Інші показники

1. Маса заготовки, 5,42 кг.

2. Маса відходів, 0,42 кг.

3. Кількість деталей на 1 машину, 1шт.

4. Річна виробнича програма, 195 000 шт.

5. Двозмінний режим роботи підприємства, тривалість зміни – 8 год.

2.Проведення організаційно-економічних розрахунків проектування дільниці по виготовленню деталі

2.1. Визначення виробничої програми дільниці

Виробнича програма (програма запуску деталей) та технологічний процес виготовлення деталі являються основою всіх організаційно-планових розрахунків роботи виробничих дільниць.

Програма запуску деталей у виробництво визначається за формулою:

N_з = N_в  j + N_з.ч + N_н.в + N_бр, шт. 6, с.4 (1),

де N_в – річна програма випуску виробів, шт.;

j – кількість деталей, що використовуються у виробі, шт.;

N_з.ч - кількість деталей, які випускаються у вигляді запасних частин (приймається в розмірі до 20% від N_в · j), шт.;

N_бр – кількість деталей, які компенсують технологічно неминучий брак деталей, розраховується за формулою: N_нв – кількість деталей в незавершеному виробництві (приймається в розмірі 3% від N_в · j.), шт.

Наприклад:

Використовуючи вихідні дані із технологічної карти визначаємо кількість деталей в незавершеному виробництві:

N_н.в = (195 000∙1)3% = 5 850 шт.

Кількість деталей, які компенсують технологічно неминучий брак деталей, розраховується за формулою:

, шт.6, с.4(2),

де а_л – плановий відсоток прихованого браку литва (2%); а₁...а_m – відсоток технологічно неминучого браку (на операціях технологічного процесу слід приймати 1,5%, на фінішних операціях – 1%);

m – кількість операцій технологічного процесу; =25 693 ш

Розраховуємо кількість деталей, які випускаються у вигляді запасних частин:

N_з.ч = (195 000∙1)20% = 39 000 шт.

Програма запуску деталей у виробництво становить :

N_з = (195 000∙1) + 39 000 + 5 850 + 25 693 = 265 543 шт.

2.2. Визначення типу виробничого процесу

Тип виробництва встановлюється за ступенем спеціалізації (по середньому коефіцієнту завантаження) робочих місць. Середній коефіцієнт завантаження робочих місць технологічного процесу визначається в такій послідовності.

2.2.1. Розрахунок дійсного річного фонду часу роботи обладнання

Дійсний річний фонд часу роботи обладнання визначається за формулою:

5, с.113 (3),

де Д_р – кількість робочих днів на рік (згідно з календарем);

Т_зм – тривалість робочого дня в годинах;

f – втрати робочого часу на ремонт устаткування (6%);

n – кількість робочих змін на протязі доби.

= 3775 год.

Отже дійсний річний фонд часу роботи обладнання буде складати 3775 годин.

2.2.2. Розрахунок кількості робочих місць по операціям технологічного процесу

Розрахункова кількість робочих місць на кожній операції визначається за формулою:

, шт.од. 5, с. 117 (4),

де – норма часу виконання і-тої операції, хв.;

К_в – коефіцієнт, враховуючий виконання норм виробітку; К_в=1,1.

Прийнята кількість робочих місць (обладнання) /М_пр, шт.од./ на кожній операції визначається шляхом округлення розрахункової величини до цілого числа. Допускається перевантаження обладнання до 12%.

Наводиться приклад розрахунку кількості робочих місць на одну операцію:

; шт.од.

= 2,21 шт.од.

Прийняту кількість робочих місць визначаємо шляхом заокруглення, вона становить: М_пр005 = 3 шт.од..