Особливості тероризму у ххі столітті
Подальша глобалізація тероризму посилюється. Він набув уже певної структури у світовому просторі і включає цілу мережу організацій, груп, значну кількість економічних і політичних структур, навіть деякі держави звинувачуються у тому, що вони є спонсорами тероризму. Основна матеріальна підтримка терористичних організацій надходить із арабських нафтодобувних і розвинених західних країн. На території останніх присутні численні релігійно-етнічні громади чи діаспори, які незадоволені своїм становищем у новій для них соціально-культурній інфраструктурі і прагнуть підтримувати своїх «братів» в інших країнах світу.
Негативний вплив тероризму на світове співтовариство багатогранний.
По-перше, він несе велику кількість людських жертв та значні матеріальні збитки. Це тисячі загиблих і поранених 11 вересня 2000 року у Нью-Йорку, сотні - в Москві. Про масштаби поширення тероризму та інтенсивності його застосування можна судити на підставі статистичних даних, опублікованих спеціальними державними структурами різних країн світу та спеціалізованими виданнями. Так, за даними журналу «International Security Revue», в період 1970-78 рр. зареєстровано 5534 терористичних актів. Говорячи про 1981 р., американський «Journal of defence and diplomacy» повідомляє про 2700 терористичних акти, вчинених 125 терористичними групами, що діяли в різних регіонах світу, але переважно у 50 країнах. Дані за 1985 р. свідчать про збільшення кількості цих актів порівняно з 1981 р. на 15%. За даними ЦРУ США, за період з 1968 по 1980 рр. вчинено 6714 акцій міжнародного тероризму. В одній зі своїх щорічних доповідей ЦРУ змальовує вражаючу картину поширення тероризму: якщо у 1970 р. теракти були вчинені у 48 країнах, то в 1975 — в 57, у 1980 — у 76, а у 1981 — в 91 країні. До 1995 р. тероризм охопив понад 100 країн світу, а кількість терактів з 1968 по 1995 р. наблизилася до 25.000.[1]
По-друге, завдяки розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальної комп’ютерної мережі Інтернет, де культивуються насильство та жорстокість у все більшої кількості людей є можливість використовувати інформацію про створення самих витончених пристроїв, методів і прийомів знищення.
По-третє, інтернаціональний характер життя людей, нові засоби зв’язку, сучасні види озброєнь різко знижують значимість державних кордонів і відповідно все важче захистити конкретний регіон від проникнення тероризму.
По-четверте, міжнародний тероризм нав’язує народам свої ідеї та свої оцінки ситуації, залучає до своїх рядів молодь, висококваліфікованих професійних найманців, стираючи у їх свідомості великі принципи гуманізму і добра.
Сучасний тероризм – це складна розгалужена система терористичних центрів та організацій, які включають: керівну і оперативну ланку; підрозділи розвідки і контррозвідки; відділи матеріального забезпечення; бойові групи і групи прикриття; систему конспіративних укриттів; відділи по підбору кадрів; агентуру у правоохоронних і державних органах; гарне технічне оснащення; навчальні бази і полігони.
Ці центри можуть мати таку розгалужену систему дій лише при потужному фінансуванні, яке сьогодні основане на активній економічній діяльності терористичних організацій.
Головний засіб самофінансування - кримінальна діяльність. Наявність високоорганізованої й оснащеної військової сили забезпечує терорсередовищу становище бути "поза конкуренцією" у будь-якій зоні організованої злочинності. Тим більше, що карне середовище не має ні такого "ідейного" заряду, ні, штабів такого інтелектуального рівня, які мають терористичні організації. У результаті терорсередовище витискує, а частіше - включає у свої структури організовану і неорганізовану злочинність, нарощуючи тим свої можливості і беручи під свій контроль ключові сфери кримінального бізнесу. Сьогодні головне джерело фінансування тероризму - не внески прихильників або допомога "терористичних держав" (хоча і те, і інше мають місце), а контроль наркобізнесу, рекету, проституції, торгівлі зброєю, контрабанди, грального бізнесу і т. д. Наприклад, основне джерело фінансування перуанського руху "Сендеро луміносо" і ліванської "Хезболлах" - наркобізнес, а цейлонских "Тигрів звільнення Таміл Ісламу" - наркотики й угоди "зброя - дорогоцінні камені".
Такий "економічно сформований" тероризм спроможний уже до серйозної самостійної діяльності, і не тільки в масштабах "своєї" країни. Проте сьогодні розгортання такої діяльності можливо лише за наявності структур для "відмивання" грошей - у вигляді контрольованих банків, фірм, виробничих підприємств. Саме терорсередовище створює такий економічний сектор, іменований нині "сірою економікою".
