Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Геология лекции.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
398.85 Кб
Скачать

Лекція 13

ТЕМА: Еолові процеси і рельєф.

МЕТА: розглянути особливості і умови формування еолових форм рельєфу, закономірності їх розповсюдження на земній поверхні.

ЛІТЕРАТУРА: Свинко Й.М., Сивий М.Я. Геологія з основами палеонтології. Підручник. – К.:Вища школа, 1995. – С. 94-98.

Неклюкова Н.П. Общее землеведение. – М.: Просвещение, 1975.–С.72-78.

Леонтьев О.К., Рычагов Г.И. Общая геоморфология. – М.: Высшая школа, 1988. – С. 241-252.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ: еолові процеси, бархан, дюна, бугристі піски, барханні ланцюги, коразія, дефляція.

ПЛАН

1. Умови формування еолового рельєфу.

2. Дефляційні та корразійні форми еолового рельєфу.

3. Акумулятивні форми еолового рельєфу.

4. Аридно-денудаційні форми рельєфу.

1. Геоморфологічні процеси і форми рельєфу, які пов’язані з діяльністю вітру, називаються еоловими. Еолові процеси найбільш характерні для районів тропічних пустель, помірних пустель та напівпустель, холодних пустель арктичного поясу, відкритих піщаних просторів, які характеризуються певними умовами:

  • наявність незначної кількості атмосферних опадів;

  • однонаправленість та велика сила вітру;

  • розріджений рослинний покрив або повна його відсутність;

  • інтенсивне фізичне вивітрювання;

  • відносна сухість продуктів вивітрювання.

Робота вітру поділяється на: дефляцію – процес розвіювання та видування рихлого ґрунту; коразію – процес шліфування, обточування і руйнування твердих порід в результаті перенесення уламкового матеріалу вітром; перенесення еолового матеріалу та його акумуляція. Перенесення матеріалу та його відкладання залежить від швидкості вітру та розміру частинок.

2. Коразія спричинює формування різноманітних позитивних та негативних форм рельєфу у вигляді грибів, стовпів, ніш та котловин видування. Видуті форми рельєфу у вигляді гряд з розділяючи ми їх паралельними борознами називаються ярдангами. Утворюються вони переважно у глинистих пустелях.

Дефляція викликає прискорення процесу засолення внаслідок підвищення випаровування з поверхні ґрунту. Крім того, дефляція впливає на рихлі породи, які виносяться з утворенням котловин видування. Антропогенна діяльність людини може викликати прискорення дефляційних процесів – розорювання ґрунту, перевипас худоби, вирубка лісів.

3. Акумулятивні форми еолового рельєфу формуються в результаті зменшення швидкості вітру і відкладення осадового матеріалу на земну поверхню у вигляді наносів. Вітровий потік характеризується потужністю, ємністю та насиченістю. Ємність – кількість піску, котра може переміщуватись при даній кількості вітру. Потужність – реальна кількість переміщеного піску. Насиченість – відношення потужності до ємності вітрового потоку і чим вона менша, тим більша дефляційна здатність вітру.

Елементарною формою вітрової акумуляції є пагорбок, утворений на перешкоді, який перетворюється у пагорб навіювання. Останній перетворюється у лінійні форми з різною орієнтацією. Поздовжні (вздовж напрямку вітру) лінійно витягнуті форми еолового рельєфу називається піщаними грядами (грядові піски). Поперечні – бархани, барханні ланцюги та дюни утворюються упоперек напрямку вітру.

Бархани – еолові акумулятивні форми рельєфу серповидної форми, випуклим боком спрямовані назустріч вітру. Випуклий бік бархана має пологий схил, а увігнутий бік – крутий, рух відбувається увігнутою частиною вперед. Розмір великих барханів рідко перевищує 300 метрів у ширину, висотою кілька десятків метрів.

Барханний ланцюг – поперечна акумулятивна форма еолового рельєфу, яка складається з кількох барханів, об’єднаних одним кінцем в єдине утворення. Поздовжні барханні ланцюги зазвичай розташовуються паралельними грядами і формуються на поверхні суцільної піщаної товщі при вітрі одного напрямку.

Дюна – акумулятивна форма еолового рельєфу у вигляді пагорба, оберненого “рогами” до вітру, який рухається випуклою частиною вперед. Зустрічаються по узбережжях морів, долинах великих річок та озер. Відрізняється від бархана як особливостями пересування, так і крутизною схилів, а також задернованістю окраїн. Це так звана поперечна дюна. Поздовжні дюни формуються в умовах постійно дмучих вітрів одного напрямку, коли поступово руйнується центральна частина дюни, а пісок переноситься уздовж “рогів” дюни.

До рельєфу незакріплених пісків відноситься піщана рябизна – найменші за висотою (3-5 см.) форми еолового рельєфу у вигляді валиків довжиною кількасот метрів. Утворюються внаслідок хвильових коливальних рухів вітру біля піщаної поверхні.

Бугристі піски – комплекс піщаних бугрів неправильної форми (висотою 3-5 метрів), утворених чергуванням вітрів різних напрямків та частково закріплених рослинністю.

Кучугурні піски – акумулятивні форми еолового рельєфу, утворені розвіюванням раніше закріплених пісків на піщаних берегах річок та узбережжях морів.

З транспортуючою та акумулятивною діяльністю вітру пов’язана гіпотеза утворення лесового покриву: виніс пилу з пустельних областей та його відкладення і накопичення у периферійних відносно пустель територіях спричинило розвиток лесів.

Форми рельєфу, утворені перенесенням і відкладенням вітром снігу також відносяться до еолових, особливо чітко вони спостерігаються на рівнинних просторах.

4. Аридно-денудаційні форми рельєфу приурочені до кам’янистих та глинистих пустель помірного поясу. Для них характерний пустельний загар – наявність на поверхні корінних порід блискучої кірки з розчинів солей чи продуктів біохімічної роботи мікроорганізмів. Характерною особливістю глинистих пустель є такири – неглибокі замкнуті пониження з рівним днищем, вкритим твердою розтрісканою глинистою кіркою. Кірка утворюється внаслідок поступового осідання глинистих частинок після сильних злив.

Дефляція з поверхні такирів частинок глини та їх відкладення за межами такира сприяє утворенню глинистих дюн (узбережжя Мексики), або томмоків – пагорбків з глинистого пилу (захід Туркменії). Беровські пагорби – грядові форми рельєфу, витягнуті у напрямку переважаючих вітрів і складені глинистим пилом (Прикаспійська низовина, Туркменія).

Зливовий характер короткочасних опадів у глинистих пустелях сприяє розвитку ерозійних форм з утворенням “бедлендів”.

Аридні області характеризуються наявністю безстічних западин з солончаками чи солоними озерами в їх днищі.