідентифікаційне значення.

По доріжці слідів можливо судити про фізичний стан людини. Про стомлення або хворобливий стан свідчить мінливість елементів доріжки слідів: довжина й ширина кроків, а також кут постановки ступень на різних ділянках слідової доріжки різко розрізняються. Для людини, що кульгає, характерне зменшення довжини кроку ушкодженої ноги, кут постановки ступні різко відрізняється від кута постановки ступні здорової ноги убік збільшення або зменшення. Іноді в слідах хворої ноги спостерігаються ознаки волочіння. Визначення підлоги людини виробляється шляхом виміру довжини кроків і кута постановки ступень. Довжина звичайного кроку чоловіка середнього росту 70-80 див, жінки - 50-70 див.