"Відмивання" частіше усього проводитися в кризових зонах світу, де ослаблений державний контроль. Результати можна спостерігати, наприклад, в Італії, де операція по боротьбі з корупцією "Чисті руки" сходить нанівець через об'єднану протидію терористів і чиновників, які продалися.
Захоплення "чорної" і "сірої" економік із їхніми багатомільярдними оборотами й арміями організованої злочинності перетворює лідерів терору в хазяїв потужної економіко-політико-військової сили. Ця "сфера терористичних послуг" не може залишатися без уваги, у тому числі і "легальними гравцями" - державами. Але через незаконність такого використання і неприйняття його громадською думкою проводити його можна тільки у виді таємних операцій під керуванням спецслужб. Так, наприклад, спецслужбами Великобританії був у свій час організований басмацький терор у радянській Середній Азії. Інший приклад - американський "ірангейт", де ЦРУ на гроші, виручені від продажу зброї "ворогу" - Ірану, фінансувало терор "контрас" у Нікарагуа.
Таким же чином організовували війну моджахедів проти уряду Афганістану, куди 3 млрд. доларів уклали США, ще стільки ж - інші країни, у т.ч. ісламські, і 10 млрд. - колумбійські наркоділки. Гульбеддин Хекматиар - не тільки опора тамтешнього терорсередовища, але і король наркобізнесу. І, незважаючи на те, що третина попадаючого в США героїну, йде з Афганістану, ЦРУ фінансувало Хекматіара приблизно до 1994 р., коли зробило нову ставку - на терористів "Талібана". Залишки бойовиків-терористів (8-15 тис. чол.) після відходу СРСР з Афганістану сьогодні стали однією з опор розвитку тероризму в Північній Африці, Боснії, на Близькому Сході, у Чечні, Таджикистані і. . . самих США. Те, що відбувалося і відбувається в Боснії, показує, у свою чергу, що США планомірно створюють ісламську тероросферу в Європі, щоб перешкоджати надмірній самостійності останньої.
Вмикання тероризму в гру спецслужб потребує визначеного "узаконювання" з погляду "ідейної" частини терорсередовища. Оскільки її первинний ідеологічний центр для цього, як правило, не здається через свої переконання й амбіції, то впроваджується або створюється в керівництві терорсередовища новий ідеологічний центр, спроможний реалізувати цілі спецслужб.
Сьогодні визначальну роль у терористичному русі цілого світу відіграватимуть організації, що набули нової форми, трансформувавшись у справжні корпорації зі своїми банками, виробничими потужностями, юридичною інфраструктурою, значними земельними володіннями, суперсучасними засобами масового знищення і десятками, а то й сотнями, тисяч добре зорганізованих, абсолютно контрольованих верхівкою організації членів. Чудова камуфльованість подібних організацій та їх транснаціональний характер роблять їх невразливими. Студенти 70-х з автоматами навпереваги виглядають просто смішно порівняно з тими монстрами, що виникають у надрах сучасної цивілізації. Світ стоїть на порозі нової доби, доби занепаду абсолютної могутності держави. Концентрація значного капіталу у приватних руках і легка приступність надсучасних технологій створюють сприятливе середовище для виникнення в рамках суспільства замкнених соціотехногенних утворень, що прагнуть зруйнування цього суспільства.
Терористичні організації налагодили між собою зв’язки на спільній ідеологічній, конфесійній, комерційній основі. Вони тісно взаємодіють у питаннях придбання озброєнь, прикриття один одного, поділу функцій і завдань при проведенні масштабних операцій.
Сучасний тероризм перетворюється у могутньо військову силу, яка несе загрозу не лише окремим державам, а й мирному існуванню усього світового порядку. Його діяльність проявляється в наступних напрямках:
1. Ведення диверсійно-терористичної війни, участь у масштабних збройних конфліктах.
2. Перетворення терористичної діяльності в бізнес глобального масштабу з розвиненим «ринком праці» (найманці) і додатковим капіталом (поставки зброї, наркоторгівля і, звичайно ж, торгівля людьми).
3. Висунення як основної мети боротьбу за владу спочатку в окремій країні, а потім і в усьому світі. Так, представники, окремих радикальних течій ісламу проголосили своєю метою створення єдиної ісламської держави – «ісламського халіфату». Головним об’єктом терористичного впливу є розвинені країни світу на чолі із США, яка проголошена «імперією зла», що перешкоджає об’єднанню ісламських держав. Прикладом терористичного інтернаціоналізму є «Міжнародний ісламський фронт джихада проти іудеїв і хрестоносців» під керівництвом Ісами Бен Ладена і його військове крило-організація «Алькаїда», філії якої створені в Судані, Єгипті, Ємені, Сомалі, Афганістані, Пакистані, Боснії, Хорватії, Алжирі, Тунісі, Лівані, на Філіппінах, у Таджикистані, Азербайджані, США, Кашмірі (Індія), Чечні (Російська Федерація).
