Лабораторна робота №4 План

1. Програма Paint.

2. Програма Саlculator.

3. Архівація файлів.

4. Антивірусний захист комп`ютерів.

Методичні вказівки

1. Для початківців операційна система Windows пропонує графічний редактор Paint, за допомогою якого можна вивчити основні прийоми роботи з комп’ютерною графікою та основні прийоми роботи з об’єктами. Разом з тим, редактор Paint має не лише навчальне значення. Він відіграє роль базового графічного засобу операційної системи Windows.

Графічний редактор Paint запускається так: Пуск – Программы –Служебные –Paint. Після запуску на екрані відкривається робоче вікно програми Paint. Воно складається з декількох областей.

Основну частину вікна складає робоча область. На краях малюнка розташовуються маркери зміни розміру (темні відмітки в середині сторін і по кутах малюнка). Малюнок може займати як частину робочої області, так і всю її, і навіть виходити за її межі. У цьому випадку на краях робочої області з’являються смуги прокручування.

Л

іворуч від робочої області розташовується панель інструментів. Вона містить кнопки інструментів для малювання. При виборі інструмента в нижній частині панелі може з’явитися вікно для додаткового налаштування його властивостей. Панель інструментів містить такі інструменти:

• Карандаш – для малювання точок, ліній, вертикальних і горизонтальних ліній (при натиснутій клавіші <Shift>);

• Кисть – для малювання ліній (можна вибрати товщину лінії);

• Распылитель – можна розпорошувати колір;

• Линия – для малювання прямих ліній (при натиснутій клавіші <Shift> можна малювати горизонтальні, вертикальні, діагональні лінії);

• Кривая – для малювання зігнутих (S-подібних) ліній;

• Прямоугольник – малює прямокутник методом протягування миші (квадрат при натиснутій клавіші <Shift>);

• Многоугольник – для малювання довільного многокутника;

• Элипс – для малювання еліпса або круга (при натиснутій клавіші <Shift>);

• Выделение – використовується для виділення фрагмента малюнка;

• Заливка – для перефарбування замкнутої однокольорової області;

• Надпись – для створення тексту, що накладається на малюнок;

Ластик – для стирання деякої області малюнка.

Нижче робочої області розташовується палітра. Вона містить набір кольорів, які можна використовувати при малюванні. Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, його можна створити і замінити ним кожний з кольорів палітри.

Для малювання необхідно виконати таку послідовність дій:

• вибрати колір малювання в палітрі (клацнути мишею по відповідній клітинці в палітрі);

• вибрати колір фону (правою кнопкою миші вибрати колір у палітрі);

• виконати команду Малюнок – Отметить для заповнення малюнка кольором фону;

• вибрати необхідний вам інструмент і його різновидність у панелі інструментів;

• у полі малюнка зобразити вибраний елемент з допомогою протягування миші;

• сформувати малюнок.

Зміна розміру малюнка, на відміну від зміни масштабу перегляду, є зміною реального розміру малюнка.

Виділений фрагмент малюнка можна редагувати, тобто з фрагментом можна виконувати:

• зберігання в окремому файлі – команда Правка – Копировать в файл;

• вилучення – команда Правка – Очистить выделение;

• копіювання – методом перетягування миші при натиснутій клавіші <Ctrl>;

• переміщення – з допомогою перетягування миші;

• розмноження – методом перетягування миші при натиснутій клавіші <Shift>;

• зміну розмірів – перетягнути мишею квадратики, що є на межі виділення фрагмента;

• зміну кута нахилу – команда Рисунок – Растянуть/Наклонить;

• дзеркальне відображення, поворот – команда Малюнок – Отразить/Повернуть;

• інверсію кольору – команда Рисунок – Обратить цвета.

Графічний редактор Paint зберігає малюнки у форматі *.bmp. Файли цього формату характеризуються, проте з ними працюють усі додатки Windows.

Система Windows орієнтована на роботу в Інтернеті, а там не прийнято передавати по повільних каналах зв’язку файли великих розмірів. Тому в редакторі Paint присутня можливість зберігати файли зображень у форматах *.gif та *.jpg. Файли таких форматів мають менші розміри.

Палітра кольорів у Paint містить невеликий набір різних кольорів для вибору, а також особливе вікно ліворуч із двома накладеними квадратами.

1

. Верхній квадрат відповідає кольору переднього плану.

2. Нижній квадрат визначає фоновий колір.

Програма Paint дозволяє в більшості операцій використовувати на власний розсуд, як колір переднього плану, так і фоновий колір.

Якщо операція здійснюється з використанням лівої кнопки миші, застосовується колір переднього плану, а за використання правої кнопки застосовується фоновий колір.

