Структурні елементи міжнародного конфлікту.

В розвитку міжнародних конфліктів обов’язково присутні учасники (суб’єкти) міжнародного життя ( зовнішній конфлікт – держави, групи держав (альянс, блок), внутрішній конфлікт – політичні рухи, представники влади). Також існують ще безпосередні учасники, наприклад, терористичні групи. Крім основних учасників міжнародного конфлікту є також непрямі учасники конфлікту (країни, блоки, національні організації). Вони не приймають активної участі, але підтримують ту чи іншу сторону (постачанням території, збройної сили чи армії).

Предмет конфлікту – це те, через що виник конфлікт між сторонами. Типовими предметами конфлікту є:

• Територіальні претензії;

• Негативне ставлення до режиму;

• Націоналізм;

• Імперські амбіції;

• Економічні проблеми;

• Тарифи та оподаткування.

Конфліктні відносини виникають тільки в разі бажання сторін вирішити суперечку конфліктним шляхом. Ворожість чітко спостерігається між державами (розрив дипломатичних відносин). Криза у відносинах – раптовість, несподіваність, погіршення відносин між сторонами. Під кризою в міжнародних відносинах розуміється національна або міжетнічна ситуація, за якою існує загроза для першочергових цінностей, інтересів або цілей суб’єкта міжнародних відносин. Ключова проблема кризи - сприйняття. Особливості кризи:

• Криза пов’язана з фактором часу, події розвиваються досить швидко;

• Досить інтенсивне напружене явище, в наслідок цього ускладнюються розуміння подій конфлікта.

Важливою ознакою кризи є формування сприйняття її політичним класом, що ухвалюють рішення. Для врегулювання кризи склався спеціальний напрямок – кризове врегулювання ( Роберт Макнамара), не допустити або обмежити глобальне зіткнення. Також сформувався напрямок «кризова дипломатія» ( Дж. Річардсон) – діяльність, направлена на зниження рівня напруженості у міжнародних відносинах. За предметом конфлікта завжди знаходяться певні протиріччя. На основі наявних суперечок виникає конфлікт:

1. усвідомлення наявності цих суперечок, учасниками конфлікту;

2. націленість або установка сторін вирішити наявні протиріччя певним чином.

Позитивні моменти наявності і вирішення суперечностей:

1. наявність суперечок є основою для розвитку держав;

2. привертання уваги до тих проблем, які раніше не були в полі зору політичних діячів;

3. запобігання процесу «стагнації» в окремих державах.

Під позицією сторін в конфлікті розуміється те, як учасники формулюють свої інтереси та цілі, а також те, як сторони заявляють про них ( позиція може бути жорсткою – ультиматум (ряд вимог), позиція сторін м’яка – компроміс).

Структура конфлікту: сукупність стійких елементів конфлікту, динамічно взаємозалежних і організуючий конфлікт у цілісну систему. 1) Елементи конфлікту: (його учасники). 2) Предмет конфлікту (існуюча або уявлювана проблема є основою конфлікту, із приводу чого сторони вступають у протиборство). 3) Об'єкт конфлікту (він глибше, ніж предмет. Це головне ядро конфлікту. Рушійна сила конфлікту: а) матеріальна причина; б) соціальна причина (влада, статуси й ролі); в) духовна причина (духовні цінності, ідеї, норми, принципи, умови, у яких розвивається конфлікт, проблема інтересів і потреб, і т.д.); г) образ конфлікту