Витрати на гонорар

Будь-який твір, який готується до виходу в світ, має свого власника. Передусім, це автор твору, або його правонаступник. У випадках, коли термін дії авторського права вже минув, є категорія людей, які цей твір готують до друку (упорядники, автори передмов, коментарів, приміток). Крім того, до видання нале­жить ще виготовити й художнє оформлення (обкладинка, внутрішні елементи), чим замається художник. Па все це видав­цеві потрібно передбачити необхідні кошти.

Отож, ця стаття витрат складається передусім з трьох частин:

• гонорар авторові (упорядникові);

• гонорар художникові;

• гонорар перекладачеві.

Цю складову витрат раніше недооцінювали в державних ви­давництвах. Нині вона є надто важливою, адже в умовах конку­ренції на видавничому ринку автор потенційно прибуткового твору має право відмовитися від підписання договору з видав­цем, якщо той запропонує недостатню суму гонорару. Так само не варто скупитися й художнику: економія на внутрішньому і зо­внішньому художньому оформленні негативно позначиться зго­дом на етапі реалізації видання.

Як засвідчує практика, частка гонорару в загальній сумі вит­рат сучасних українських видавництв коливається від 15% до 3%, тоді як у західних видавництвах — 12-15 відсотків.

Загальновидавничі витрати

Це найбільш об'ємна стаття витрат, оскільки вона об'єднує багато складових, які напряму не мають безпосереднього відно­шення до творення конкретного видавничого продукту, але ляга­ють відчутним тягарем на його собівартість. Найголовніші з них:

• заробітна плата працівників видавництва;

• оплата оренди приміщення;

• оплата за придбану техніку та матеріали, необхідні для забез­печення життєдіяльності видавництва;

• бюджетні відрахування;

• виплати на відрядження;

• оплата за користування телефонами та іншими технічними засобами;

• поштові витрати;

• транспортні витрати;

• витрати на комунальні послуги.

Якщо за формою власності видавництво є приватним чи акціонованим, в обов'язкові витрати доведеться щомісяця вноси­ти виплату коштів засновнику чи видавцю.

Статтю заробітна плата складають виплати та нарахування за фондом заробітної плати всім штатним працівникам видавництва директора до прибиральниці чи охоронця. Сюди ж можна приплюсувати виплати за фондом матеріального стимулювання працівників (премії, санаторні та туристичні путівки). Відраху­вання на фонд соціального розвитку передбачені для виплати лікарняних, відпускних, оплати за надані штатним працівникам медичні послуги, проїзні квитки, походи в басейн тощо.

Величина витрат на оплату оренди приміщення залежить від розміру орендованої площі, а також місця розташування видав­ництва. Звичайно ж, початкуючий видавець не відважиться взя­ти в оренду офіс, розміщений у центрі міста, оскільки ціна одно­го квадратного метра такої площі буде в десятки разів більшою, ніж у віддалених або непрестижних спальних районах мегаполіса. Якщо ж видавництво має власне приміщення, або на зароб­лені кошти викупляє його у попереднього власника чи орендо­давця, тоді ця стаття витрат відпадає. Натомість додається стат­тя страхування приміщення та амортизаційні відрахування за редакційне майно.

Із зростанням обсягу діяльності видавництва збільшувати­муться витрати на придбання техніки та матеріалів. Передусім ідеться про сучасні комп'ютери, принтери, сканери, копіювальні апарати, диктофони, фотоапарати та іншу оргтехніку. Аби викону­вати у себе в офісі всю редакційно-видавничу роботу аж до виве­дення оригінал-макету на фотополімерні плівки, початкуючому видавцеві не обійтися без простішої редакційно-видавничої систе­ми. Складніші види робіт (виготовлення художнього оформлення, кольороподіл) все ж доведеться замовляти на договірних засадах у спеціалізованих фірмах. Враховуючи, що через п'ять-шість років комп'ютерна техніка морально застаріває, слід буде дбати про оновлення деяких блоків чи деталей. Крім того, певні кошти не­обхідно постійно передбачати для придбання витратних ма­теріалів — паперу для ксероксу, факсу, різноманітних канцтоварів. Стаття бюджетних відрахувань залежить від рівня законо­давчої бази передусім у сфері оподаткування. Оскільки в Україні податки на друковане слово є одними з найвищих у Європі, ви­давцеві слід бути готовим до того що ця стаття витрат буде висо­кою. Скажімо, податок на прибуток складає ЗО відсотків, на дода­ну вартість — 20. Крім того, в регіонах існують місцеві податки.

