VI. Основні правила експлуатації резервуарів
Для нормальної експлуатації резервуару необхідно суворо виконувати визначені у технічній документації умови – робочий тиск, температура, швидкість наповнення та випорожнення, місцезнаходження рівня і т. ін. За станом резервуару постійно спостерігають, а також здійснюють поточний і капітальний ремонти, періодичність яких встановлюють залежно від агресивності продукту, розмірів і конструктивних особливостей резервуару. Зі збільшенням ємності резервуару вимоги до його обслуговування зростають.
Тому на персонал, який експлуатує резервуари, покладають такі обов’язки:
Прийом обладнання після монтування або ремонту.
Пуск резервуару та встановлення робочих умов згідно з технологічною картою.
Дотримання технологічного режиму експлуатації – спостереження за станом у середині резервуару за допомогою приладів, регулювання технологічного режиму, відбір проб, вимірювання вмісту, періодичний запис показів встановленого на резервуарі манометру.
Спостереження за технічною справністю резервуару, запобіжних, запірних, регулювальних пристроїв.
Попередження і ліквідація аварій.
Зупинка експлуатації резервуару в певній послідовності, яка передбачена технологічною картою.
Підготовка резервуару до ремонту.
Ремонт резервуару або прийом резервуару в експлуатацію, якщо ремонт здійснювався спеціальною ремонтною службою підприємства або заводу, який виготовив резервуар.
Нове обладнання приймає група механіка цеху згідно з галузевими технічними вимогами. Якщо прийом резервуару здійснюється після ремонту, то перевірку ведуть згідно з документацією про проведені роботи (складеною на підставі дефектного акту). Прийом резервуару в експлуатацію оформляють актом.
Щоденному огляду належать: зварювальний шов, який з’єднує нижній пояс і днище, вертикальні зварювальні шви, всі штуцери, стан дихального і запобіжного клапанів. При виявлені течі зварювальних швів, несправностей запірної арматури, дихального або запобіжного клапану необхідно відразу прийняти заходи, передбачені інструкцією з експлуатації.
Резервуари необхідно періодично чистити: у випадку зміни продукту, який будуть зберігати; при забрудненні стінок резервуару залишками продукту або його осадом, який може погіршувати якість вмісту; при підготовці до ремонту.
Чищення резервуарів є досить трудомісткою операцією. Спосіб чищення резервуару залежить від кількості і природи забруднень, від наявності або відсутності засобів механізації. Найчастіше чищення резервуарів здійснюють у такій послідовності:
Випорожнення резервуару.
Провітрювання і дегазація резервуару, якість яких визначають лабораторним аналізом або за допомогою спеціальних приладів.
Миття резервуару водою.
Видалення бруду вручну, механічним або гідромеханічним способом (сильним струменем води), хімічним способом з використанням мийних засобів.
Після промивки і пропарювання апарату для аналізу беруть проби повітря. Якщо у відібраній пробі містяться шкідливі домішки підвищеної концентрації, то операцію повторюють доки не отримають позитивний результат. Після цього керівник, відповідальний за експлуатацію резервуару, дає дозвіл на відкриття люків (усне, в окремих випадках письмове). Якщо на резервуарі є декілька люків, то спочатку відкривають верхні люки, а потім – нижні. Якщо люк один, то у верхній частині резервуару відкривають один штуцер, а потім – нижній люк. Після відкриття люків повторно беруть пробу повітря і, якщо концентрація шкідливих домішок у нормі, керівник дає дозвіл на проведення огляду резервуару всередині. В процесі огляду резервуару заповнюють типову дефектну відомість, яку затверджує керівник цеху або заводу, і яку передають у ремонтний підрозділ. Про результати огляду додатково складають акт огляду.
Порядок виконання операцій і заходи техніки безпеки встановлюють спеціальною інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Резервуари повинні бути забезпечені засобами вогнегасіння: ящиками з піском, лопатами, відрами, вогнегасниками, пожежними шлангами та ін.
VIІ. ГОЛОВНІ ВИМОГИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ ПРИ КОНСТРУЮВАННІ ЄМНІСНОЇ АПАРАТУРИ
При конструюванні резервуарів конструктор повинен керуватися санітарними нормами і протипожежними вимогами, які встановлені відповідними стандартами, або іншими документами, затвердженими міністерствами, де буде експлуатуватися даний резервуар.
Проектуючи ємність для зберігання сильно діючих отруйних речовин конструктор повинен передбачити технічні засоби або пристрої, які б виключали можливість випадкового попадання у довкілля отруйної речовини.
Температура нагрітих поверхонь резервуару, який встановлений у закритому приміщені, де працюють люди, не повинна перевищувати 45 ОС. (Якщо температура всередині резервуару менша або дорівнює 100 ОС, то температура на поверхні не повинна перевищувати 35 ОС).
До пожежнонебезпечних резервуарів відносять резервуари, у яких зберігаються горючі речовини.
Якщо резервуар використовують для зберігання легко летких і вибухонебезпечних речовин, то необхідно передбачити з’єднання вентиляційного штуцера з вогнегасильним пристроєм.
На резервуарі, в якому зберігають горючі або вибухонебезпечні рідини, вгорі біля бічної стінки необхідно передбачити встановлення додаткової ємності для піноутворюючого розчину, який використовують при необхідності для гасіння.
Конструюючи ємнісну апаратуру, конструктор повинен забезпечити захист резервуару від статичного заряду, який часто буває причиною вибухів або пожеж. Тому у конструкції резервуарів потрібно передбачити пристрої для відводу електростатичного заряду. Наприклад, при заповнені резервуару органічними рідинами, для уникнення накопичення статичного заряду на струмені рідини трубу для заповнення резервуару необхідно опускати до дна резервуару. Причиною вибуху може стати іскра, утворена внаслідок співударяння сталевих або титанових деталей (наприклад, деталей запобіжного клапану). Тому конструюючи резервуар для вибухонебезпечних продуктів одну з деталей потрібно виконати з міді, латуні, бронзи або якогось іншого матеріалу, який виключає утворення іскор.