Це стосується операцій вільного малювання, створення прямих і кривих ліній і заливання. Інструмент Ластик завжди заповнює область, котру очищує користувач, фоновим кольором. Стандартні геометричні фігури також заповнюються фоновим кольором.

Щ

об вибрати колір як колір переднього плану, клацніть на ньому в палітрі лівою кнопкою миші. Права кнопка вибирає даний колір у якості фонового.

Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, варто двічі клацнути на будь-якому кольорі чи палітри задати команду Параметры > Изменить палитру…. Як наслідок, відкривається відповідне діалогове вікно, котре дає можливість сформувати довільний колір.

Інколи потрібно використати один із тих кольорів, котрі присутні на малюнку, а точно визначити відповідний колір палітри важко. У цьому випадку застосовують інструмент Выбор цветов панелі інструментів. Вибравши цей інструмент, клацніть у визначеній крапці малюнка, і її колір автоматично буде обраний як колір переднього плану. Клацання правою кнопкою встановлює колір крапки зображення в якості фонового.

2. Програму Calculator можна запустити так: Пуск – Программы – Стандартне – Calculator. Калькулятор може працювати в режимі простих обчислень (команда Вид – Обычный) і в режимі інженерних обчислень (команда Вид – Инженерный). Довідку щодо цієї програми можна отримати в пункті меню Справка або визвавши правою кнопкою миші кнопку <Что это такое?>.

3. Інформація, що зберігається на магнітних носіях, може бути зруйнована, тому необхідно мати архівні копії документів, програм тощо. Але зберігання копій в початковому вигляді може бути невигідним через великі обсяги інформації. Тому інколи доцільно початкову (вихідну) інформацію попередньо стиснути, а потім створювати копії. Такий процес створення архівних копій називається архівацією. Під час архівації економиться від 20% до 90% дискового простору. Архівація проводиться також при передачі даних по мережі.

Архівація (упаковка) – це розміщення вихідних файлів у архівний файл в стиснутому вигляді. Для архівації файлів використовують спеціальні програми, які називають архіваторами. За допомогою архіваторів можна додавати файли в архів, переглядати файли в архіві, знищувати файли в архіві, проводити розархівацію (розпакування) файлів до початкового вигляду.

Найпощиренішою серед архіваторів є програма WinRar. Ця програма призначена для створення й обслуговування архівів даних у форматах .rar, .zip, .аrj. Вікно програми WinRar має типову структуру вікна програмних засобів для Windows з пунктами меню Файл (підготовчі команди), Команди (робота з архівами), Параметры (операції налаштування). Програма WinRar має власні засоби навігації по файловій системі і два режими роботи з файлами та з архівами. При запуску програми з робочого столу або через головне меню WinRar відкривається в режимі роботи з файлами, якщо програму запускати через піктограму архіву, то в режимі роботи з архівами.

Для створення архіву необхідно спочатку помістити всі призначені для архівації файли в одну папку та запустити програму WinRar. Потім треба виділити файли, які ми хочемо архівуввти і виконати команду Команды – Добавить файл в архив.

З’явиться діалогове вікно. Для створення архіву в поточній папці в цьому вікні вводять його ім’я. Для створення архіву в іншій папці, вибираємо потрібну папку за допомогою кнопки Обзор. Якщо в діалоговому вікні встановити ознаку SFXarchive, то створимо архів, що сам себе розпаковує.

Перегляд вмісту архіву можна здійснити за допомогою команди Команды – Просмотр файла, а розархівацію архіву виконують за допомогою команди Команды – Извлечь файлы из архива.

4. Вірус являє собою зловмисну комп'ютерну програму, здатну після входу в комп'ютерну систему ховатися, а також виконувати час­тину свого коду на шкоду користувачеві й розмножуватись через лінії зв'язку або за допомогою інфікованих дисків, заражаючи інші програми і файли даних.

Варто розрізняти дві основних дії (фази), які виконує комп'ю­терний вірус: розмноження і прояв. Розмноження звичайно є пер­шою й обов'язковою дією вірусу при одержанні ним керування. Фа­за прояву, на якій виконуються несанкціоновані дії, може чергувати­ся з розмноженням, починатися через певний («інкубаційний») період або при поєднанні деяких умов. Вона може полягати у витон­чених візуальних або звукових ефектах, включати нанесення ушко­джень файловій системі.

Для ряду вірусів фаза прояву відсутня, тобто крім розмноження вони ніяких несанкціонованих дій не виконують. У той же час, будь-який вірус може мати низку побічних ефектів, що не були передбачені при створенні вірусу, але які фактично відносяться до його проявів. Найбільш поширеним побічним ефектом є зависання операційної системи або втрата працездатності деяких (найчасті­ше резидентних) програм. Інший важливий побічний ефект - по­ява деяких непояснених повідомлень операційної системи. Для захисту від вірусів користуються такими способами:

1) Систематичне архівірування важливої інформації Єдиним стовідсотковим за надійністю методом захисту від утрати важливої інформації є її резервне копіювання на захищені від записування пристрої збереження даних.

