3. Розбивка траншей і ходів сполучення. Відривання траншей за допомогою зособів механізації. Влаштування і маскування траншей.

Підготовка траси включає в себе:

- перевірку на мінування, засміченість не підірваними мінами;

- розмінування і вилучення снарядів;

- розвідку природних перешкод і забезпечення пропуску через них

працюючих машин.

Для виконання цих задач на кожну землерийну машину виділяється одне саперне відділення.

В нічний час доби попереду машини рухається сигнальник, який з допомогою електричного ліхтаря продивляється місцевість, яка лежить попереду і показує напрямок руху машин.

Для роботи землерийних машин на схилі, крутизна, яких перевищує граничний кут для даного типу машин, траса попередньо вирівнюється одним - двома проходами тяжкого автогрейдера (Д 3-98) або причіпного грейдера. Ніж автогрейдера ставиться під кутом 30-40 до осі руху; грунт зрізується з нагорної сторони і пересувається під уклін, утворюючи горизонтальний майданчик для роботи траншейної машини. Один автогрейдер може підготовити трасу для двох БТМ, якщо траси розташовані на відстані більш 3 км одна від другої.

На ділянках, які продивляються з наземних спостережних пунктів противника, рити траншеї потрібно тільки в ночі. Місця, які продивляються противником, виявляються наперед в процесі інженерної розвідки. При необхідності після відритгя рову траншеї і ходу сполучення землерийними машинами рів поглиблюється. Для поглиблення 1 п.м. рову на 50 см. витрачається 0,5 люд/год. Одночасно з цим здійснюється дообладнання траншеї.

Після відривання траншеї землерийними машинами здійснюється їх дообладнання:

1. Влаштовуються стрілкові чарунки, кулеметні площадки, при необхідності відкриті чи перекриті бійниці, прості укриття для особливого складу, ніши для господарських і бойових запасів, обладнання для швидкого виходу із траншеї.

2. Розширення і тупики, відхожі місця і пристосування, які заважають пересуванню противника по траншеї.

3. Влаштовується одяг крутизни траншеї із різних матеріалів.

4. Підготовляється система водовідводу: влаштовуються водовідвідні канавки, водозабірні і водопоглинаючі колодці.

На дообладнання позицій відділенням потрібно:

- піхотною лопатою 120 люд/год.;

- саперною лопатою 65 люд/год.

Чарунки автоматників, для ручних протитанкових гранатометів і кулеметів влаштовуються в крутизні траншеї, оберненої до сторони противника. Вони можуть бути примкнуті і винесені. Винесені діляться, як правило, на чарунки для кулеметів, які призначені для ведення флангового вогню.

Примкнуті чарунки з майданчиком для кулеметів відриваються з розширеною бермою і відкритою бойницею для ведення вогню.

Позаду чарунок з майданчиками для ручних протитанкових гранатометів бруствер влаштовується висотою 5 см або зовсім не влаштовуються.

Для ведення фронтального вогню із траншеї глибиною 110 см, чарунки для автоматників можна і не рити. При висоті брустверу 50-60 см в ньому влаштовуються відкритті бійниці.

Винесена чарунка для ручного протитанкового гранатомету влаштовується не ближче 3 км від рову траншеї.

Винесена чарунка з майданчиками для кулемету влаштовується глибиною 110 см. Вони розташовані по дну або по дві сторони від чарунок.

Винесена чарунка з двома чарунками для кулемета забезпечує розташування зброї на взаємо протилежних напрямках. Для захисту обслуги від куль і осколків висота брустверу із фронту збільшується до 60-70 см. Спостереження за противником і обстріл підступів з фронту здійснюється із сходинки, що риється в кінці рову.

Прості укриття влаштовуються для більш надійного захисту особового складу і боєприпасів від засобів масового ураження. Одночасно вони забезпечують захист від поганої погоди.