Нерідко чиновники на місцях у пошуках додаткових джерел фінансування своїх бюджетів вдаються до абсурдних нововве­день. Для прикладу, в Києві введено податок на використання в назвах організацій і фірм історичних назв. Тому такі видав­ництва чи редакції газет як «Либідь», «Борисфен» , «Софія», «Хрещатик», «Вечірній Київ», «Шулявка», «Печерськ» та інші змушені щоквартально відраховувати частину зі своїх прибутків до місцевого бюджету за свій так званий патріотизм. Не дивно, що видавці нової генерації, знаючи про існування таких податків, придумують для своїх видавничих підприємств нерідко чужо­мовні або абстрактні назви.

Виплати на відрядження також є неминучими. Надто ж, коли видавництво утворене недавно. Для розширення мережі дистри­буції, збільшення числа своїх покупців у регіонах ефективними є дні видавництва в областях держави, виїзні презентації нових видань, участь представників видавництва у міжнародних чи регіональних книжкових форумах.

Оплата за користування телефонами та іншими технічними засобами залежить від кількості таких апаратів. Початкуючому видавцеві, як правло, вистачає одного телефонного номера. Сю­ди ж відносяться витрати за відкриття і утримання власного до­мену в Інтернет-мережі, користування електронною поштою та інших послуг міжнародної «павутини».

Поштові витрати на початках не є значними. Це передусім розсилка обов'язкових примірників нових видань згідно із за­твердженим Кабінетом Міністрів списком. Ряд видавництв роз­силає певну кількість примірників таких видань до редакцій спеціалізованих часописів для можливого рецензування, а також у книготорговельні організації в рекламних цілях. Ті видавничі підрозділи, що міцно стоять на ногах, можуть дозволити собі, з метою підтримання високого іміджу своєї фірми, виготовлення поштових конвертів з власним логотипом, періодичну розсилку вітальних листівок з нагоди різних свят своїм постійним клієн­там, авторам та організаціям, з якими співпрацюють. Солідне ви­давництво не зможе обійтися без передплати бодай кількох газет та журналів, передусім, фахових.

Транспортні витрати. Для перевезення накладів нових ви­дань з поліграфічних підприємств до складів переважна біль­шість видавців користується найнятими або орендованими у спеціалізованих підприємствах транспортними засобами. В та­кому випадку оплата послуг здійснюється відповідно до укладе­них договорів. За наявності власного транспортного засобу (зде­більшого легкового) витрати на його утримання (водій, гараж, ремонт, пальне) доповнюватимуть цю статтю.

І, нарешті, витрати на комунальні послуги. Йдеться про опа­лення приміщення, холодну й гарячу воду, світло, що здійсню­ється відповідно до існуючих у кожному регіоні тарифів і норм для підприємств і організацій. Нерідко початкуючі видавці ре­єструють своє видавниче підприємство в одному районі міста, а працюють в іншому. За цієї умови в щоквартальній звітності до районної податкової служби вони подають завірену печаткою до­відку, що видавництво не користується в цьому районі землею, водою та іншими комунальними послугами.

У середніх і великих видавництвах уся сума загальновидавничих витрат розділяється на один обліково-видавничий аркуш. Це зручно при обрахунку кошторису на кожне окреме видання. Як засвідчує практика, в таких видавництвах в останні роки ціна одного аркуша загальновидавничих витрат складає від 800 до 1500 гривень. Отож, якщо обсяг книги дорівнює 20 обліково-ви­давничим аркушам, то сума загальновидавничих витрат склада­тиме від 16 до ЗО тисяч гривень. Чим менше видавництво, тим ця стаття витрат є меншою.