26. Етапи, методи виховання, самовиховання та перевиховання особистості.
Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості
Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об'єктивних чинників.
Процес виховання – динамічний, неперервний, безупинний.
Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на ви роблення у себепозитивних рис і подолання негативних.
Самовиховання успішно здійснюється за певних умов. Передусім воно потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Щоб збагатити учнів відповідними знаннями і вміннями, прово дять цикл бесід про психічну діяльністьлюдини, свідо мість, волю, почуття, характер, мотиви поведінки, інтере си, здібності, потреби, темперамент, а також розкривають сутність самовиховання, методи і прийоми роботи над собою.
Процес самовиховання тривалий.
Процес виховання передбачає і подолання негативних рис, тобто перевиховання і виправлення.
Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рисособистості, що сформувалися під впливом не сприятливих умов виховання.
Виправлення — складний психічний процес перебудови особисто сті, що відбувається підвпливом перевиховання і самостійної ро боти особистості над усуненням відхилень у своїйсвідомості та поведінці.
Ці процеси можуть збігатися або не збігатися в часі. Пе ревиховання учня починають із часу реалізації програми пе ревиховання. Водночас може початися і процес виправлен ня. Якщо ж вихованець протидіє процесу перевиховання, не піддається виховному впливу, не змінюється на краще, то не відбувається і процес виправлення.
Деформування особистості складається з таких етапів: виникнення прогалин і спотворень у її морально-вольовій сфері, перетворення їх на відносно стійкі погляди та звич ки; формування мотивації поведінки; правопорушення, систематичне правопорушення, злочин.
Процес перевиховання спрямований на подолання нега тивних рис особистості і на виправлення таких категорій неповнолітніх: важковиховуваних, педагогічно занедбаних, неповнолітніх правопорушників і злочинців.
Готовність школярів до самовиховання як результат цілісного педагогічного процесу. У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою.
Прийом самопереконаяня: учневі пропонують у певній конкретній ситуації знай ти аргументи і за їх допомогою переконати себе в тому, правильно чи неправильно він вчинив.
Прийом самонавіювання. Його пропонують використо вувати у випадках, коли необхідно подолати в собі страх пе ред труднощами, невпевненість у власних силах, нерішу чість.
Прийом самопідбадьорювання. Він ефективний, коли учень губиться в складних ситуаціях, зневірюється у влас них силах та можливостях.
Прийом самозаохочення. Застосовують у випадках, ко ли учень, долаючи певні труднощі, виконав складне завдання. До них вдаються, коли необхідно подолати негатив ні риси особистості.
Прийом самопримусу. Допомагає у боротьбі з внутріш ньою неорганізованістю, небажанням вчитися чи працю вати, з лінощами.
Прийом самоаналізу. Йому належить вирішальна роль у самовихованні. Він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку.
Практичні прийоми. До них, зокрема, належить прийом «крок уперед» — щоденне планування діяльності на на ступний день, «оцінювання прожи того дня» — аналіз учнем своїх дій, вчинків та недоліків.
Прийом «правила моєї поведінки». Полягає у дотри манні складених для учня правил поведінки. Привчає до виконання своїх обов'язків.
Прийом самозобов'язання. Передбачає планування уч нем роботи над собою на місяць, семестр або рік, залеж но від того, які риси особистості він прагне сформувати чи подолати і в який термін.
Прийом «упізнай себе». Має характер гри: учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його пріз вища, той впізнає себе, а товариші доповнюють цю харак теристику.
Прийоми «самохарактеристики» та «взаємохарактеристики». Полягають у тому, що підготовлені таким чином характеристики обговорюються в колективі, це привчає учнів до самоаналізу і дає педагогові багатий матеріал для роботи з ними.
___________
Перевиховання і виправлення особистості спрямовані на подолання її негативних рис.
Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом негативних умов виховання.
Як правило, перевиховання здійснюють завдяки переконанню дією. З цією метою залучають вихованця до значущої для нього і корисної загалом діяльності, що дає йому змогу по-новому глянути на світ і на себе, спонукає до більш адекватної поведінки.
Виправлення — складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи над усуненням відхилень у власній свідомості та поведінці.
Виправлення є своєрідним результатом процесу перевиховання. Воно може збігатися або не збігатися з перевихованням у часі. Але ніколи не настає раніше перевиховання. Якщо ж вихованець протидіє процесу перевиховання, не піддається виховному впливу, не змінюється на краще, то не відбувається і виправлення.
Функції перевиховання. Процес перевиховання пов'язаний із реалізацією функцій відновлення, компенсування, стимулювання і виправлення.