Укриття для особливого складу влаштовуються у вигляді відкритих і перекритих щілин, ніша на одного-двох людей і бліндаж. Укриття розташовують безпосередньо в траншеях або поза ними, використовуючи для цієї мети примикаючі до траншеї ходи сполучення. В траншеї ніши і бліндажі, як правило врізуються в передню крутизну під бруствер і називаються підбрустверними. Щілини і бліндажі будемо вивчати при відпрацюванні теми №5 "Укриття для особового складу".

Ніши для боєприпасів влаштовується ,як правило в передній крутизні траншеї біля площадки для кулемета і чарунки для гранатомета. Ніша для патронів і гранат діляться прямокутною формою в плані з внутрішніми розмірами 70/70, висотою 70 см. На влаштування потрібно 2 люд/год.

Ніши для продуктів, води і інших господарських запасів мають внутрішні розміри 100/100/100 см. Влаштовуються вони так само, як ніши для боєприпасів. Вхідний отвір обов'язково повинен закриватися приставним щитом. На влаштування потрібно 10 люд/год.

Відхоже місце влаштовується одне-два на механізований взвод і розташовується в спеціальних туніках направленого в тил ходу сполучення не ближче 15-20 м від траншеї. На влаштування потрібно 30 люд/год.

Вихід із траншеї - влаштовується для швидкого вискакування на бруствер і переходу в контратаку або запільний наступ. Виходи влаштовуються, як в передній крутості, так і в тильній. Виходи вперед влаштовуються із розрахунку, щоб на кожні 8-10 м траншеї було не менше одного виходу. З цією метою на передній не одягнутій крутизні влаштовуються врізи для упору ніг або виготовлюються і в потрібний момент приставляються драбини.

Виходи в тил і в бік влаштовуються у вигляді сходин або аппарелів.

Розширення і тупики влаштовуються через кожні 40-50 м в траншеях і ходах сполучення для розходження при зустрічному русі. Розширення здійснюється по дну до і ,0 м і довжиною не менше 2,5- 3 м, щоб можна було на дні рову поставити ноші з раненими. Розташовані вони по середині або в місцях повороти фас.

Тупики влаштовуються в кінці прямих ділянках траншей ходів сполучення у вигляді щілин шириною 40-50 см. Крім прямого призначення, вони можуть використовуватись для влаштування виходу на поверхню землі, складання інструменту, боєприпасів, а також влаштування водозабірних холодців. На влаштування розширення або тупика потрібно 2,5-3 люд. год.

Відведення води - це є один із важливих заходів при обладнанні траншей і ходів сполучення. На місцевості з високим рівнем ґрунтових вод траншеї і ходи сполучення повинні влаштовуватись так, щоб дно рову було вище рівня ґрунтових вод, не менше чім на 15-20 см. При розташуванні траншеї на схилі височини для перехвату стічної дощової води, влаштовуються нагірні канави в 5-10 м вище рову траншеї глибиною до 40 см і шириною 20-40 см. На влаштування 10 п. м. канави потрібно 1,2 люд. год.

Для відведення, потрапившої в рів води, траншеям і ходам сполучення надають поздовжнього ухилу, у підошві тильної крутизни рову риється канавка глибиною до 10 см (на влаштування 10 п. м. канавки потрібно 0,1 люд/год.), а в понижених місцях траншеї і ходів сполучення влаштовуються водозабірні і водопоглинаючі колодязь.

Водозабірні криниці риють в 1,5-2м від рову траншеї і сполучують із останнім ровиком. Дно колоддю повинне бути на 75-100 см нижче дна ровіка, підходячого до нього із траншеї. На влаштування колодязю потрібно 10 люд/год.

Водопоглинаючі криниці влаштовуються в тому випадку, коли безпосередньо на дні траншеї або невеликої глибини є водопроникаючий грунт, добре поглинаючий воду.

© Комп’ютерний набір Поляк О.В.

37