2) Обмеження ненадійних контактів Діюче правило, що частково гарантує збереження інформації це обмеження копіювання даних з ненадійних джерел.

3) Використання антивірусних програм

Найбільш популярними та ефективними антивірусними про грамами є антивірусні сканери та монітори. Застосовуються такс І різного роду блокувальники та імунізатори.

1. Сканери здатні знайти фіксований набір відомих вірусів у файловій системі, секторах і системній пам'яті, а потім - негайно видалити більшість з них. Для пошуку вірусів сканери використовують так звані «маски» - деяку постійну послідовність коду, специфічну для цього конкретного вірусу. У випадку якщо вірус не містить постійної маски (поліморфик-віруси), використовую І й І інші методи, засновані на описі всіх можливих варіантів коду алгоритмічною мовою.

У багатьох популярних сканерах (таких як Антивірус Касперського,NOD32, Doctor Web, Norton Antivir, McAfee і ін.) застосовується режим евристичного сканування, який полягає в тому, що програ­ма не просто шукає віруси, а проводить аналіз послідовності ко­манд у кожному об'єкті, що перевіряється, набирає деяку статис­тику і згодом приймає ймовірне рішення: «можливо, заражений» або «не заражений».

Евристичне сканування являє собою імовірнісний метод пошу­ку вірусів, що у кінцевому результаті забезпечує можливість ви­значення невідомих програмі вірусів, але разом з цим збільшує кіль­кість помилкових спрацьовувань (повідомлень про знайдені віруси у файлах, де насправді їх немає).

До недоліків сканерів слід віднести тільки те, що вони охоп­люють далеко не усі відомі віруси і вимагають постійного віднов­лення антивірусних баз. З огляду на частоту появи нових вірусів і їх короткий життєвий цикл, для використання сканерів необхідно налагодити одержання свіжих версій не рідше одного-двох разів на місяць. Інакше їхня ефективність істотно знижується.

2. Монітори - це різновид сканерів, що, постійно перебуваючи у пам'яті, відслідковують вірусоподібні ситуації, що трапляються з диском і пам'яттю (тобто виконують безперервний моніторинг). Прикладом таких антивірусів можуть бути програми Kaspersky Anti-Virus або SpIDer Guard. До недоліків цих програм можна від­нести, наприклад, імовірність виникнення конфліктів з іншим про­грамним забезпеченням, як і для сканерів - залежність від нових версій вірусних баз, а також здатність їхнього обходу деякими ві­русами.

Антивірус NOD32

Одним із популярних антивірусних пакетів для домашніх та офісних ПК останнім часом вважається NOD32 компанії ESET, програми якого призначені для пошуку і видалення віру­сів. Маючи зручний користувальницький інтерфейс, безліч різно­манітних настроювань, а також об'ємну антивірусну базу даних, він забезпечує користувачеві можливість стабільної роботи, вчас­но знешкоджуючи практично всі відомі на сьогоднішній день ві­руси. Одним з головних козирів NOD32 є своєчасна розробка анти-вірусного програмного забезпечення для захисту від усіх вірусів, що (являються останнім часом. Процес відновлення антивірусних. баз даних автоматизований і дає можливість користувачеві скачувати через Інтернет усі зміни, внесені в ці бази.

Дана програма працює резидентно, виконуючи функція монітора - антивіруса, та має можливість працювати як сканер-антивірус. Просте оновлення баз вірусів дає можливість ефективно захищати персональний комп`ютер.

Захист комп 'ютера

Для захисту комп'ютера служить розділ NOD32, активізація якого приводить до появи вікна вибору дії:

• сканування на наявність вірусів стаціонарних дисків чи тимчасових;

• регулювання дій при виникненні аварійних ситуацій;

• проведення глибокого налізу наявності вірусів на персональному комп`ютері.

Сканування комп 'ютера на наявність вірусів програма має змогу проводити на двох рівнях:

• сканування локальних дисків (Локальный);

• глибокий аналіз локальних дисків (Глибокий анализ).

Після вибору методу сканування проводиться відповідне сканування. При виявленні вірусів програма пропонує його знищити чи поставити на карантин.

Оновлення антивірусних баз NOD32

Програма NOD32 у своїй роботі використовує антивірусні бази, які необхідно регулярно обновляти. З цією метою потрібно активізувати розділ Обновление, в якому спочатку визначити джерело зчитування антивірусної бази, а потім провести безпосереднє оновлення її.

NOD32 допускає зчитування антивірусних баз як з локального каталогу (при цьому потрібно встановити шлях до нього), так із Інтернету (Для цього способу достатньо мати доступ до всесвітньої мережі).