Зміст програми Предмет та методи вчення про імунітет. Історія розвитку імунології

Предмет, методи та завдання імунології.

Дослідження Дженера Е. та Пастера Л. Отримання вакцин проти віспи, сибірської виразки, сказу, курячої холери. Розвиток інфекційної імунології.

Роботи Коха Р., Берінга Е., Ерліха П. Тріада Коха-Генле. Роботи з сироваткової терапії Берінга Е., отримання Берінгом протидифтерійної та протиправцевої сироваток. Теорія “чарівних куль” Ерліха П. Фагоцитарна теорія імунітету Мечнікова І.

Дослідження в галузі неінфекційної імунології. Відкриття груп крові людини та антигенів гістосумісності. Розвиток імуногенетики. Відкриття гіперчутливості. Роботи Пірке та Ріше. Відкриття Т- і В-популяцій імунокомпетентних клітин. Селекційно-клональна теорія імунітету. Встановлення ролі тимусу в імунітеті (роботи Ж.Міллера). Відкриття явища імунологічної толерантності. Вивчення будови імуноглобулінів (роботи Р.Портера та Д.Едельмана). Відкриття лейкоцитарних антигенів, роботи з трансплантаційної імунології (роботи Снелл, Доссе, Бенасерраф).

Створення гібридом з метою отримання моноклональних антитіл (роботи Келлєра та Мільштейна).

Вивчення причин та особливостей онкогенезу. Роботи Бішоп та Вармус.

Генетичний контроль імунної відповіді.

Література

Вершигора А.Е. Общая иммунология: Учеб. пособие. - К.: Вища школа., 1989. - 736 с.

Геник С.М. Розповіді Нобелівських архівів // Галицький лікарський вісник. – 2002. – Т. 9, № 4. – С. 116-119.

Кімакович В.Й., Герич І.Д., Кущ О.О. Лауреати Нобелівської премії з фізіології та медицини: Біографічні нариси. – Ужгород: ВАТ “Видавництво “Закарпаття”, 2003. – 420 с.

Лауреаты Нобелевской премии. Энциклопедия: М-Я. Перев. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – 861 с.

Контрольні запитання Фактори неспецифічної резистентності

Конституційний імунітет.

Складові природного імунітету. Механічні фактори стійкості (захисні фактори шкіри, слизових оболонок). Фізичні фактори стійкості (рН, температура, електростатичні фактори). Хімічні фактори стійкості (кислоти, ферменти). Біологічні фактори стійкості. Нормальна мікрофлора тіла людини.

Гуморальний неспецифічний захист. Комплемент: характеристика компонентів комплементу, шляхи його активації (класичний, альтернативний), біологічна активність та методи визначення окремих компонентів комплементу. Лізоцим. Пропердин. Інтерлейкіни та їх імунобіологічна роль в організмі. Інтерферони, їх класифікація та імунобіологічна активність, механізми дії, застосування. Білки гострої фази (С-реактивний білок, манозозв’язувальний білок). Роль транспортних білків крові (трансферину, лактоферину) у неспецифічній резистентності.

Клітинні фактори неспецифічної резистентності. Гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли), їх здатність до фагоцитозу та екзоцитозу гранул. Лейкоцити моноцитарного ряду (макрофаги і дендритні клітини), їх фагоцитарна функція та здатність до презентації антигенів. Роль дендритних клітин в ініціації специфічної імунної відповіді.

Фагоцитоз завершений і незавершений. Поняття опсонізації. Функціональна активність фагоцитарних клітин, методи її виявлення. Біоцидні фактори фагоцитів (кисневозалежні та кисневонезалежні). Природна клітинна цитотоксичність. Біологічна роль природних кілерів.

Запалення як прояв реакції неспецифічного імунітету. Основні риси запалення, причини їх виникнення. Судинна та клітинна фази запалення. Захисна і патологічна роль запалення. Значення лихоманки у захисті організму від інфекційних агентів.

Клінічна оцінка показників неспецифічної резистентності.

Недоліки неспецифічних факторів захисту.

Ендокринний контроль неспецифічної резистентності.