Тема 8. Міжнародний факторинг

72 Поняття факторингу в міжнародному торговельному обороті.

Факторинг – це придбання права на стягування боргів, на перепродаж товарів і послуг з подальшим отриманням плате-жів за ними. Зазвичай ідеться про короткотермінові вимоги. Ін-шими словами, інститут факторингу є різновидом посередниць-кої діяльності, при якій фірма-посередник за певну плату отри-мує від підприємства право стягувати і класти на її рахунок на-лежну йому суму грошей від покупців (право інкасувати дебі-торську заборгованість). Фінансові інститути, які надають фак-торингові послуги, називаються фактор-фірмами, їх створюють потужні банки (або самі банки виконують функції фактор-фірм), що забезпечує високу надійність факторингових угод і мініма-льні витрати для клієнтів. У різних країнах розгалужену мережу спеціалізованих філіалів для факторингового обслуговування підприємств створили транснаціональні корпорації.

Ще недавно розвиток факторингу обмежувався на законодав-чому рівні. Нині – це ліцензована послуга і право на її здійснення мають організації фінансового сектора (спеціалізовані факторин-гові фірми, банки, інвестиційні компанії), які позиціонують себе на ринку як продавці факторингових послуг.

73 Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 р.

Конвенцію УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» було разроблено в (UNIDROIT - УНИДРУА) и прийнято в 1988 г. на дипломатичній конференції в Оттаві, в якій брали участь 55 країн.

Структура відповідної Конвенції така:

Преамбула

Розділ I «Сфера застосування та загальні положення»

Розділ II «Права та обов'язки сторін»

Розділ III «Подальші відступлення права грошової вимоги»

Розділ IV «Прикінцеві положення»

Текст Конвенції має 23 статті. назви у них відсутні.

74. Поняття факторингового договору.

Для цілей цієї Конвенції «договір факторингу» означає до-говір, укладений між однією стороною (постачальником) та ін-шою стороною (фактором), відповідно до якого:

(a)        постачальник відступає або може відступати фактору право фошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками). крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в перпгу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання;

(b)       фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:

— фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів;

—        ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебі-торської заборгованості;

—        пред'явлення до сплати грошових вимог;

—        захист від несплат боржників.

(с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення пра-ва грошової вимоги».

Конвенція застосовується, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів (послуг) між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав. Причому необхідно, щоб такі держави і держава, де фактор здій-снює господарську діяльність, були учасниками Конвенції.

Як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави.

Якщо суб'єкт здійснює господарську діяльність більш ніж в одному місці, то до уваги береться те з них, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням.

Застосування Конвенції може включатися сторонами договору факторингу або сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, що випливають, коли фактор був пись-мово повідомлений про це виключення або після цього.