
- •Правопис прислівників
- •Разом пишуться:
- •Окремо пишуться:
- •Через дефìс пишуться:
- •Правопис часток не / ні
- •Разом пишуться:
- •Окремо пишуться:
- •Через дефіс пишеться:
- •Правопис часток (крім не / ні)
- •Разом пишуться:
- •Окремо пишуться:
- •Через дефіс пишуться:
- •Спрощення у групах приголосних
- •Зміни приголосних перед –ськ(ий), -ств(о)
- •Правопис літер ґ і г
- •Апостроф
- •М’який знак
- •Подвоєння та подовження приголосних
- •Родовий відмінок іменників іі відміни чоловічого роду однини з основою на приголосний
Подвоєння та подовження приголосних
Подвоєння приголосних при збігу їх
1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, заввишки, роззброїти.
Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як отой, отут, отак, отепер, отоді, а також оцей тощо.
б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет).
в) Кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниця: вина – безвинний, причина – причинний; баштанник, годинник; Вінниця.
Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний – безвинність – безвинно.
г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: пасся, розрісся.
2. Буквосполучення -нн- пишеться:
а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, численний.
б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий), [-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії: здійснéнний, недоторкáнний та в прикметнику старáнний з відтінком підсилення.
в) У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, огненний, священний.
Буквосполучення нн зберігається й в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників: старанність, старанно, численність, численно.
Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: вúвершений, індустріалізóваний, спéчений, як і в прикметниках на -ений з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): варéний (пор. вáрений), печéний (пор. дієприкметник пéчений) та ін., а також у прикметнику довгождáний.
Треба розрізняти такі слова, як здійснéнний (який може здійснюватися – прикметник) і здíйснений (який здійснився – дієприкметник), нездолáнний (непереможний) і нездóланий (якого не подолали), незлічéнний (представлений у дуже великій кількості) і незлíчений (не порахований) та ін.
3. Подвоюються приголосні в словах: боввáн, Ганна, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, ссавці та ін.
Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І
4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ч, ц подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:
а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни (крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді; піддашшя, піддашшю, на піддашші; життя, життю, життям, а також у похідних словах: життя – життєвий (і життьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш.
Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття – відкриттів, почуття – почуттів.
б) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках деяких іменників чоловічого і жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів (Р.в. множини); стаття, статті, статтею (але в родовому множини – статей).
в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІІІ відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь – молоддю, сіль – сіллю, подорож – подорожжю.
Але: молодість – молодістю, повість – повістю, пригорщ – пригорщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний (б, п, в, м, ф) або р.
г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, попідвіконню.
д) Перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.
Примітка. Приголосні не подовжуються в словах: кутя, попадя, свиня, у формах числівника третя, третє та ін.