Сучасний тероризм виступив як носій національної, державної небезпеки не як інша нація чи ідеологічна система, блок держав, а як транснаціональна несистемна організація, яку не можливо прив’язати, однозначно ідентифікувати по признакам – нація, територія, державна ідеологія. Не наділена цими атрибутами, вона набуває якостей, із-за яких її об’єктом стає світове громадянське суспільство.
Сучасний тероризм в планетарному масштабі – це спроба підмінити раціональні методи відстоювання політичних інтересів ірраціональними. Характерна риса сучасного тероризму – це використання глобальної видовищності, масового резонансу, який можливий завдяки сучасним засобам масової інформації. Терористичний акт – це локальний точковий удар, який має глобальний резонанс і таким чином він вбудований в систему планетарного простору.
Сьогодні багато терористичних організацій мають можливість використовувати найновіші, часто секретні засоби озброєння і зв’язку. До того ж не завжди добуті не законним шляхом.
Сучасний тероризм багатогранний і схильний до адаптації і масуванню в залежності від конкретних соціально-економічних умов того чи іншого регіону, внутрішньої і зовнішньої кон’юктури в «країнах-схованках» чи «країнах-жертвах».
Найбільшу небезпеку несе симбіоз терору і засобів масової інформації. Саме через ЗМІ будь-який акт терору набуває рис, характерних для зброї масового знищення, так як за допомогою страху ушкоджується свідомість мас, подавляючи волю людини і направляючи її діяльність в потрібному для організаторів терактів напрямку.
Особливу небезпеку також становлять методи фінансування діяльності екстремістських організацій. Для цих цілей вони використовують благодійні фонди і систему ісламських банків.
Загроза розповсюдження екстремістських організацій актуальна і для України, на території нашої держави діє три течії, які прикриваються ісламом для досягнення своїх політико-економічних цілей.
Вахабізм-релігійно-політична течія, основана в ХVІІІ столітті Муха медом ібн Абдель-Вахабом. Погляди членів цієї організації суперечать віровченню мусульман, вони особливо непримиримі до всіх, хто не згоден з ними. Вахабісти до невіруючих відносять людей, які читають Коран для померлих мусульман чи відвідують могили святих людей і Пророків для благословення і звернення через них до Бога, закликають знищувати людей, які звертаються до Пророків Мухамеда, Ісуса, його матері Марії, вважають, що кров і майно таких людей втратили недоторканість. У ХVІІІ столітті вахабісти в історичних хроніках похвалялись, що убили чотири тисячі людей, розрізали животи вагітним жінкам. Сучасні послідовники розповсюджують листівки, в яких пишуть, що пролиття крові тих, хто не дотримується поста є богоугодною справою. Ісламські вчені визнали вахабістів відступниками від віри.
В Україні діють організації партій «Ісламська община» («Аль-джама’ат аль-ісламійя») і «Брати-мусульмани» («Аль-іхван аль-мусламум»).
Вони дотримуються ідеології екстремістських діячів ХХ століття єгиптянина Саїда Кутуба і пакистанця Абуль-А’ля Аль-Маудулі. За їх переконаннями люди, які не дотримуються хоча б одного із законів Шаріату є невіруючими. За словами Саїда Кутуба, зараз все людство повернулось до язичества, тому це дозволяє його послідовникам знищувати жінок, дітей, людей похилого віку в будь-якому місці землі.
В останні роки в Україні активно насаджується ідеологія партії «Хізб ат-тахрір», яка активно прагне легалізуватись в нашій країні. Ця партія була заснована в середині ХХ століття Такиюддіном Ан-Набаханій, який не маючи прав, проголосив себе «Халіфом (правителем Ісламської держави) нового часу». Його послідовники переконані, що якщо людина не принесе присяги Халіфу до смерті, то помре смертю «померлого в епоху язичництва». Судження членів цієї організації про правителя і його народ, які дотримуються не лише Шаріату, а й інших законів, які аналогічні тим, що є у послідовників Саїда Кутуба: пригнічення, кровопролиття, попирання правами людей.
На сучасному етапі усі три напрямки взаємодіють між собою і навіть виступають єдиною силою, проголошуючи так зване ісламське відродження.