Функція відновлення. Передбачає створення таких умов, у яких індивід зміг би знову виявити себе гармонійною особистістю, тобто відновити позитивні якості, якими він володів до часу, коли в його поведінці стали переважати девіантні риси. Такого індивіда називають ще педагогічно занедбаним.
Функція компенсування. Вимагає створення таких умов у процесі перевиховання, за яких індивід зміг би перевершити свої недоліки у певній діяльності успіхами в інших сферах, щоб утвердитися в очах ровесників, товаришів.
Функція стимулювання. Реалізація її пов'язана зі спрямуванням зусиль на активізацію дій індивіда в тій галузі, де він зміг би найповніше виявити свої позитивні якості.
Функція виправлення. Суть її виявляється у допомозі вихованцю звільнитися від негативних рис.
Розуміння суті функцій перевиховання дає змогу кваліфікованіше будувати цей процес і домагатися позитивних результатів.
ЕТАПИ ПЕРЕВИХОВАННЯ. Процес перевиховання є складним, багатоетапним. Кожен етап, маючи певні універсальні особливості, по-своєму реалізується у різних середовищах і настає тільки після завершення попереднього, що теж залежить від конкретної ситуації. Таких етапів педагогіка виділяє чотири: підготовчий, початковий, перелом ний, завершальний.
Підготовчий етап. Головне завдання в цей період - детально вивчати й аналізувати позитивні й негативні риси індивіда, умови, які спричинили їх виникнення, визначити шляхи нейтралізації негативних і посилення позитивних рис, конкретні завдання та зміст процесу перевиховання. На основі цих відомостей складають програму перевиховання. Водночас вихованець має переживати сам факт свого незвичного становища в колективі. Завдяки самоаналізу і самооцінці поведінки в нього з'являється бажання змінитися на краще, але він ще чітко не уявляє, як це зробити. Відбувається боротьба мотивів поведінки: бажання виправитися гальмується попередньою системою мотивації. Згодом позитивні мотиви перемагають. Своєчасне заохочення навіть незначної перемоги над собою допомагає подолати внутрішні конфлікти, зміцнити позитивну мотивацію поведінки.
Початковий етап. Починається реалізація наміченої програми перевиховання. Завдяки виконанню запланованих заходів відбувається подолання помилкових поглядів і переконань, зміцнюються й формуються позитивні риси характеру, навички, звички, зникають девіантні. На цьому етапі вихованець не виявляє особливої активності, тому процес його виправлення спочатку відбувається повільно: він із недовірою ставиться до педагога та його виховних впливів. Тому виховну роботу насамперед слід спрямовувати на подолання психологічного бар'єра, перебудову самосвідомості й самооцінки, щоб сформувати у вихованця готовність до виправлення. Згодом унаслідок виховного впливу вихованець починає усвідомлювати потребу змінитися на краще. У цей період динамічний стереотип попередньої поведінки конфліктує з вимогами учнівського, студентського, виробничого колективу, а невиправдане використання покарань може суттєво ускладнити досягнення мети перевиховання.
Переломний етап. Особливістю його є те, що вихованець добровільно виконує свої зобов'язання, виявляє самостійність і активність. У цей час важливо не лише формувати правильні уявлення, поняття, погляди і переконання, переорієнтовувати помилкові, а й нагромаджувати позитивний досвід поведінки учня, залучаючи індивіда до виконання різних доручень, до участі в житті колективу, стосунки в якому базуються на взаємній вимогливості й допомозі. У цей період вихованець уже усвідомлює, що він на правильному шляху, і діє відповідно до нових переконань, отримуючи моральне задоволення від перемоги над собою. У нього з'являється бажання діяти так само й надалі.
Завершальний етап. Пов'язаний він зі створенням умов для залучення вихованця до активної участі в усіх видах діяльності, нагромадженням позитивного досвіду поведінки, розширенням сфери самовиховання.
Перехід до конкретного етапу перевиховання у різних вихованців залежить від рівня їх педагогічної занедбаності, ставлення до процесу перевиховання, ефективності навчально-виховної роботи в закладі освіти. Майстерність педагога полягає в тому, щоб своєчасно помітити зрушення в розвитку вихованця, скоригувати програму роботи з ним, намітити нові завдання й вимоги, уникнути «тупцювання на місці».
На кожному етапі перевиховання слід дотримуватися відповідних принципів, які визначають основні вимоги до змісту, форм і методів виховної роботи з певною категорією осіб і забезпечують її ефективність.
